Постанова № 3430539, 13.01.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

      Справа №А23/195                                                                                                                                         Головуючий суддя у 1-ій

       Категорія статобліку – 2.11.3                                                                                                      інстанції – Добродняк І.Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                     13 січня 2009 року                                                                      м. Дніпропетровськ

 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді-доповідача –  Туркіної Л.П.,

суддів –   Проценко О.А., Мірошниченка М.В.

при секретарі – Красота А.О.

за участі представників сторін:

позивача – Архипов А.С.

відповідача – Солонінко А.В., Кравченко М.В.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2007 року

у справі№А23/195

за позовомвідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», м. Дніпропетровськ

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішеньвід 10.01.2007 р. №0000018823/0/200, від 26.01.2007 р. №0000018823/1/2221, від 28.02.2007 р. №0000018823/2/6203, -

Встановила:

У квітні 2007 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - ВАТ «Дніпропетровськгаз») звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання нечинними податкові повідомлення-рішенняСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 10.01.2007 р. №0000018823/0/200, від 26.01.2007 р. №0000018823/1/2221, від 28.02.2007 р. №0000018823/2/6203 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» (далі – Закон 2181).

Позовні вимоги обґрунтовано посиланнями на невідповідність податкових повідомлень-рішень діючому законодавству, зокрема нормам ст. 12Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343), згідно яких штрафні санкції не можуть застосовуватись до підприємств, що перебувають у процедурах, передбачених названим законом.

             Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2007 р. задоволено позов ВАТ «Дніпропетровськгаз», визнано нечинними податкові повідомлення-рішеннявід 10.01.2007 р. №0000018823/0/200, від 26.01.2007 р. №0000018823/1/2221, від 28.02.2007 р. №0000018823/2/6203.

                   Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст. ст. 1, 12 Закону № 2343.

                   Суд зазначив:

                   «Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлена пряма заборона нарахування в період дії мораторію штрафних (фінансових) санкцій за будь-яке невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а не тільки за несвоєчасне виконання таких зобов’язань та зобов’язань, які виникли після дня введення мораторію. Тобто норми ст. 12 цього Закону розповсюджуються на всі відносини, що стосуються відповідальності за порушення податкового законодавства».

    Не погодившись із зазначеною вище постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.  

Апелянт зазначає, що зобов’язання зі сплати штрафних санкцій з податку на прибуток виникли у позивача відповідно до податкових повідомлень-рішень від 10.01.2007 р. Провадження у справі №Б24/235/05 про банкрутствоВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів господарським судом було порушено 14.10.2005 р., тобто податкові зобов’язання виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Протягом дії мораторію на зобов’язання, що виникли до дня його введення не нараховується пеня, не застосовуються інші фінансові санкції відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону №2343, тобто протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

-   не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно  до ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні  санкції застосовуються за неподання або несвоєчасне подання платниками податків податкових декларацій, заниження ними податкових зобов’язань (у тому числі у випадку самостійного виявлення платниками фактів недоплати) порушення граничних строків погашення податкових зобов’язань, непогодження у встановлених Законом випадках операцій з реалізації активів, що перебувають у податковій заставі, нездійснення попереднього утримання і перерахування податку у встановлених законодавством випадках.

Суд першої інстанції зазначив, що боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується. Однак, з положень ст. 1 Закону №2343, а саме того, що мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, та положень ч. 4 ст. 12 названого Закону вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням, а отже, нарахування санкцій ґрунтується на законі.

У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, судове рішення - без змін, посилаючись на незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та ст. 12 Закону №2343.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську проведена документальна (камеральна) перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, про що складено акт №501-08-03/3-03340920 від 25.12.2006 р.

Актом перевірки встановлено, що при заповненні податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, позивачем проведено коригування валових витрат по рядку 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів), а саме: зменшено валові витрати на суму 25913,00 грн. Тобто збільшення об’єкта оподаткування на суму 25913,00 грн. виникло у зв’язку із самостійно виявленою позивачем помилкою.

В порушення п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції в розмірі 5% від суми недоплати підприємством не нараховувались та не сплачувались, що призвело до заниження суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 323,91 грн.  

На  підставі акту перевірки відповідачем 10.01.2007 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000018823/0/200, яким визначена сума податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 323,91 грн. – штрафні санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення – без змін.

26.01.2007 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000018823/1/2221 про визначення суми штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 323,91 грн.

28.02.2007 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000018823/2/6203 про визначення суми штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 323,91 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що висновки акту перевірки стосовно заниження платником податку податкового зобов’язання є помилковими, оскільки підприємства, що перебувають у процедурах, визначенихЗаконом №2343, не зобов’язані здійснювати нарахування штрафних санкцій у розмірі 5 % недоплати, передбачених нормами п. 17.2 ст. 17 Закону 2181, та посилався на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 р. відкрито провадження у справі про банкрутствоВАТ «Дніпропетровськгаз».

Колегія суддів не погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.

П. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надає право платнику податку, у випадку якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) він самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Під час розгляду справи встановлено та поясненнями сторін підтверджено, що при заповненні податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 р. підприємство проведено коригування валових витрат по рядку 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів), а саме: зменшено валові витрати на суму 25913 грн.

Передбачені штрафні санкції в розмірі 5 % від сум недоплат підприємством не декларувались, не нараховувались та не сплачувались.

Тобто норми п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем виконано не було.

Оскільки згідно ст. 1 Закону 2181 податковим зобов’язанням визначене зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів відповідну суму коштів у порядку та у строки, виплачені цим Законом або іншими законами України, то недоплата і штраф, які нараховуються платником податків відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону 2181, є складовими податкового зобов’язання платника податків.

Назване підтверджується також п. 1.3 ст. 1 зазначеного закону, де вказано, що податкове зобов’язання визначається «з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності».

Таким чином, перевіряючий обґрунтовано дійшов висновку, що підприємством занижено податкове зобов’язання з податку на прибуток за 9 місяців 2006 р. у сумі 323, 90 грн.

Висновки суду відносно того, що позивач мав право виправляти помилки попередніх періодів без врахування вимог п. 17.2 ст. 17 Закону 2181, оскільки згідно ст. 12 Закону № 2343 до підприємств, що перебувають у процедурах, визначених названим законом, не застосовуються штрафні санкції та пеня за невиконання грошових зобов’язань, не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з такого.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону 2181 штрафна санкція є платою, яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування.

Зокрема за несвоєчасну сплату податків (несвоєчасне виконання грошових зобов’язань перед бюджетом) передбачено застосування санкцій згідно п. 17.1.7 ст. 17 Закону 2181.

Як свідчать матеріали справи, про зазначені санкції у даному випадку не йдеться.

Штрафні санкції, передбачені п. 17.2 ст. 17 Закону 2181, нараховуються за порушення, допущені при визначенні показників податкового обліку та звітності.

Отже, норми ст. 12 Закону № 2343 до спірних правовідносин не застосовуються.

Отже, вимоги апелянта стосовно скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що винесено з помилковим застосуванням норм матеріального права є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас колегія суддів вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесено з порушенням норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які полягають у наступному.

Як свідчить текст податкових повідомлень-рішень, вони винесені на підставі п. п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181, згідно якого уразі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Однак, встановивши під час перевірки заниження податкового зобов’язання у сумі 323, 91 грн., податкова на підставі п. п. 17.1.4 ст. 17 Закону 2181 застосувала до платника штрафні санкції у розмірі 100 %, при цьому сума основного зобов’язання у податкових повідомленнях-рішеннях донарахована взагалі не була.

Таким чином, оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого їх згідно норм ч. 3 ст. 2  КАС України не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне визнати податкові повідомлення-рішеннявід 10.01.2007 р. №0000018823/0/200, від 26.01.2007 р. №0000018823/1/2221, від 28.02.2007 р. №0000018823/2/6203 протиправними.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач, захищаючи своє право, просить визнати податкові повідомлення-рішення нечинними, однаксуд вважає, що спосіб захисту порушеного права повинен обиратися особою відповідно до норм матеріального права, що регулюють  спірні відносини.

У разі визнання податкового повідомлення-рішення таким,  що не відповідає чинному законодавству, воно підлягає скасуванню.

У даному випадку суд вважає за необхідне, застосувати принцип верховенства права, передбачений ст. 8 КАС України, а також користуючись правом суду, передбаченим п.2 ст. 11, ч.1 ст. 195, ч.1 ст. 196 КАС України, вийти за межі позовних вимог і  визнати протиправнимита скасувати податковіповідомлення-рішення від 10.01.2007 р. №0000018823/0/200, від 26.01.2007 р. №0000018823/1/2221, від 28.02.2007 р. №0000018823/2/6203.

Відповідно до викладеного, апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську слід задовольнити частково. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2007 року скасувати. Визнати податкові повідомлення-рішеннявід 10.01.2007 р. №0000018823/0/200, від 26.01.2007 р. №0000018823/1/2221, від 28.02.2007 р. №0000018823/2/6203 протиправними та скасувати, а отже, позові вимоги задовольнити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207

Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

  Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

 Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2007 року скасувати.

      Позов задовольнити.

      Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ від 10.01.2007 р. №0000018823/0/200, від 26.01.2007 р. №0000018823/1/2221, від 28.02.2007 р. №0000018823/2/6203.

       Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

       Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

      Постанову виготовлено у повному обсязі 26.03.2009 р.

        Головуючий суддя:                                                                   Л.П. Туркіна

        Судді:                                                                                           О.А. Проценко

                                                                                                              М.В. Мірошниченко