Рішення № 34302739, 23.10.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1612/2012/12

Номер провадження 22-ц/786/3076/2013 Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В.В.

Доповідач Карпушин Г. Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Корнієнка В.І., при секретарі: Рибак О.О .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний Банк "Приватбанк" на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 04 грудня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач в серпні 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 54359,18 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05.03.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № PLXRFB20070113 про надання споживчого кредиту у розмірі 3228 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.03.2009 року. Кредит відповідачем не повертався, відсотки не сплачувались, а тому, станом на 25 липня 2012 року утворилась заборгованість на загальну суму 54359,18 грн.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 04 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на те, що при ухваленні рішення судом дана неправильна оцінка встановленим обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Судове засідання проведено за участі представника апелянта, у відсутність інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про часта місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як убачається з матеріалів справи, 05.03.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № PLXRFB20070113 про надання споживчого кредиту у розмірі 3228 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,42 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.03.2009 року. Договір складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту, які викладені в письмовій формі, погоджені та підписані сторонами (а.с.3, 4-7).

Відповідно до розділів 4 та 5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) визначено порядок розрахунків та відповідальність сторін. Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п.5.5. Умов).

Боржник ОСОБА_2 18 серпня 2007 року уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2», що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.34).

Внаслідок невиконання умов договору ОСОБА_2, утворилась заборгованість в сумі 54359,18 грн., яка складається з: 3219,8 грн. - заборгованість за кредитом; 18287,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2324,16 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 27463,44 пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 5.3. Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2564,72 грн. - штраф (процентна складова). Відповідні розрахунки проведені Банком та містяться в матеріалах справи (а.с.2).

Судовим наказом виданим 27.06.2008 року суддею Комсомольського міського суду Полтавської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договір № PLXRFB20070113 від 05.03.2007 року в сумі 6535,64 гривень, з яких: 3228 грн. - заборгованість по кредиту; 1510,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1452,60 грн. - заборговані по комісії за користування кредитом; 344, 40 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений загальний строк позовної давності в три роки, на застосуванні якого наполягала відповідач. Наявність в умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт) пункту 5.5 «Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років» суд не взяв до уваги та прийшов до висновку, що даний пункт суперечить нормам чинного законодавства, оскільки загальний строк позовної давності встановлений в три роки

.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та грубо порушують норми матеріального та процесуального права.

При розгляді даної справи було достовірно встановлено, що відповідно до укладеного сторонами договору, кінцевим строком виконання основного зобовязання є 05.03.2009 року. Позивач у зв'язку з не виконанням відповідачкою зобовязання за договором, скориставшись правом дострокової вимоги виконання зобовязання звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України). Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зважаючи на те, що відповідачкою основне зобовязання не виконане, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від сплати процентів за користування коштами та від відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 7 частини 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Доводи апелянта про збільшення строку позовної давності до 5 років та посилання на п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), яким це підтверджується, колегією суддів оцінюється критично виходячи з наступного.

При дослідженні змісту Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які позивачем подавалися для підтвердження своїх позовних вимог разом з позовною заявою, та змісту Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які ПАТ КБ «Приватбанк» долучав до заяви про видачу судового наказу від 10.06.2008 року, встановлено суттєві розбіжності. Так в Умовах, які долучалися до заяви про видачу судового наказу, розділ 5 «Відповідальність сторін», не містить положень щодо збільшення строку позовної давності, щодо збільшення строку нарахування неустойки та щодо обов'язку божника сплатити штраф.

Дані обставини вказуються на недобросовісність позивача при надані доказів, що підтверджують їх доводи, а тому такі докази є неналежними та недопустимими, а факти на підтвердження яких вони подані, не доведеними та необґрунтованими.

Беручи до уваги, викладене вище та зважаючи на порядок нарахування процентів за користування кредитом та неустойки за невиконання зобовязання, на думку колегії суддів, позовні вимоги пред'явлені позивачем в межах строків позовної давності є обгрунтованими.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення..

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до принципу диспозитивності розгляду цивільної справи, суд має вирішувати справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів. Рішення суду повинно ґрунтуватись на нормах закону та доказах, досліджених при розгляді справи.

А тому, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи, не ґрунтуються на нормах закону та грубо порушують норми матеріального та процесуального права.

Викладені в апеляційних скаргах доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Враховуючи суми заборгованості стягненні з відповідача судовим наказом від 27.06.2008 року, строк позовної давності до вимог про стягнення процентів і неустойки та положення ч.3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів, вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 12705,15 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6456 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, а всього 19161,15 грн.

Судові витрати понесені позивачем по оплаті судового збору при подачі позову до суду та судового збору при подачі апеляційної скарги, підлягають стягненню з відповідача в сумі пропорційні до суми задоволених позовних вимог, тобто в сумі 191,61 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний Банк "Приватбанк" - задовольнити частково.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 04 грудня 2012 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний Банк "Приватбанк" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" ( 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемога, 50, рахунок № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за договором № PLXRFB20070113 від 05.03.2007 року: 12705,15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6456 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, а всього 19161,15 грн.(дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят одна гривня п'ятнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемога, 50, рахунок № 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) в рахунок відшкодування понесених судових витрат 191,61 грн. (сто дев'яносто одна гривня шістдесят одна копійка).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин