Вирок № 34301581, 10.09.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/378/2013 справа № 200/11505/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року вересня 10 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово,

під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря Коляда В. В.,

з участю: прокурораКалугіна Є. П.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640003255, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, четвертого березня ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, який має на утриманні малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, зареєстрованого на ІНФОРМАЦІЯ_4, постійно проживає на ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2013 року близько 18 годин 25 хв. в м. Дніпропетровську біля будинку на жилому масиві «Тополь-1», 17, під час огляду ОСОБА_2, з правій кишені штанів міліція виявила та вилучила у двох поліетиленових пакетах порошкоподібну речовину масою 0,243 г та 0,290 г, що у перерахунку на суху речовину становить 0,0718 г, 0,0838 г, відповідно психотропної речовини «метамфітамін», який ОСОБА_2 раніше, у місті, часі та за обставинами, які точно встановити видалося неможливим, з метою задоволення особистих потреб, тобто без мети збуту, умисно привласнив собі, чим незаконно придбав таку психотропну речовину, яку без мети збуту умисно незаконно зберігав до моменту її вилучення, пересуваючись містом.

Під час досудового розслідування прокурором досягнуто угоди з обвинуваченим про визнання винуватості за ч. 1 ст. 309 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді одного року позбавлення волі, з випробуванням відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України. Угода не містить жодних домовленостей про будь-які обов'язки і умови співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 30 липня 2013 року в приміщенні прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовся від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у звязку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачуваний в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджував, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавала і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з переданих до суду документів, на підставі яких укладена угода, фактичні дані особистого огляду за протоколом від 13.05.2013 (т. 1 а.с. 3) підтверджують виявлення у пійманого «на гарячому» ОСОБА_2 серед особистих речей у лівій кишені штанів двох поліетиленових пакетів з речовиною, до вмісту якої за висновком експерта № 70/10/1204 від 27.05.2013 (т. 1 а.с. 14-18), якого він дійшов за наслідками описаного ним хімічного дослідження, входить психотропна речовина «метамфітамін». Добуті обєктивні відомості про предмет злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_2 у причетності до незаконного придбання і зберігання психотропної речовини, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності його зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст.95 КПК України може бути покладене в основу його обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_2 винуватості у скоєному.

Умисні дії ОСОБА_2 Ю В., що виразилися у незаконному придбанні і зберіганні психотропних речовин без мети збуту, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином середньої тяжкості за ч. 1 ст. 309 КК України, яким шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого зясовано, що ОСОБА_2, який вперше вчинив злочин, своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ним злочину, за місцем проживання має задовільну характеристику, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину 2013 року та приймає участь у її вихованні. Відомості про паразитичний спосіб життя обвинуваченого, про його аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження. Так само, узгоджені вид і міра покарання відповідно до застереження ч. 2 ст. 75 КК України допускають узгодження в угоді звільнення від відбування покарання з випробуванням, а домовленості сторін угоди з цього приводу, маючи фактичне підґрунтя, відповідають суспільним інтересам ресоціалізації засуджених за допомогою, виключно, суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи і громадського впливу.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розвязуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винної в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди. На виконання ч. 3 ст. 75 КК України суду належить визначити тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на обвинуваченого, звільнивши його від відбування призначеного покарання під умовою, що протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинуваченого. З метою забезпечення належної поведінки для запобігання процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосовувати до обвинувачуваного запобіжний захід, обраний за ст. 179 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України,

З А С У Д И В :

Затвердити укладену прокурором 30 липня 2013 року угоду з ОСОБА_2 про визнання винуватості за ч. 1 ст. 309 КК України під страхом скасування цього вироку протягом пяти років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчинені злочину за предявленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 309 КК України незаконним придбанням та зберіганням наркотичної речовини з призначенням узгодженого покарання у виді одного року позбавлення волі, від відбування якого згідно з ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_2 обовязки згідно з п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Речові докази:

два поліетиленові пакети з порошкоподібною речовиною масами 0,718 г, 0,0838 г, ватні тампони зі змивами рук ОСОБА_2 та серветки з контрольними зразками, передані до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 002749, знищити;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок обвинуваченого, і стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 489 гривень 44 копійок з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 70/10/1204 від 27.05.2013».

ОСОБА_2 продовжити виконувати особисте зобовязання в обсязі покладених на нього обовязків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору негайно.

Головуючий