Ухвала суду № 34298507, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/27418/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Переяславської М.В.,

відповідача - Шевченко Н.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - СДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2013

у справі № 2а-8127/11/1270

за позовом публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" (далі - Товариство)

до СДПІ

та головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність СДПІ, що полягала у ненаданні органові державного казначейства висновку про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за листопад 2010 року, а також стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 4 013 561 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2013, позов задоволено повністю з тих мотивів, що право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування ПДВ підтверджується документально, тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктам 7.7.1, 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти обох попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність належним чином підтвердженого факту надмірної сплати ПДВ до бюджету як умови виникнення у платника (позивача у справі) права на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги СДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у поданій до контролюючого органу податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 року Товариством було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 4 013 561 грн.

За наслідками проведення СДПІ позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування зазначеної суми бюджетного відшкодування ПДВ порушень з боку позивача у формуванні даних податкового обліку та розрахунку зазначеної суми бюджетного відшкодування виявлено не було, у зв'язку з чим податковим органом було складено довідку від 14.03.2011 № 166/08-3/00186513.

При цьому зазначеною перевіркою було підтверджено заявлену Товариством до відшкодування суму ПДВ за розглядуваний звітний період дише в розмірі 2 844 532 грн.; відмова СДПІ у підтвердженні бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 1 169 029 грн. була обумовлена необхідністю отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів платника.

У той же час правильність та достовірність нарахування позивачем зазначеної суми бюджетного відшкодування була охоплена предметом невиїзної документальної перевірки, призначеної за наказом керівника податкового органу в рамках проведення службового розслідування. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001018013/0 від 21.03.2011, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 168 176 668,00 грн. (до якої увійшла оспорювана за даним позовом сума бюджетного відшкодування за листопад 2010 року).

Зазначений акт індивідуальної дії був скасований за наслідками його оскарження Товариством в судовому порядку (постанова Луганського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 у справі № 2а-2697/11/1270, залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011), втім оспорювану за цим позовом суму ПДВ не було повернуто позивачеві з бюджету.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом було визначено у пункті 7.7 статті 7 названого Закону.

Так, відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 названого Закону у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на наведені положення Закону у податкового органу були відсутні підстави для відмови позивачеві у поверненні оспорюваної суми бюджетного відшкодування оскільки достовірність нарахування бюджетного відшкодування, а також незаконність його зменшення відповідачем шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення було встановлено рішенням суду по справі № 2а-2697/11/1270. Так, у ході розгляду цієї справи судами було перевірено реальність виконання господарських операцій, за наслідками яких у податковому обліку Товариства виникло від'ємне значення ПДВ, та факт сплати позивачем ПДВ постачальникам у ціні придбаних товарів (робіт, послуг).

Інших обставин, які можуть слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди платника та які не були предметом дослідження під час розгляду справи № 2а-2697/11/1270, податковим органом не наведено.

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо необхідності стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 4 013 561 грн. та правомірно задовольнили позов у цій частині.

У той же час рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності СДПІ, що виразилась у ненаданні органові державного казначейства висновку про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за листопад 2010 року є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому єдиним способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 225, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2013 у справі № 2а-8127/11/1270 змінити в частині задоволення позовних вимог щодо визнати протиправною бездіяльність спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, що полягала у ненаданні органові державного казначейства висновку про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за листопад 2010 року.

3. У цій частині провадження у справі закрити.

4. В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2013 у справі № 2а-8127/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько