Ухвала суду № 34292757, 16.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11171/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, т.о. - Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2», Комунальне підприємство «Київпастранс» про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) пред'явив позов до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), третя особа - Комунальне підприємство «Київпастранс» (далі - третя особа-1) про скасування постанови від 24.04.2013 року ВП №37494072 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні в УДВС ГУЮ у м. Києві перебуває наказ Господарського суду м. Києва №5011-70/18676-2012, виданий 18.03.2013 року, про стягнення з боржника Комунального підприємства «Київпастранс» суму боргу у розмірі 9 062 238,65грн., 3% річних у розмірі 281 878,18грн. та судовий збір у розмірі 55 915,93грн. на користь ПАТ «Трест «Київміськбуд-2», виконавче провадження ВП № 37494072. (т.1 а.с.73)

Постановою від 16.04.2013 року, на підставі заяви третьої особи-2 (стягувач у виконавчому провадженні), відкрито виконавче провадження про примусове виконання вказаного наказу. В постанові визначено боржнику добровільно виконати постанову в семиденний термін з моменту її винесення. (т.1 а.с.75)

Предметом розгляду даної справи є правомірність винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність дій відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно із статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» №606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ст. 57 Закону № 606, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

По зазначеному виконавчому провадженні 24.04.2013 року головним державним виконавцем УДВС ГУЮ у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. (т.1 а.с.78). Вказаною постановою державний виконавець наклав арешт на все майно, що належить КП «Київпастранс», водночас державним виконавцем не з'ясовано яке саме майно підлягає арешту з огляду на те, що у боржника майно перебуває в оперативному управлінні, а належить територіальній громаді м. Києва.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Правовий статус окремого суб'єкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління між зазначеними суб'єктами у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.

Приписами ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону № 280, право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

У відповідності до ч. 4 ст. 3 Закону України № 2163-XII від 04.03.1992 року «Про приватизацію державного майна» (далі - Закон № 2163) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Київпастранс» створене відповідно до рішень Київської міської ради від 30.11.2000 року № 101/1078 та від 02.10.2001 року № 61/1495 та засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до п.п.6 п. 4 Положення «Про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2012 року № 2383 основними завданнями Департаменту є здійснення захисту майнових прав територіальної громади міста Києва в межах своєї компетенції.

Пунктом 5.2 Статуту КП «Київпастранс», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.10.2001 року № 2276, визначено, що майно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплено за ним на праві повного господарського відання.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації № 30 від 10.04.2002 року «Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва». В п. 1 наказу закріплено на праві повного господарського відання за комунальним підприємством «Київпастранс» основні фонди. (т.1 а.с.40).

Також, колегія суддів зазначає, що майно боржника - Комунального підприємства «Київпастранс» всупереч ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», не описувалося та акти опису державним виконавцем не складалися.

Таким чином, відповідач під час винесення оскаржуваної постанови не вжив заходів щодо встановлення майна боржника, яким він може відповідати за своїми зобов'язаннями, та передчасно наклав арешт на майно боржника. З цих підстав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова від 24.04.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме накладення арешту на все майно, що належить боржнику - Комунальному підприємству «Київпастранс» є незаконною.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

В.Ю. Ключкович

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.