Ухвала суду № 34292769, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1323/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства "Біличі" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління житлово-комунального господарства "Біличі" до Ірпінської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року позивач - Управління житлово-комунального господарства "Біличі" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ірпінської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Ірпінська ОДПІ Київської області ПДС), в якому просив скасувати наступні податкові повідомлення-рішення відповідача:

- від 06.02.2009 року № 0000441501/0;

- від 30.03.2009 року № 0001691501/0;

- від 21.05.2009 року № 0002401501/0;

- від 24.06.2009 року № 0002841501/0;

- від 20.07.2009 року № 0003281501/0;

- від 13.08.2009 року № 0003581501/0;

- від 30.09.2009 року № 0001781730/161;

- від 01.10.2009 року № 0005051810/0;

- від 15.03.2010 року № 0001191730/0;

- від 31.03.2010 року № 0002041730/0;

- від 25.08.2010 року № 0013971810/0;

- від 29.11.2010 року № 0017571810/0;

- від 02.12.2010 року № 0006801501/0;

- від 17.05.2011 року № 0005151730;

- від 20.05.2011 року № 0003131810;

- від 01.07.2011 року № 0002541501;

- від 15.07.2010 року № 0003711501;

- від 26.08.2011 року № 0003011501;

- від 28.12.2011 року № 0005941510;

- від 02.12.2011 року № 0006801501/0.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року позов в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06.02.2009 року № 0000441501/0, від 30.03.2009 року № 0001691501/0, від 21.05.2009 року № 0002401501/0, від 24.06.2009 року № 0002841501/0, від 20.07.2009 року № 0003281501/0, від 13.08.2009 року № 0003581501/0, від 30.09.2009 року № 0001781730/161, від 01.10.2009 року № 0005051810/0, від 15.03.2010 року № 0001191730/0, від 31.03.2010 року № 0002041730/0, від 25.08.2010 року № 0013971810/0, від 29.11.2010 року № 0017571810/0 та від 02.12.2010 року № 0006801501/0 залишено без розгляду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року відмовлено в задоволені іншої частини позовних вимог.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Управління житлово-комунального господарства "Біличі" (далі - УЖКГ «Біличі») зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 11.02.1997 року, що підтверджується наявною в справі копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 489584.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Серії НБ № 103428, позивач є платником податку на додану вартість.

Службовими особами Ірпінської ОДПІ Київської області ПДС було проведено ряд перевірок УЖКГ «Біличі», в результаті чого складено відповідні акти перевірок, в яких зафіксовано порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Так, 17.05.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області було проведено перевірку УЖКГ «Біличі», за результатами якої складено Акт № 144 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 року № 0005151730 на суму 325, 89 гривень за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, визначеного статтею 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

20.05.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області було проведено перевірку УЖКГ «Біличі», за результатами якої складено Акт № 283/832 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб. На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 року № 0003131810 на суму 281, 40 гривень за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб, визначеного статтею 17 Закону України «Про плату за землю», підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

01.07.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області було проведено перевірку УЖКГ «Біличі», за результатами якої складено Акт № 1294/15-3/23579209 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати ПДВ. На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0002541501 на суму 667,14 гривень за порушення позивачем граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

15.07.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області було проведено перевірку УЖКГ «Біличі», за результатами якої складено Акт № 1264/15-3/23579209 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки своєчасності сплати ПДВ до бюджету. На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 року № 0003711501/0 на суму 40 508,14 гривень, за порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

26.08.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області було проведено перевірку УЖКГ «Біличі», за результатами якої складено Акт № 1590/15-3/23579209 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати ПДВ. На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2011 року № 0003011501 на суму 8 501,13 гривень, за порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

28.12.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області було проведено перевірку УЖКГ «Біличі», за результатами якої складено Акт № 2683/15-1/23579209 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств. На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 року № 0005941510 на суму 56 428, 77 гривень, за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, визначеного підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

21.03.2012 року Ірпінською ОДПІ Київської області було проведено перевірку УЖКГ «Біличі», за результатами якої складено Акт № 402/15-3/23579209 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати ПДВ. На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0007511501 на суму 4 951,52 гривень, за порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач заперечує правомірність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим просить їх скасувати в судовому порядку.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Що стосується правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 року № 0005151730, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст.2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно ст.3 вищенаведеного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податок з визначених Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів та зараховується до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податок з власників транспортних засобів сплачується фізичними особами перед першою реєстрацією в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

У зв'язку із виявленими порушеннями щодо несплати податку з власників транспортних засобів за період з 17.09.2008 року по 15.05.2011 року відповідачем до УЖКГ «Біличі» були застосовані санкції у вигляді штрафу, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2011 року № 0005151730 та висновками акту перевірки № 144 від 17.05.2011 року.

Що стосується правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011 року № 0003131810, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII від 03 липня 1992 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У звязку із виявленими порушеннями, а саме несплатою позивачем земельного податку з юридичних осіб з 11.11.2008 року по 30.04.2009 року, відповідачем правомірно було застосовано санкції у вигляді штрафу, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 20.05.2011 року № 0003131810 та висновками акту перевірки від 20.05.2011 року № 283/832.

Що стосується правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011 року № 0002541501, від 15.07.2011 року № 0003711501/0, від 26.08.2011 року № 0003011501 та від 21.03.2012 року № 0007511501, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому, відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Отже, зміст наведеної правової норми вказує на те, що законодавець наявність права на отримання бюджетного відшкодування ставить у пряму залежність від обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців по відношенню до місяця, в якому заявляється бюджетне відшкодування.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпункт 17.1.7 Закону № 2181-ІІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці , що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналогічні положення передбачені також Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Віповідно до п.п. 54.3.1. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Статтею 57 Податкового кодексу України передбачені строки сплати податкового зобов'язання.

Так, згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

За несплату платником самостійно визначеного грошового зобовязання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, відповідальність передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

В свою чергу, пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналізуючи норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень позивача про те, що вказані норми Податкового кодексу України повинні застосовуватися тільки до тих правопорушень, які мали місце починаючи з 01.01.2011 року, оскільки нормами Податкового кодексу України передбачено, що починаючи з 01.01.2011 року всі кошти, які надходять від платника податків на погашення заборгованості зараховуються у погашення податкового боргу за попередні періоди незалежно від того, чи такий податковий борг виник до 01.01.2011 року чи після вказаної дати.

Крім того, колегія суддів знаходить безпідставними твердження позивача про те, що в 2009-2011 роках податковим органом було порушено норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та неправомірно нараховувалися фінансові санкції згідно Закону № 2181-ІІІ та Податкового кодексу України, оскільки зазначеним Законом зокрема передбачено, що для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру.

Внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру не позбавляє обов'язку платника податків і зборів (обовязкових платежів) сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законом терміни.

Податки і збори (обовязкові платежі) є основним методом формування доходів держави і виступають джерелом формування бюджету та інструментом впливу на різні сфери діяльності їх платників. Головне призначення податків як джерела коштів є забезпечення належного функціонування держави. Наявність податкового боргу порушує інтереси держави, оскільки негативно впливає на повноту та своєчасність формування бюджетних сум, позбавляє державу можливості нормального функціонування.

Разом з тим, згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, норми Закону № 2181-ІІІ, Податкового кодексу України та Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» не звільняють позивача від виконання ним податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства "Біличі" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.