Ухвала суду № 34292139, 16.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1259/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «Кока-Кола» Беверіджиз Україна Лімітед» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство «Кока-Кола» Беверіджиз Україна Лімітед» (надалі - позивач) пред'явило позов до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомленнь-рішеннь відповідача від 20.11.2012 № 0000112205, № 0000122205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Хоса-Плекс Україна» за грудень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 02.11.2012 № 795/22-5/21651322 (надалі - Акт перевірки). Перевіряючими встановлено порушення позивачем положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні суми податку на додану вартість у розмірі 135000,00 грн. та суми податку на прибуток у розмірі 155250,00 грн.

За результатами акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.11.2012 № 0000112205, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 168750,00 грн. (за основним платежем - 135000,00 грн. та за штрафними санкціями - 33750,00 грн.) та від 20.11.2012 № 0000122205, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 155250,00 грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, звернувся із позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Хоса-Плекс Україна» укладено договір № У-1041-11 (а.с.41-45 Том ІІ).

За умовами договору виконавець (ТОВ «Хоса-Плекс Україна») за завданням компанії (ІП «Кока-Кола» Беверіджиз Україна Лімітед») зобов'язується надавати рекламні послуги, спрямовані на поширення, популяризацію та збільшення обсягів продажу продукції торгових марок від «Соса-СоІа Company» на території України та супутні послуги, що стосуються предмету даного договору, а компанія зобов'язується приймати та оплачувати дані послуги.

Факт отримання послуг підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг (пункту 3.1 договору від 01.05.2011 № У-1041-11).

Згідно пункту 3.6 договору від 01.05.2011 № У-1041-11, виконавець має право укладати угоди з третіми особами від свого імені та на власний ризик, з метою виконання умов даного договору, без попереднього узгодження з компанією.

У ході співпраці між компанією та виконавцем було укладено ряд додаткових угод до договору від 01.05.2011 № У-1041-11, предметом яких є організація проведення акцій.

Так, на виконання умов договору, ТОВ «Хоса-Плекс Україна» у грудні 2011 року виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні, рахунки фактури, між сторонами підписано акти здачі-приймання робіт, наявні в матеріалах справи.

Загальна вартість послуг, отриманих позивачем від ТОВ «Хоса-Плекс Україна», становить 8466469,87 грн. (в т.ч. ПДВ - 1411058,15 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у готівковій та безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.230-235) та шляхом взаємозаліку однорідних зустрічних вимог, що підтверджується відповідними договорами, копії яких наявні у матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним у розмірі 1441058,15 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2011 року, що відображено у відповідній податковій декларації по податку на додану вартість та віднесено до валових витрат за ІV квартал 2011 року.

Проте, відповідач дійшов висновку про відсутність реального отримання позивачем послуг, отриманих від ТОВ «Хоса-Плекс Україна», які у свою чергу отримані останнім від субпідрядника - ТОВ «Снайпер Медіа». При цьому відповідачем не стверджується про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Хоса-Плекс Україна» угод, а наголошується на порушенні податкового законодавства у частині формування валових витрат та податкового кредиту за операціями, які, на думку відповідача, є «безтоварними».

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Хоса-Плекс Україна» підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Водночас, відповідачем встановлено порушення позивачем формування валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток у ІV кварталі 2011 року на суму 155250,00 грн.

За приписами пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.2-4 Том ІІ), основним видом діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями.

Водночас, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5-7Том ІІ), одним із видів діяльності ТОВ «Хоса-Плекс Україна», за КВЕД є діяльність у сфері рекламного агентства.

За показами свідка - директора ТОВ «Хоса-Плекс Україна» - Островського А.Й., наданими у ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, ТОВ «Хоса-Плекс Україна» при виконанні взятих на себе, згідно договору від 01.05.2011 № У-1041-11, зобов'язань використовувало послуги багатьох субпідрядних організацій, зокрема, і ТОВ «Снайпер Медіа». При цьому свідок зауважив, що тривалий час співпрацював із ТОВ «Снайпер Медіа», яке також є рекламним агентством та спеціалізується на пошуку відповідного персоналу для залучення його у проведенні рекламних акцій, саме даний вид послуг і було отримано ТОВ «Хоса-Плекс Україна» для організації рекламних компаній позивача. У ході перевірки підприємства, на підтвердження отримання послуг від ТОВ «Снайпер Медіа» ним було надано всі необхідні первинно-бухгалтерські документи та податкові накладні, проте податковим органом зроблено висновки про нікчемність укладеного правочину лише з підстав неможливості проведення перевірки ТОВ «Снайпер Медіа».

На підтвердження наявності у ТОВ «Хоса-Плекс Україна» необхідних трудових ресурсів, для забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем надано до матеріалів справи копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ТОВ «Хоса-Плекс Україна» (форми 1 ДФ) за 4 квартал 2011 року, з якого вбачається, що на підприємстві працювало 19 осіб (а.с.1-8 Том ІІІ).

На підтвердження факту проведення рекламних акцій «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом», «Новий рік з Ботанік Кідз», «Активація Ботанік в кінотеатрах» та «Футбольна акція Барвінок», організацією яких здійснено ТОВ «Хоса-Плекс Україна», позивачем надано суду договори, рахунки фактури, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, вказані документи також досліджено перевіряючими у ході перевірки позивача, що відображено в акті перевірки.

Крім того, позивачем надано суду відповідні накази про проведення рекламних компаній, копію «Фінальної презентації реалізованого проекту «Барвінок» (а.с.50-67 Том ІІ), копію «Фінальної презентації реалізованого проекту ВоtanikQ Cinema» (а.с.74-104 Том ІІ), копію звіту про проведення акції «Новий рік Ботанік Кідз» (а.с.112-115 Том ІІ), копію фінального звіту «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» (а.с.199-228 Том ІІ) та фото-звіти щодо фіксації рекламних акцій.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити та інформацію щодо складу господарських операцій, як то передбачено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відтак, факт отримання позивачем послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку та в податковій звітності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Хоса-Плекс Україна» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Хоса-Плекс Україна», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Хоса-Плекс Україна» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Хоса-Плекс Україна», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого ТОВ «Хоса-Плекс Україна» на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентом підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

В.Ю. Ключкович

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.