Ухвала суду № 34291914, 15.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2394/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Укртрансінспекції у Черкаській області про визнання протипранвими дій та скасування постанови про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати дії т.в.о начальника Управління Укртрансінспекції у Черкаській області при винесенні постанови від 11 червня 2013 року №708079 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн. неправомірними; скасувати дану постанову.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матералів справи вбачається, що позивач зареєстрований як фізична особа підприємець та здійснює перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Так, відповідачем проведено перевірку додержавнння позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якого складено акт від 16 квітня 2013 року №061595.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що 16 квітня 2013р. о 12 год. 40 хв. на автодорозі Київ-Знам'янка 245 кілометр позивач, експлуатуючи транспортний засіб марки БАР реєстраційний номер НОМЕР_1, надавав послуги з перевезення вантажу (вантажовідправник - ФОП ОСОБА_3, вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_4) транспортним засобом, не обладнаним діючим та повіреним тахографом, без індивідуальної контрольної книжки та полісу обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, чим порушив вимоги наказу Мінтрансзв'язку №340 від 07 червня 2010р. та статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі даного акту відповідачем прийнято постанову про застосування фінансових санкцій №008079, якою до позивача на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано штраф у сумі 1700 грн.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, вказуючи на те, що порушення, вказаних в акті перевірки ним допущено не було.

Повністю задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів вчинення позивачем вказаних в акті перевірки від 16 квітня 2013 року порушень та правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до положень ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, приймаючи оскаржувану постанову вказав на те, що у позивача був відсутній тахограф, індивідуальна контрольна книжка та поліс обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Пунктом 11 статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

З наведеної норми вбачається, що використання тахографу є обов'язковим при здійсненні міжнародних перевезень, в той час як позивач здійснював внутрішні перевезення з пунктами відправлення та призначення, які розташовані в Україні.

Посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту і зв'язку від 07 червня 2010 року №340 є помилковим, оскільки положення Закону України «Про автомобільний транспорт» мають вищу юридичну силу порівняно з даним наказом.

Що стосується висновків відповідача щодо відсутності у позивача під час перевірки індивідуальної контрольної книжки, то колегія суддів вважає такі висновки протиправними, оскільки наявність такої книжки не передбачена положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт», який є пріоритетним при застосуванні у даному випадку.

Відповідно до п.1 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року №959 передбачено, що Перевізником є суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту, крім внутрішнього міського.

Пунктом 2 даного Положення передбачено, що застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки.

Отже, даним положення обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті передбачене лише для водіїв, які надають послуги перевезення пасажирів, тому такий поліс не є обов'язковим для водія при здійсненні вантажних перевезень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову та про необхідність задоволення адміністративного позову повністю.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.