Ухвала суду № 34291752, 10.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

"10" квітня 2012 р. справа № 2а-15297/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Панченко О.М.,

суддів: Католікяна М.О. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби)

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року по справі № 2а-15297/10/0470

за позовом: Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго»

до: Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби)

про: скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

У листопада 2010 року позивач звернувся до суду із позовом в якому просив визнати скасувати податкові повідомлення-рішення:

1) 0002711520/2/35252/10/15-219 від 26.08.2010 року на суму 98569,69 грн.;

2) 0001581520/2/35249/10/15-219 від 26.08.2010 року на суму 300327,94 грн.;

3) 0002701520/2/35250/10/15-219 від 26.08.2010 року на суму 17667,31 грн.;

4) 0002721520/2/35254/10/15-219 від 26.08.2010 року на суму 305960,82 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Рішення суду вмотивовано тим, що податкові-повідомлення рішення відповідача не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на невірному застосуванні (порушенні) норм матеріального права, а саме п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до п. 1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276 - проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Представник позивача надіслав до суду апеляційної інстанції заперечення, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник відповідача - Долідзе А.О., підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача - Перепелка С.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 21 травня 2010 року відповідачем на підставі акту перевірки № 979/232/05472525 від 13.05.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.12.2009 року - прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001551520/0/21281 на суму 123399,00 грн., № 0001561520/2/21283 на суму 30721,90 грн. № 0001571520/0/21285 на суму 149139,89 грн. № 0001581520/021287 на суму 300327,94 грн.

На підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі Закон № 2181) відповідачем застосовані до позивача штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість передбачених абз. 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 та підпунктом 14.1.3 пункту 14 ст. 14 Закону № 2181.

За результатами адміністративного узгодження, на підставі розгляду скарг позивача, відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення рішення, які є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення № 0002711520/2/35252/10/15-219 від 26.08.2010 року винесені за затримку на 53 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 492848,45 грн. - застосовані штрафні санкції у розмірі 20 % (98569,69 грн.); № 0001581520/2/35249/10/15-219 від 26.08.2010 року - за затримку на 335 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 600655,88 грн. - застосовані штрафні санкції у розмірі 50 % (300327,97 грн.); № 0002701520/2/35250/10/15-219 від 26.08.2010 року - за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 176673,06 грн. - застосовані штрафні санкції у розмірі 10 % (70667,31 грн.); № 0002721520/2/35254/10/15-219 від 26.08.2010 року - за затримку на 335 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 611921,64 грн. - застосовані штрафні санкції у розмірі 50 % (305960,82 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в платіжних дорученнях на перерахування ПДВ до бюджету зазначалось призначення платежу за самостійно узгодженими податковими зобов'язаннями згідно поданих податкових декларації та договорів розстрочення податкових зобов'язань, а відповідачем спрямовувались сплачені кошти в рахунок погашення податкового боргу позивача з ПДВ, який виник раніше. Відповідно до договору № 157 від 30.10.2008 року термін сплати податкового зобов'язання встановлено до 19.12.2008 року; договір № 45 від 02.03.2009 року - до 21.12.2008 року; договір № 59 від 30.03.2009 року - до 21.12.2008 року; договір № 72 від 30.04.2009 року - до 21.12.2008 року; договір № 89 від 01.06.2009 року - до 18.12.2009 року; договір № 100 від 30.06.2009 року по 21.12.2009 року; договір № 115 від 30.07.2009 року - до 21.12.2009 року; договір № 118 від 19.07.2009 року - до 21.12.2009 року; договір № 131 від 30.09.2009 року - до 21.12.2009 року; договір № 137 від 30.10.2009 року до 21.12.2009 року.

Отже, строки погашення податкового зобов'язання становлять різний термін погашення.

Відповідач, керуючись п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», самостійно скерував перераховані позивачем кошти на погашення податкового боргу.

Колегія суддів вважає такі дії відповідача неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях. Формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу є грошовий платіж.

Систему, порядок і форми платежів, відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» визначає Національний банк України.

У відповідності до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З огляду на те, що визначення призначення платежів є виключним правом платника, колегія суддів вважає дії відповідача щодо самостійного визначення та перерахування коштів, перерахованих позивачем на сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість, на погашення інших податкових зобов'язань є протиправними.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.198, ст.200, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби) - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року по справі № 2а-15297/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: М.О. Католікян

Суддя: А.О. Коршун