Ухвала суду № 34291484, 10.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. справа № 804/7815/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання:Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі № 804/7815/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 року № 0000222210 та № 0000232210.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками акту перевірки щодо не підтвердження поставки товару контрагентами позивача та зазначає, що усі операції між позивачем та контрагентами ПП «Вікторія 2007», ТОВ «Аксіома» за перевір період підтверджуються первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства та відповідно неправомірно прийнятими за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями. Можливе порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не позбавляє останнього на формування доходів та витрат та податкового кредиту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013р. позовні вимоги були задоволені.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доказів, які підтверджують доводи відносно нікчемності правочинів, здійснених між позивачем та його контрагентами та фіктивності відповідних господарських операцій, не надано, а встановлені фактичні обставини справи спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.

Відповідачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скаргу обґрунтовано тим, що у ході перевірки було встановлено, що документи - оформлені подорожні листи, товарно-транспортна накладна оформлена з порушеннями, крім того, контрагенти позивача не знаходиться за місцем знаходження юридичної особи, а також у таких відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

В судовому засіданні було допущено заміно відповідача правонаступником, відповідно ст. 55 КАС України.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, у її задоволенні просив відмовити.

Заслухавши представників сторін, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем в період з 05.04.2013р. по 25.04.2013р. було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010 року по 31.12.2012 року., за результатами якої складено акт від 08.05.2013 року № 126-22/1-34052161.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства:

п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» п.198.1. п.1.98.2 п.198.6 ст. 198, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України в результаті чого, підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 556 059, 43 грн., в т.ч.:

1)ПП «Вікторія - 2007» за період липень-листопад 2010 року, підприємством ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» в порушення п.1.4 ст.1,п.4.1 ст.4, ст.6, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» завищено розмір податкового кредиту в розмірі 474 834, 49 грн., а саме:

-за липень 2010 року в розмірі ПДВ 76 468,90 грн.;

-за серпень 2010 року в розмірі ПДВ 106 618,9грн.;

-за вересень 2010 року в розмірі ПДВ 119 177,4 грн.;

-за жовтень 2010 року в розмірі ПДВ 131 416,00 грн.;

-за листопад 2010 року в розмірі ПДВ 41 152,52 грн.

2)ТОВ «Аксіома» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року підприємством ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» в порушення п.1.4 ст.1, п.4.1 ст.4, ст.6, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, та п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.3 ст.198, п.185.1 ст.185 ПК України завищено розмір податкового кредиту в розмірі 81 224,9 грн., а саме:

-за грудень 2010 року в розмірі ПДВ 47 857,90 грн.;

-за січень 2011 року в розмірі ПДВ 33 367,04 грн.;

п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, встановлено його заниження на загальну суму 1 529 162,96 грн. в тому числі :

3 кв. 2010 року - в розмірі 831 229,3 грн. (по контрагенту ПП «Вікторія - 2007»)

4 кв.2010 року - в розмірі 606 174,30 грн. (по контрагенту ПП «Вікторія - 2007» та ТОВ «Аксіома»)

1 кв. 2011 року - в розмірі 91 759,36 грн. (по контрагенту ТОВ «Аксіома»)

До такого висновку перевіряючи дійшли з тих підстав, що згідно актів перевірок інших податкових органів зазначених контрагентів позивача у платника податків відсутні трудові ресурси, відсутність за місцезнаходженням, недійсність угод по ланцюгу постачання тощо, прийшли до висновку щодо відсутності реальності виконання угод та з цього приводу дефектності первинних документів.

На підставі Акту перевірки, відповідачем 27.05.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000232210, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 686 733,00 грн., та № 0000222210, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 888 515,00 грн.

Судом встановлено, що 12.07.2010 року між позивачем (покупець) та ПП «Вікторія-2007» (продавець) укладено договір поставки № 120710, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар в асортименті та кількості визначених у специфікаціях до цього договору.

На виконання умов вказаного договору ПП «Вікторія-2007» поставила товари визначені у специфікаціях до договору № 120710, виписані видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. На підтвердження факту отримання вказаних товарів та подальшого його використання позивачем також надано документи бухгалтерського обліку, з яких вбачається оприбуткування отриманих товарів та їх подальше використання у господарській діяльності. Вказане було досліджено судом першої інстанції.

24.12.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Аксіома» (продавець) укладено договір поставки № 241210, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар в асортименті та кількості визначених у специфікаціях до цього договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Аксіома» поставила товари визначені у специфікаціях до договору № 241210, виписані податкові накладні, надані рахунки-фактури, платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи підтверджується факт оплати товару. Також позивачем надано копії бухгалтерських документів, з яких вбачається рух ТМЦ, їх списання та подальше використання у процесі господарської діяльності позивача.

Факт укладання угод позивача з контрагентами та наявності первинних документів податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, специфікації, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних сторонами не заперечується.

Відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку..

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 вищезазначеного Закону, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 того ж Закону передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, норми Закону ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Оскільки таких доказів та доводів відповідачем наведено не було судом першої інстанції вірно зроблено висновок про відсутність порушення з боку позивача щодо формування витрат.

Так, правила формування податкового кредиту до 01.01.2011 визначені пп. 7.4, пп. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 - ст. 198 Податкового кодексу України.

Як з норм вказаного Закону так і ПКУ вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судом першої інстанції було встановлено, що керуючись положенням пп. 7.4, пп. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 198 ПКУ, позивачем було сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих контрагентами.

Відповідно до вимог ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави зробити висновок, що наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Також, як вбачається з матеріалів справи ні актом перевірки, ні в ході судового розгляду відсутність у контрагентів спеціальної податкової правосуб'єктності або/та відсутність реєстрації у ЄДР під час здійснення господарських операцій не встановлена. За таких обставин покупець також не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Також платник ПДВ (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів у ланцюгу.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, одержаних з дотриманням закону доказах.

У ході розгляду справи податковий орган не довів те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі № 804/7815/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2013року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова