Постанова № 34277909, 21.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа № 922/2273/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - Коваленко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2741 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.13 р. у справі № 922/2273/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія"

про стягнення 4746,59 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Український Страховий Дім" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" в порядку регресу відшкодування завданих збитків у розмірі 4746,59 грн. та судовий збір. Також просив суд зобов'язати відповідача надати суду оригінал поліса страхування ВС/7493348, або належним чином засвідчену копію. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2013 року у справі № 922/2273/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім" 4746,59 грн. страхового відшкодування та 1720,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4746,59 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та ін.

Відповідач із вказаним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2013 року у справі № 922/2273/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 21.01.2010 року між Костіним Д.А. (страхувальник) та Приватним АТ "Український страховий дім" (страховик) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № НТ-10 № 0030 Хр 0202, відповідно до якого на страхування прийнятий автомобіль Skoda Fabia Classic 1.2 державний номерний знак АХ 1927 ВН.

16.06.2010 року у м. Харкові по вул. Рилеева сталася дорожньо-транспортна пригода, зіткнення транспортних засобів автомобіля Skoda Fabia Classic 1.2 державний номерний знак АХ 1927 ВН, що на праві власності належить Костіну Д.А під його керуванням із автомобілем ГАЗ 2410 державний номерний знак 791-16 ХК, під керуванням Уколова В.М.

В результаті зіткнення автомобіль Skoda Fabia Classic 1.2 державний номерний знак якого АХ 1927 ВН, отримав механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода відбулася в результаті порушення водієм Уколовим В.М. вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова Уколова В.М. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту експертного автотоварознавчого дослідження № 1552/2010 від 01.07.2010 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Міжнародна експертна палата", загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу Skoda Fabia Classic 1.2 державний номерний знак АХ 1927 ВН в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 6745,74 грн.

Зазначену дорожньо-транспортну пригоду позивач визнав, як страховий випадок та згідно з страховим актом № НТ-10/0030/Хр/1 визначив до виплати суму страхового відшкодування у розмірі 4746,59 грн.

Позивач на підставі договору та страхового акту виплатив страхувальнику Костіну Д.А. суму страхового відшкодування у розмірі 4746,59 грн., при цьому частина страхового відшкодування у розмірі 2406,59 була сплачена шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується платіжними дорученнями № 578 від 17.09.2010 року та № 632 від 13.10.2010 року, а інша части на у розмірі 2340 грн. сплачена шляхом зарахування страхових платежів, що підтверджується картою рахунку 68.5.3. Контрагент Костін Д.А., тим самим виконавши зобов'язання перед страхувальником у повному обсязі.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ 2410 державний номерний знак 791-16 ХК, під керуванням Уколова В.М. застрахована у ТДВ "Міжнародна страхова компанія", номер поліса ВС/7493348, позивач звернувся до відповідача із претензією (регресною вимогою) № 783 від 08.04.2011 року, яка залишена без задоволення.

Позивач, з посиланням на зазначені обставини звернувся до господарського суду з позовом по даній справі в якому просив суд стягнути з відповідача в порядку регресу суму страхового відшкодування у розмірі 4746,59 грн., зазначаючи, що відповідні вимоги про його відшкодування відповідач в добровільному порядку виконати відмовився.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4746,59 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ч. 1, ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто винною особою.

Згідно зі ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

У разі заподіяння шкоди власником транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до вимог Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власникові транспортного засобу, застрахованому за договором майнового страхування, особами, зобов'язаними відшкодувати заподіяні потерпілому збитки, є як заподіювач шкоди в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, так і страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди.

В даному випадку до Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім" в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України перейшло право вимоги.

Крім того, відповідно до висловленої Верховним Судом України правової позиції (Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.06.2009 р.) ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд правомірно зазначив про обов'язок відповідача сплатити на користь позивача страхове відшкодування в порядку регресу 4746,59 грн.

А отже, доводи відповідача щодо чинності відповідних договорів не можуть бути прийняті до уваги оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності страхового поліса страхувальника Уколова В.М., виданого відповідачем за № ВС 7493348, чинного станом на 16.06.2010 р. (а. с. 52), а також визнання чинним договору НТ-10 № 0030 ХР-0202 від 21.01.2010 р. його сторонами та фактичного виконання належним чином.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 19.08.13 р. у справі № 922/2273/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.13 р. у справі № 922/2273/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 21.10.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Істоміна О.А.