Постанова № 34277651, 17.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р.Справа № 916/822/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.,

(склад судової колегії змінено розпорядженням в.о. голови суду №838 від 17.10.2013 р.)

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

Від позивача - Водолазський Д.В., довіреність №23/31 від 18.12.12;

Від відповідача - Яцук Є.В., довіреність № 15 від 02.01.13;

Від третьої особи - Старчак С.Г., довіреність № 1305/01 від 13.05.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року

у справі № 916/822/13

за позовом Приватне акціонерне товариство „Сєвєродонецьке об'єднання Азот"

до Державного підприємства „Одеська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС-Міндобрива"

про стягнення 32 795,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця", в якій просило суд стягнути з відповідача суму збитків, заподіяних в результаті нестачі вантажу у розмірі 32 795,04 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року по справі №916/806/13 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Одеська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" суму збитків за недостачу карбаміду у розмірі 32 795 гривень 04 копійки, витрати по сплаті судового збору на суму гривень 50 копійок.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено покладення відповідальності за нестачу вантажу на перевізника - Державне підприємство "Одеська залізниця".

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство „Одеська залізниця" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року у справі №916/822/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що згідно акту загальної форми №5664 від 30.09.2012 року, вагони прибули до станції призначення Чорноморська Одеської залізниці в технічно справному стані, зі справними ЗПП вантажовідправника, при огляді вагонів ЗПУ на вагонах справні, виконують свої функції, течі вантажу немає, вказані обставини, на думку апелянта, вказують на те, що Одеська залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані.

Також скаржник зазначає, що представник залізниці був запрошений саме для участі у перевірці маси вантажу та тари вагону а не прийняття участі у експертизі, у якій начальником станції було відмовлено. Таким чином, скаржник вважає, що судом безпідставно не прийнято до уваги твердження відповідача про відсутність виклику представника залізниці на проведення експертизи за участю представника відповідача.

Крім того, скаржник звертав увагу на те, що у заяві вказано точний час проведення вказаної перевірки, а саме 14-00 30.09.2012р. тобто за день до подачі заявки на проведення експертизи, оскільки така заява була подана лише 01.10.2012р.

Окрім того, апелянт вказує на те, що крім висновку експерта-спеціаліста, на якому ґрунтується доказ позивача про втрату вантажу по вині залізниці, в матеріалах справи немає жодних документів, які б засвідчували дійсну втрату вантажу по вині залізниці в спірних вагонах.

Таким чином, апелянт зазначає, що неможливо зробити висновок, де коли і з яких обставин дійсно відбувся доступ до вантажу вагонів, та за яких підстав виникла нестача частини вантажу, оскільки вказані питання відносяться до компетенції слідства.

Також апелянт зазначав, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що на скаргу на відмову від складання комерційного акту начальником Одеської дирекції залізничних перевезень Войцех С.В. та начальником станції Чорноморська було надано відповіді.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 28.09.2012р. Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" уклало з Донецькою залізницею договір на перевезення карбаміду на адресу ТОВ "ТІС-Міндобрива", а факт укладання договору перевезення між позивачем та Донецькою залізницею підтверджується залізничною накладною №52607702.

Відповідно до зазначеної накладної позивач зі станції Рубіжне відвантажив на адресу ТОВ "ТІС-Міндобрива" (станція Чорноморська Одеської залізниці) 3 343 150 кг мінеральних добрив - карбаміду у 30 вагонах - мінераловозах, які були завантажені та запломбовані засобами Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", який є власником вказаних вагонів.

Залізниця без зауважень щодо кількості та якості прийняла до перевезення карбамід у справних у комерційному та технічному відношенні вагонах-мінераловозах у кількості 3343150 кг, про що свідчить відмітка у залізничній накладній №52607702.

30.09.2012р. вагони прибули на станцію Чорноморська Одеської залізниці, та під час перевірки маси вантажу було виявлено, що у вагонах №59232116 та № 59558825 маса вантажу менша ніж зазначено у документі, у зв'язку з чим начальником ЖДЦ на адресу начальника станції Чорноморська було подано заявку від 30.09.2012 року з проханням виділити прийомоздавальника для участі у перевірці маси вантажу та тари вказаних вагонів.

Представником залізниці разом із представником ТОВ „ТІС-Міндобрива" та представником ВОХР, на підставі поданої заяви додатково оглянули вагони №59232116 та № 95558825 та встановили, що ЗПП справні та відповідають номерам у перевізному документі, течі вантажу немає. За результатами огляду було складено акт загальної форми №5664 від 30.09.2012р.

Листом 30 вересня 2012 року ТОВ «Трансінвестсервіс» повідомив начальника станції Чорноморська Одеської залізниці про факт нестачі вантажу з вимогою комісійної видачі вантажу та видачі комерційного акту по даній відправці. Крім того, начальником ЖДЦ було подано заявку з проханням виділити прийомоздавальника для участі у перевірці маси вантажу та вагонів, яка буде відбуватися у присутності представників Одеської торгово-промислової палати. Вказані звернення відповідачем були залишені поза увагою.

В період з 01.10.2012 р. по 03.10.2012 р. експертом ТПП у присутності представників ТОВ «Вибо-Транс» та ТОВ «ТІС-Міндобрива» здійснено перевірку, за результатами перевірки кількості вантажу у вагонах №59232116 та №59558825 експертом Одеської торгово-промислової палати було складено акт експертизи №УТЗ-2778 від 03.10.2012 р. про недостачу карбаміду у вказаних мінераловозах у загальній кількості 9750 кг, а саме: у вагоні №59232116 недостача склала 5010 кг; у вагоні №59558825 недостача склала 4710 кг.

Крім того, експертизою встановлено, що на кожному із зазначених вище вагонів зрізано запірні штоки усіх завантажувальних люків, відкрито вільний доступ до вантажу. При огляді вантажу експертом через відкриті завантажувальні люки встановлено, що у зазначених вагонах на поверхні вантажу є нерівності, поглиблення у вигляді вибірок та сліди забруднення вантажу.

Вантажоодержувачем 01.10.2012 року на адресу начальника Одеської дирекції залізничних перевезень було подано скаргу №0110/05 на відмову начальника станції Чорноморська від складання комерційного акту.

Згідно відповідей на скаргу начальника дирекції ДП «Одеська залізниця» №ДР-1-18/1072 від 03.10.2012р. та начальника станції Чорноморська, повідомлено, що Одеська дирекція не вбачає підстав в комісійній видачі вантажу.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію №01/ПП-467 від 30.10.2012 р. про відшкодування вартості недостачі вантажу, яка залишилась без задоволення.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Статутом залізниць України та іншими нормами діючого законодавства в сфері перевезення залізничним транспортом.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (відправник) і ДП "Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ „ТІС-Міндобрива" (вантажоодержувач).

Накладна, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. В силу положень ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагон і (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу від 28.05.2002 р. № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 08.07.2002 за № 567/6855, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника, виходячи з наступного.

Апеляційний суд не вбачає підстав для застосування ст.129 Статуту залізниць України, якою встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Згідно листа без номеру та дати начальника комерційної служби ТОВ "Трансінвестсервіс" на ім'я начальника станції Чорноморська Сливка М.І., за ознаками недостачі вантажу у вагонах №59232116, 59558825 було проведено повторне переважування вагонів та виявлено нестачу вантажу у розмірі 2,9 т. та 2,5 т. відповідно. У зазначеному листі вказано, що при переважуванні вагонів був присутній прийомоздавальник УЗ ст.Чорноморська Никифорчук, та прийомоздавальник ТОВ «Трансінвестсервіс» Костенко, та викладено вимогу комісійної видачі вантажу та видачі комерційного акту по даній відправці.

Судова колегія вважає невірними посилання суду першої інстанції на вказаний лист, оскільки він підписаний ТОВ «Трансінвестсервіс», який не є ані одержувачем, ані відправником вантажу за накладною №52607702 від 28.09.2012 року, а отже доказів про подання вимоги про перевірку маси вантажу, як і належних доказів про комісійну видачу вантажу та складання комерційного акту, від одержувача або відправника вантажу в матеріалах справи не має. Також слід зазначити, що ТОВ «Трансінвестсервіс» не є стороною по справі.

Окрім того, судова колегія зауважує, що акт експертизи №УТЗ-2778 від 03.10.2012 р., проведеної експертами Торгово-промислової палати, не може прийматись до уваги судом в якості належного доказу, оскільки згідно накладної №52607702, вантаж вантажоодержувачу було видано 30.09.2012 р., що підтверджено штемпелем в вищезазначеному документі, експертиза, щодо нестачі вантажу була проведена лише 03.10.2012р.. Між тим, позивачем доказів, підтверджуючих неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній колії ТОВ "Трансінвестсервіс" (місце проведення експертних дій) не надано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що акт експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати №УТЗ-2778 від 03.10.2012 р. вказує лише на наявність недостачі вантажу, та не називає момент виникнення недостачі, яка могло виникнути і перед пред'явленням вантажу до перевезення, і після видачі вантажу отримувачу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в заявці вказано, що перевірка буде здійснена 30.09.2012 року, разом з тим, експертиза проводилась 01.10.2012р. та 02.10.2012р.

Таким чином, матеріалами справи, а саме актом загальної форми №5664 від 30.09.2012р. підтверджується, що вагони №59232116 та №59558825 до станції призначення Чорноморська Одеської залізниці прибули 30.09.2012 року в технічно справному стані, зі справними ЗПП вантажовідправника, що відповідали документу відправника. Фактично ЗПП відправника справне, теча вантажу відсутня.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. За ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

В Постановах ВГСУ по справах №5017/919/2012 від 30 серпня 2012 року та №5017/739/2012 від 30 серпня 2012 року між ПАТ „Стирол" та Одеська залізниця" про стягнення сум нестач є посилання на вирішення спорів відповідно до ст.111 Статуту залізниць України.

Судом встановлено, що Одеська залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані, відповідно до діючого законодавства, позивачем не доведено наявності вини перевізника у нестачі вантажу належними та допустимими доказами.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла наступних висновків:

- вимогу щодо складання комерційного акту надано з порушенням ст.129 Статуту залізниць, оскільки заявку надано ТОВ „Трансінвестсервіс", який не є вантажоодержувачем за залізничною накладною;

- у заявці на перевірки маси вантажу та тари вагону запрошено прийомоздавальника прибути 30.09.2012р. о 14-00, однак проведення експертизи розпочато 01.10.2012р., без обґрунтування затримки;

- позивачем не надано доказів, підтверджуючих неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній колії ТОВ "Трансінвестсервіс" в період з 30.09.2012р. по 01.10.2012р.

Отже, позивачем, не доведено належним чином наявності обставин вини перевізника у втраті вантажу як і наявності самої втрати.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 10 липня 2013 року у справі №5017/3236/2012, від 20 червня 2013 року у справі №5017/3419/2012, від 17 квітня 2013 року у справі №5017/2866/2012, від 06 червня 2013 року у справі №5017/2934/2012.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія доходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте за недоведеністю обставин справи, та з невірним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року у справі №916/822/13 скасувати.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до Державного підприємства „Одеська залізниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС-Міндобрива" про стягнення 32 795,04 грн. відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь Державного підприємства „Одеська залізниця" 860,25 (вісімсот шістдесят грн. двадцять п'ять коп.) грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 22.10.2013 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Я.Ф.Савицький

Суддя О.Т.Лавренюк