Постанова № 34276281, 21.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"21" жовтня 2013 р. Справа № 906/133/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від органу ДВС: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Малого приватного підприємства "Рівень"

на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.09.2013р.

у справі №906/133/13-г (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Малого приватного підприємства "Рівень"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №630"

про стягнення 61674,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 р. у справі №906/133/13-г відмовлено у задоволенні скарги Малого приватного підприємства "Рівень" від 13.06.2013 р. на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Андрушівського районного управління юстиції Березового Д.С. від 22.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанні наказу господарського суду Житомирської області № 906/133/13-г, виданого 15.03.2013 р.

При винесенні вищевказаної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення господарського суду Житомирської області у справі № 906/133/13-г від 26.02.2013 р., видано наказ господарського суду Житомирської області № 906/133/13-г від 15.03.2013 р.

20.06.2013 р. до господарського суду стягувач звернувся зі скаргою від 13.06.2013 р. про визнання недійсною постанови державного виконавця ВДВС Андрушівського РУЮ від 22.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження № 37287860, зобов'язання державного виконавця здійснити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках.

Судом першої інстанції з отриманого 04.07.2013 р. на запит господарського суду електронного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було встановлено, що місцезнаходження юридичної особи боржника - 13420, Житомирська область, Андрушівський район, с. Івниця, вул. Лісова, 1, а реєстраційна справа боржника знаходиться в реєстраційній службі Андрушівського РУЮ.

При вирішенні питання про наявність визначених законом підстав для задоволення скарги стягувача на дії органу ДВС, суд першої інстанції послався на приписи статей 20, 49 Закону України "Про виконавче провадження".

При дослідженні матеріалів виконавчого провадження, суд першої інстанції вказав на те, що постанова державного виконавця ВДВС Андрушівського РУЮ про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2013 р. вмотивована актом держвиконавця від 22.04.2013 р., в якому зазначено, що боржник на території Андрушівського району не зареєстрований, не функціонує, підприємницькою діяльністю не займається, будь-яке рухоме, нерухоме майно відсутнє; земельні ділянки (пай) за боржником не обліковуються; згідно Єдиного державного реєстру боржник зареєстрований в м. Києві, Голосіївському районі, вул. Промислова, 7. Зазначені в акті від 22.04.2013 р. обставини підтверджуються наданими до листа ВДВС Андрушівського РУЮ від 03.07.2013 р., вих. № 384 копіями таких документів.

На підставі аналізу наявних в матеріалах справи документів, суд першої інстанції зауважив, що державним виконавцем відділу ДВС Андрушівського РУЮ Березовим Д.С. було вчинено ряд дій, підтверджених документально, направлених на виявлення майна боржника для виконання рішення господарського суду від 26.02.2013 р. у справі № 906/133/13-г.

З урахуванням встановлених обставин з матеріалів виконавчого провадження та положень діючого законодавства, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги стягувача від 13.06.2013 р. на постанову державного виконавця ВДВС Андрушівського РУЮ Березового Д.С. від 22.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, Мале приватне підприємство "Рівень" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 р. у справі №906/133/13-г скасувати та задоволити скаргу стягувача в повному обсязі.

Скаржник (стягувач) вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів скаржник вказує наступне.

Судом першої інстанції було проігноровано застосування частини 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Скаржник наголошує на тому, що під час розгляду скарги стягувача було встановлено, що стягнення за відповідним виконавчим документом на кошти на рахунках боржника у банках не здійснювалось ні в першу, ні в другу, ні в жодну з наступних черг.

Також, скаржник стверджує, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ч. 3, 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертає увагу на те, що Закон визнає недостатнім для закінчення виконавчого провадження одну лише зміну місцезнаходження боржника, необхідна сукупність двох умов: зміна місцезнаходження та відсутність майна боржника на території, підвідомчій державному виконавцю.

З огляду на вказане, скаржник стверджує, що державний виконавець мав право закінчити виконавче провадження лише після встановлення того, що у боржника відсутні рахунки у банківських установах або, що на відповідних рахунках відсутні кошти. Однак, документального підтвердження того, що у боржника відсутні кошти на рахунках у банках, державний виконавець у ході відповідного виконавчого провадження не отримав.

Крім того, стягувач зважає на те, що суд першої інстанції підтримав позицію державного виконавця з приводу того, що належним доказом зміни боржником місцезнаходження є витяг з ЄДР, датований 14.03.2013 р. Проте, як державним виконавцем, так і судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що виконавче провадження було відкрито 29.03.2013 р., тому будь-які документи, датовані до вказаної дати, для цілей відповідного виконавчого провадження є застарілими і не можуть прийматися до уваги.

В той же час, місцевим судом встановлено на підставі листа держреєстратора реєстраційної служби Андрушівського РУЮ, що з 08.04.2013 р. боржник знову знаходився на території, що підвідомча ВДВС Андрушівського РУЮ. Однак, всупереч цій обставині, суд першої інстанції визнав правомірним закінчення виконавчого провадження, мотивоване зміною місцезнаходження, яке було здійснено державним виконавцем 22.04.2013 р. на підставі інформації, отриманої більше місяця до цього.

Також, скаржник зазначив, що судом було порушено норму ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні скарги на дії органу ДВС за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід скасувати.

Орган ДВС не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення (в даному випадку- ухвали) місцевого господарського суду.

21 жовтня 2013 року в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники сторін та органу ДВС не з'явилися.

Крім того, від органу ДВС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із хворобою державного виконавця, відповідального за дану справу.

Судова колегія дійшла висновку, що подане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Поряд з тим, як вбачається зі змісту поданого клопотання, ВДВС Андрушівського РУЮ не підтверджено жодними належними доказами у справі факт направлення державного виконавця на стаціонарне лікування.

За приписами частини 2 статті 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження,

Окрім того, ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.10.2013 р. у справі № 906/133/13-г не було визнано явку представників учасників судового процесу в судове засідання обов'язковою.

Враховуючи викладене, а також своєчасне повідомлення учасників судового процесу про проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 141-142), суд апеляційної інстанції вважає, що у державного виконавця була можливість належним чином підготуватися до судового засідання, тому неявка останнього в судове засідання не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 906/133/13-г від 26.02.2013 р. позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Спеціалізоване управління № 630" на користь МПП "Рівень" 61402,32 грн. - основного боргу; 423,40 грн. - 3 % річних; 1720,50 грн. - судового збору; 3000,00 грн. - послуг адвоката (а. с. 63 - 65).

На виконання вказаного рішення, видано наказ господарського суду Житомирської області № 906/133/13-г від 15.03.2013 р. (а. с. 66).

Постановою державного виконавця ВДВС Андрушівського РУЮ від 29.03.2013 р. про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження № 37287860 з виконання наказу господарського суду №906/133/13-г від 15.03.2013 р. про стягнення 66546,22 грн. (а.с. 70).

Постановою державного виконавця ДВС Андрушівського РУЮ від 22.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження № 37287860 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження з виконання наказу господарського суду №906/133/13-г від 15.03.2013 р. про стягнення 66546,22 грн. (а.с. 71).

03.07.2013 р. до господарського суду першої інстанції від ВДВС Андрушівського РУЮ надійшов лист від 03.07.2013 р., вих. № 384, в якому зазначено, що згідно з Витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на 14.03.2013 р., боржник знаходиться у м. Києві по вул. Промисловій, 7; тому виконавчий документ направлено за належністю до ВДВС Голосіївського РУЮ м. Києва.

До вказаного листа долучено копії таких документів:

- копія листа № 539/02/01-6 від 20.02.2013 р. відділу Держземагенства в Андрушівському районі, адресованого ВДВС Андрушівського РУЮ про те, що за боржником у власності та користуванні, земельні ділянки, по даних відділу Держземагенства в Андрушівському районі, не зареєстровані:

- копія інформаційної довідки від 19.02.2013 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якій вказується, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за боржником відомості відсутні;

- копія листа інспекції Держтехнагляду Андрушівського району від 24.01.2013 р., вих. № 3, в якому повідомлено, що за боржником техніка не реєструвалась;

- копія листа УДАІ УМВС України в Житомирській області від 23.01.2013 р. № 328, в якому зазначено, що згідно з базою даних АІПС "Автомобіль", станом на 01.10.2012 р., за боржником транспортні засоби не обліковуються;

- копія довідки виконкому Івницької сільської ради Андрушівського району №101 від 14.02.2013 р. про те, що в с. Івниця по вул. Лісова, 1 зареєстрована та проживає Голоднюк Віра Миколаївна; майно боржника за даною адресою відсутнє;

- копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.03.2013 р. із зазначенням в графі "Місцезнаходження юридичної особи: 01013, м. Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, буд. 7" (а. с. 79 - 90).

З отриманого 04.07.2013 р. на запит господарського суду першої інстанції електронного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що місцезнаходження юридичної особи боржника - 13420, Житомирська область, Андрушівський район, с. Івниця, вул. Лісова, 1 (дата останньої виписки 17.04.2013 р.) та зазначено, що реєстраційна справа боржника знаходиться в реєстраційній службі Андрушівського РУЮ (а. с. 91).

19.08.2013 р. до господарського суду першої інстанції надійшов лист від Держреєстратора реєстраційної служби Андрушівського РУЮ в якому повідомлено, наступне: станом на 04.03.2013 р. до реєстраційної справи боржника були внесені зміни щодо знаходження юридичної особи - боржника у м. Києві по вул. Промисловій, 7; 06.03.2013 р. в електронному вигляді і на паперових носіях здійснено прийом - передачу реєстраційної справи боржника до Голосіївської в м. Києві РДА ; 08.04.2013 р. були знову внесені зміни щодо місця знаходження юридичної особи боржника: Житомирська обл., Андрушівський район, с. Івниця, вул. Лісова,1; станом на 09.08.2013 р. реєстраційна справа боржника знаходиться в Держреєстратора реєстраційної служби Андрушівського РУЮ (а. с. 107, 108).

Державним виконавцем Андрушівського РУЮ долучено до матеріалів справи копії таких документів: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якому зазначено, зокрема, що станом на 14.03.2013 р. місцезнаходження боржника - м. Київ, вул. Промислова, 7; акту державного виконавця від 22.04.2013 р. стосовно того, що боржник на території Андрушівського району не функціонує; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якій зазначено, що стосовно боржника відсутні відомості щодо речових прав на нерухоме майно; довідок інспекції Держтехнагляду Андрушівського району та ВРЕР УДАІ УМВС у Житомирській області щодо відсутності у боржника, відповідно, сільськогосподарської техніки та транспортних засобів (а. с. 109 - 114).

20.06.2013 р. до господарського суду Житомирської області надійшла скарга від стягувача від 13.06.2013 р. про визнання недійсною постанови державного виконавця ВДВС Андрушівського РУЮ від 22.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження № 37287860; зобов'язання державного виконавця здійснити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках; вказано про розгляд скарги за відсутності стягувача (а.с. 67-69).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 р. у справі №906/133/13-г відмовлено у задоволенні скарги Малого приватного підприємства "Рівень" від 13.06.2013 р. на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Андрушівського районного управління юстиції Березового Д.С. від 22.04.2013 р.

Переглядаючи вищевказану ухвалу суду першої інстанції на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи та положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, в тому числі наказів господарських судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Постанова державного виконавця ВДВС Андрушівського РУЮ про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2013 р. вмотивована актом держвиконавця від 22.04.2013 р. (копія на а. с. 110), в якому зазначено, що боржник на території Андрушівського району не зареєстрований, не функціонує, підприємницькою діяльністю не займається, будь-яке рухоме, нерухоме майно відсутнє; земельні ділянки (пай) за боржником не обліковуються; згідно Єдиного державного реєстру боржник зареєстрований в м. Києві, Голосіївському районі, вул. Промислова, 7.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 р. у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

В силу дії ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 11 вказаного Закону визначено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Як було встановлено вище, наявним в матеріалах справи листом Держреєстратора реєстраційної служби Андрушівського РУЮ повідомлено, що станом на 08.04.2013р. внесено зміни щодо місця знаходження юридичної особи боржника: Житомирська обл., Андрушівський район, с. Івниця, вул. Лісова,1 (а. с. 107-108).

Вказане свідчить про те, що на момент проведення виконавчих дій в період з 08.04.2013р. до закінчення виконавчого провадження станом на 22.04.2013 р., боржник знаходився на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця ВДВС Андрушівського РУЮ.

Крім того, місця знаходження юридичної особи боржника за адресою Житомирська обл., Андрушівський район, с. Івниця, вул. Лісова,1 підтверджується також і витягом з ЄДР який отримано судом першої інстанції станом на 04.07.2013р. (а.с.91)

З огляду на вказане, висновки суду першої інстанції стосовно зміни місцезнаходження боржника не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки судом не було прийнято до уваги встановлені листом Держреєстратора реєстраційної служби Андрушівського РУЮ з 08.04.2013 р. обставини в частині зміни місцезнаходження юридичної особи боржника на момент відкриття виконавчого провадження.

Всупереч вказаному, суд першої інстанції визнав правомірним закінчення виконавчого провадження, мотивоване зміною місцезнаходження боржника.

У статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» наведено перелік випадків, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. При цьому, у вказаному переліку відсутня така підстава для закінчення виконавчого провадження, як зміна місцезнаходження боржника.

Не передбачено винесення постанови про закритття виконавчого провадження і у разі надсилання виконавчого документу за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника також і іншими нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. роз'яснено, що суди повинні мати на увазі, що при виконанні рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі ст. 50 Закону N 606-XIV у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження тієї обставини, що державним виконавцем вчинялися визначені законом дії щодо звернення стягнення на кошти боржника на рахунках у банках у встановленому законом порядку.

У пункті 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів» № 9 від 17.10.2012р. роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи документи на предмет встановлення хронологічної відповідності вчинення окремих виконавчих дій документам, якими мотивовані такі дії, судова колегія зауважує наступне.

Висновки суду першої інстанції та постанова органу ДВС про закінчення виконавчого провадження мотивовані тими обставинами, які виникли ще до моменту винесення рішення суду першої інстанції.

Документами, якими підтверджуються такі обставини, зокрема, є: лист № 539/02/01-6 від 20.02.2013 р. відділу Держземагенства в Андрушівському районі, адресованого ВДВС Андрушівського РУЮ; інформаційна довідка від 19.02.2013 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; лист інспекції Держтехнагляду Андрушівського району від 24.01.2013 р., вих. № 3; лист УДАІ УМВС України в Житомирській області від 23.01.2013 р. № 328; довідка виконкому Івницької сільської ради Андрушівського району № 101 від 14.02.2013 р.

При цьому, судом першої інстанції не було враховано того, що вказані листи та довідки не можуть бути прийнятті, як доказ вчинення виконвчих дій, оскільки рішення господарського суду Житомирської області прийняте 26.02.2013 р., наказ на його виконання виданий 15.03.2013 р., а виконавче провадження порушено 29.03.2013 р.

З огляду на вказане, судова колегія вказує на те, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що державним виконавцем відділу ДВС Андрушівського РУЮ Березовим Д.С. було вчинено ряд дій, підтверджених документально, направлених на виявлення майна боржника для виконання рішення господарського суду від 26.02.2013 р. у справі № 906/13/13-г є хибними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими обставинами. Таким чином, висновки місцевого господарського суду є такими, що не узгоджуються з обставинами справи .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що вимоги стягувача, викладені у скарзі на дії органу ДВС, є обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними доказами, а тому скарга підлягає до задоволення з наступними скасуванням постанови державного виконавця відділу ДВС Андрушівського РУЮ від 22.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження.

На підставі вказаного вище, судова колегія також вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтверджуються належними доказами та відповідають вимогам закону, а тому апеляційна скарга Малого приватного підприємства "Рівень" п.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задволенню, ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 р. у справі № 906/133/13-г слід скасувати, а скаргу стягувача від 13.06.2013 р. про визнання недійсною постанови державного виконавця ВДВС Андрушівського РУЮ від 22.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження № 37287860 та зобов'язання державного виконавця здійснити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках, - задоволити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Рівень" задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 р. у справі № 906/133/13-г скасувати.

Скаргу Малого приватного підприємства "Рівень" (м. Київ) від 13.06.2013 р. на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Андрушівського районного управління юстиції Березового Д.С. від 22.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанні наказу господарського суду Житомирської області № 906/133/13-г, виданого 15.03.2013 р., задоволити.

Постанову державного виконавця ВДВС Андрушівського РУЮ від 22.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження № 37287860 скасувати.

Зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Андрушівського районного управління юстиції здійснити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках у виконавчому провадженні № 37287860.

3. Стягнути з ВДВС Андрушівського РУЮ (13400, Житомирська область, м. Андрушівка, площа Леніна, 7, код ЄДРПОУ 34747264) на користь Малого приватного підприємства "Рівень" (02156, м. Київ, вул. Жукова, буд. 35/24, кв.8, код ЄДРПОУ 21525474) - 573 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Справу №906/133/13-г надіслати господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.