Постанова № 34275964, 10.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа № 922/2801/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю:

прокурора - Маматов М.О., посв. № 019205, від 31.07.2013 року

представників сторін:

1-й позивач - Сосіна І.О., довіреність від 03.01.2012 року

2-й позивач - не з'явився

відповідач: Добреля В.Ю., довіреність № 9, від 05.12.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Науково виробничої фірми "СІНТАЛ, Д" - Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків (вх.№2747Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 року по справі №922/2801/13

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі: 1) Державної екологічної інспекції у Харківської області, м. Харків

2) Олександрівської сільської ради, с. Олександрівка Золочівського району Харківської області,

до Науково виробничої фірми "СІНТАЛ, Д" - Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків,

про стягнення шкоди у сумі 80760,54 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків, та Олександрівської сільської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача, на користь держави збитків, завданих засміченням земельних ділянок, у розмірі 80760,54 грн. Також прокурор просив накласти арешт на майно, що належить відповідачеві та витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 року (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Науково виробничої фірми "СІНТАЛ, Д" - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь держави збитки у розмірі 80760,54 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Стягнуто з Науково виробничої фірми "СІНТАЛ, Д" - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Державного бюджету України 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 у справі № 922/2801/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Крім того відповідач просить стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківської області судовий збір - 860,25 грн. витрат на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що після отримання відповідачем акту 15.11.2012 року перевірки від 16.10-05.11.2012 за № 862/09-18 на адресу начальника Державної екологічної інспекції у Харківській області відповідачем було направлено листа у якому, поміж іншого, вказувалось: «Щодо засмічення земельних ділянок 7,35 м2, 70 м2, 532,98 м2 повідомляємо, що будівельні та промислові відходи, а саме цегла відпрацьована та вапно тимчасово розташовані на бетонних плитах, краї цих куч, що були розсипані на землю, прибрані. Контакту з землею відходи не мають». До того ж, факт усунення відповідачем недоліків виявлених в ході перевірки під сумнів не ставиться і не оспорюється позивачем.

При цьому, як вказує апелянт, акт обстеження земельних ділянок № 862/09-18-1 зас. від 18.10.2012 року складено представниками Державної екологічної інспекції у Харківській області без запрошення уповноваженого представника відповідача та без отримання від нього пояснень щодо виявлених порушень.

Окрім того, зазначає, що відповідач здійснив сортування матеріалів, оприбуткував їх та використовує за місцем їх утворення у межах своєї земельної ділянки для ремонту об'єктів права власності. НВФ «Сінтал'Д»-ТОВ, а тому він не позбувся зазначених позивачем будівельних матеріалів та результатів виробничої діяльності (вапна), не мав наміру та не повинен їх позбутися, оскільки вони не втратили своїх споживчих властивостей, тобто не є сміттям в розумінні пунктів 3.1.-3.3. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171.

Також апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано докази відповідача про те, що вказане у акті перевірки вапно у дійсності розміщене на бетонних плитах, оскільки на план-схемі земельної ділянки, на якій проводилась перевірка, інші об'єкти де знаходиться вапно відсутні. До того ж, як доказ розташування вапна на відкритому грунті вказано, що виміри проводились рулеткою, при цьому, вказаним вимірювальним приладом неможливо встановити, що під шаром вапна висотою у 5,5 метрів знаходиться відкритий грунт.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 01.10.2013 року на 11:30 год.

У судовому засіданні 01.10.2013 року огорлошувалась перерва до 10.10.2013 року до 12:30 год.

Представник відповідача у судових засіданнях 01.10.2013 року та 10.10.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Перший позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 01.10.2013 року та 10.10.2013 року проти її доводів заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що факт засмічення без наявності спеціального дозволу встановлений в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №860/09-18, акті обстеження засміченої земельної ділянки від 18.10.2012 року №862/09-18-засм1 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 21.12.2012 року.

При цьому, дії державних органів по їх складанню не були оскаржені відповідачем та не визнані незаконними у встановленому законодавством порядку, а постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.12.2012 року не скасовано.

Другий позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 01.10.2013 року проти її доводів заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що ліквідація відповідачем смітника не здійснена, вказаний смітник знаходиться на відкритій земельній ділянці і через велику кількість вапна неможливо встановити під ним наявність бетонного покриття, на яке вказує апелянт.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу та у судових засіданнях 01.10.2013 року та 10.10.2013 року проти її доводів заперечує, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проведено перевірку за матеріалами Державної екологічної інспекції у Харківській області за фактом спричинення шкоди внаслідок засмічення земельних ділянок відходами ТОВ НВФ «Сінтал - Д», що знаходяться у с. Олександрівка Золочівського району.

При цьому, в протоколі № 001898 від 21.12.12. стосовно заступника генерального директора з виробництва ТОВ «НВП Сінтал - Д» Крамаренко І.В. зазначено, що останній з протоколом згоден, тобто не оспорює факту та обставин вчиненого правопорушення, штраф у розмірі 850 грн. Крамаренком І.В. сплачений 27.12.12, що додатково підтверджує визнання посадовою особою відповідача вини у скоєному правопорушенні.

Також зазначає, що відповідачем невірно трактується визначення «відходи», оскільки останні згідно зі статтею 1 Закону України «Про відходи» є відходи будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, у зв'язку чим відпрацьована цегла та вапно, що утворилось в результаті роботи котельного обладнання, є відходами.

Крім того, вказує на те, що посилання відповідача на очищення земельної ділянки від відходів як на доказ відшкодування шкоди з посиланням на ст. 1192 ЦК України є необгрунтованим, та навпаки додатковим доказом вини ТОВ «НВП Сінтал - Д» у засміченні земельних ресурсів.

Представник другого позивача в судове засідання 10.10.2013 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявна в матеріалах справи письмова розписка сторін та прокурора про повідомлення їм судом у судовому засіданні 01.10.2013 року про оголошення перерви до 10.10.2013 року до 12:30 год.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника другого позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, а також прокурора, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері було проведено перевірку за матеріалами Державної екологічної інспекції у Харківській області за фактом спричинення шкоди внаслідок засмічення земельних ділянок відходами ТОВ НВФ "Сінтал - Д", що розташовані у с. Олександрівка Золочівського району Харківської області. В ході перевірики встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 15 жовтня 2012 року № 862/09-18 та наказу від 15 жовтня 2012 № 847/01-03 Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі - ДЕК у Х/обл.) з 16 жовтня по 05 листопада 2012 року проведено планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в діяльності TOB НВФ "Сінтал - Д".

Про результати зазначеної перевірки ДЕК у Х/обл. повідомило відповідача листом за № 5237/01-21/02-19 від 05 листопада 2012 року до якого було додано акт перевірки від за вказаний період за № 862/09-18.

У складеному за результатами перевірки акті за № 862/09-18 зазначалось, що відповідач використовує земельні ділянки на території Олександрівської сільської ради загальною площею 118,8359 га. та Одноробівської Першої сільської ради загальною площею 8,76 га.

Видами діяльності TOB НВФ "Сінтал - Д" є виробництво цукру, електроенергії, роздрібна торгівля непродовольчими товарами, оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин та іншими машинами, устаткуванням.

На території підприємства розташовані: котельня, вапняне виробництво, зварювальний пост, кузня, ремонтно-механічна майстерня, деревообробна та автотранспортна дільниці, склад ПММ, АЗС, жомові ями, відстійники, поля фільтрації, склад вапна та інше.

При натурному обстеженні орендованої земельної ділянки TOB НВФ "Сінтал - Д" за адресою: Харківська область, Золочівський район, село Олександрівка (територія промислового майданчика заводу) відповідно до акту обстеження засміченої земельної ділянки № 862/09-18-І зас. від 18.10.2012 р. виявлено факт засмічення земельної ділянки, а саме розміщення будівельних та промислових відходів площами 7,35 кв.м., 70 кв.м., 532,98 кв.м. на земельних ділянках без твердого покриття, тобто на відкритому ґрунті.

За результатами даного факту ДЕК у Х/обл. був складений акт обстеження засміченої земельної ділянки від 18 жовтня 2012 року, в якому було зафіксовано даний факт із зазначенням на плані-схемі земельної ділянки. Вимірювання проводилось рулеткою (свідоцтво про повірку робочого засобу вимірюваної техніки № 03/8195 чинне до 21.11.2012 р.).

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, був винесений Припис від 12 листопада 2012 року № 02-25-117, у пункті 9 якого зазначалось про необхідність ліквідувати смітники будівельних та промислових відходів, що знаходяться на земельній ділянці підприємства-відповідача за адресою: Харківська область, Золочівський район, с. Олександрівка у 20-денний строк після отримання припису. Припис було одержано відповідачем 23 листопада 2012 р., пр що в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення.

Листом № 336 вд 07 грудня 2012 року відповідач повідомив першого позивача про те, що на виконання пункту 9 вищевказаного припису, будівельні та промислові відходи ним були прибрані.

21 грудня 2012 року було складено протокол № 001898 про адміністративне правопорушення та винесено постанову № 02-26-373 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, а саме: засмічення земельної ділянки за адресою: Харківська область, Золочівський район, с. Олександрівка, промисловими та будівельними відходами, відповідальність за яке передбачено ст. 52 КУпАП та накладено штраф у сумі в розмірі 850 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений штраф було сплачено відповідачем, що підтверджується квитанцією від 27 грудня 2012 року (арк.с. 40).

Відповідно до п. 2 "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням i засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 року № 149, засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

На підставі Методики, першим позивачем було здійснено розрахунок розміру спричиненої шкоди за засмічення ділянки будівельними відходами та направлено відповідачу претензії № 83, № 84 та № 85 від 29 квітня 2013 року разом з розрахунками шкоди, на які відповідач жодним чином не реагував, спричинену шкоду не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про відходи", відходи - це будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до пункту 3 "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 149 від 04.04.2007 р., землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факт засмічення земель встановлюється уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель. При виявленні засмічення уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства визначаються на місті обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

Відповідно до пункту „з" статті 17 Закону України „Про відходи" суб'єкти господарювання у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" - власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібнолистям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до ст. 187 Земельного Кодексу України - контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевим радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про відходи", забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, зокрема, на території міст та інших населених пунктів.

Згідно зі статтею 43 Закону України "Про відходи", підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 211 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за псування земель, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Виходячи з положень статті 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 4 та частини 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно статті 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Виходячи з положень ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006 р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства, прямого причинного зв'язку та розміру шкоди, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 80760,54 грн., заподіяної внаслідок порушення вимог земельного законодавства та законодавства про відходи (допущення засмічення земельної ділянки).

Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що після отримання відповідачем акту 15.11.2012 року перевірки від 16.10-05.11.2012 за № 862/09-18 на адресу начальника Державної екологічної інспекції у Харківській області відповідачем було направлено листа у якому, поміж іншого, вказувалось: «Щодо засмічення земельних ділянок 7,35 м2, 70 м2, 532,98 м2 повідомляємо, що будівельні та промислові відходи, а саме цегла відпрацьована та вапно тимчасово розташовані на бетонних плитах, краї цих куч, що були розсипані на землю, прибрані. Контакту з землею відходи не мають». До того ж, факт усунення відповідачем недоліків виявлених в ході перевірки під сумнів не ставиться і не оспорюється позивачем.

При цьому, як вказує апелянт, акт обстеження земельних ділянок № 862/09-18-1 зас. від 18.10.2012 року складено представниками Державної екологічної інспекції у Харківській області без запрошення уповноваженого представника відповідача та без отримання від нього пояснень щодо виявлених порушень.

Окрім того, зазначає, що відповідач здійснив сортування матеріалів, оприбуткував їх та використовує за місцем їх утворення у межах своєї земельної ділянки для ремонту об'єктів права власності. НВФ «Сінтал'Д»-ТОВ, а тому він не позбувся зазначених позивачем будівельних матеріалів та результатів виробничої діяльності (вапна), не мав наміру та не повинен їх позбутися, оскільки вони не втратили своїх споживчих властивостей, тобто не є сміттям в розумінні пунктів 3.1.-3.3. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171.

Також апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано докази відповідача про те, що вказане у акті перевірки вапно у дійсності розміщене на бетонних плитах, оскільки на план-схемі земельної ділянки, на якій проводилась перевірка, інші об'єкти де знаходиться вапно відсутні. До того ж, як доказ розташування вапна на відкритому грунті вказано, що виміри проводились рулеткою, при цьому, вказаним вимірювальним приладом неможливо встановити, що під шаром вапна висотою у 5,5 метрів знаходиться відкритий грунт.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося вище, факт засмічення землі без наявності спеціального дозволу встановлений в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №860/09-18, акті обстеження засміченої земельної ділянки від 18.10.2012 року №862/09-18-засм1 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 21.12.2012 року.

При цьому, дії державних органів по їх складанню не були оскаржені відповідачем та не визнані незаконними у встановленому законодавством порядку, а постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.12.2012 року не скасовано.

До того ж, відповідачем довілно трактується визначення «відходи», оскільки відходами згідно зі статтею 1 Закону України «Про відходи» є відходи будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

А тому,відпрацьована відповідачем цегла та вапно, що утворилось в результаті роботи котельного обладнання, є відходами в розумінні норм природоохоронного законодавства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 року у справі №922/2801/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.10.2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.