Постанова № 34275807, 17.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р.Справа № 916/1227/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.,

(склад судової колегії змінено розпорядженням в.о. голови суду №838 від 17.10.2013 р.)

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

Від позивача - Водолазський Д.В., довіреність № 23/31 від 18.12.12;

Від відповідача - Яцук Є.В., довіреність № 15 від 02.01.13;

Від третьої особи - Старчак С.Г., довіреність № 1305/01 від 13.05.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»

на рішення господарського суду Одеської області від 08 серпня 2013 року

у справі № 916/1227/13

за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»

до Державного підприємства «Одеська залізниця»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива»

про стягнення 36 805,68 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця", в якій просило суд стягнути з відповідача суму збитків, заподіяних в результаті нестачі вантажу у розмірі 36 805,68 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08 серпня 2013 року по справі № 916/1227/13 (суддя Степанова Л.В.) в задоволенні позову відмовлено, з підстав того, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами у розумінні вимог ст.129 Статуту залізниць України наявність обставин, які можуть бути підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника, зокрема, обставини невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 08 серпня 2013 року у справі №916/1227/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача зобов'язання щодо перевірки маси і стану вантажу оскільки вантажоодержувачем не подано заяву про наявність обставин які свідчили б про невідповідність маси вантажу з даними зазначеними у транспортних накладних.

Апелянт зазначав, що таку заяву було подано, та посилався на договір про співробітництво №0110/01-М від 01.10.2008 року та додаткову угоду до нього, укладені між ТОВ «ТІС-Міндобрива» (вантажоодержувач) та ТОВ «Трансінвестсервіс», згідно яких ТОВ «Трансінвестсервіс» надає ТОВ «ТІС-Міндобрива» комплекс залізничних послуг з приймання та відправлення вагонів ТОВ «ТІС-Міндобрива», а отже апелянт вважає, що заявка ТОВ «Трансінвестсервіс» начальнику станції Чорноморська від 28.11.2012 року з проханням направлення прийомоздавальника для участі у перевірці стану вантажу та тари вагонів, лист ТОВ «Трансінвестсервіс» з вимогою комісійної видачі вантажу та складання комерційного акту неправомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги.

Також скаржник не погодився з висновком суду про відсутність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника у зв'язку із відсутністю доказів оскарження дій начальника станції Чорноморська щодо відмови від складання комерційного акту. Скаржник зауважив, що ним було подану скаргу на відмову начальника станції Чорноморська від складання комерційного акту, та посилався на відповідь на скаргу №2811/08 від 08.11.2012 року, що є підтвердженням факту надання скарги.

Окрім того, апелянт зазначав, що ним було подано заявку з проханням виділити представника залізниці для участі у перевірці маси вантажу та тари вагону на вагах вантажоодержувача з пред'явленням вантажу до експертизи, однак комерційний агент станції Чорноморська відмовилась прийняти зазначену заяву, про що було складено акт №19 від 29.11.2012 року.

Апелянт посилався на висновок експертизи, який, на його думку, підтверджує недостачу вантажу, згідно якого на вагонах, в яких виявлена недостача, зрізані запірні штоки завантажувальних люків, відкрито вільний доступ до вантажу, що свідчить про можливий доступ до вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 26.11.2012 року по залізничним накладним №49597990 та №49597743 зі станції відправлення Рубіжне Донецька залізниця ПрАТ „Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" (відправник) на адресу ТОВ „Тіс-міндобрива" (одержувач) (станція призначення Чорноморська Одеської залізниці) відправлено вантаж (карбамид) у кількості 954430 кг, в т.ч. у вагонах ажу під час його перевезення.завантажувальних люків, відкрито вільний доступ до вантажу, що свід №58872623 у кількості 49510 кг, №58898081 у кількості 56940 кг, №59805663 у кількості 47540 кг, №58654542 у кількості 48720 кг, №58876228 у кількості 48480 кг, №59800250 у кількості 56630 кг, №59803106 у кількості 55600 кг, №59815985 у кількості 47400 кг, №59239863 у кількості 48820 кг, №58872672 у кількості 48240 кг, №58876574 у кількості 48120 кг, №59033324 у кількості 47900 кг, №59810044 у кількості 47280 кг, №59801852 у кількості 49000 кг, №59042366 у кількості 5391 кг, №59830323 у кількості 55380 кг, №59064790 у кількості 46120 кг, №59806315 у кількості 56730 кг, №58652629 у кількості 47860 кг, що підтверджується залізничною накладною № 49597990, з відомістю вагонів № 49597990 від 26.11.2012р. , та за залізничною накладною № 49597743 у кількості 730580 кг, в т.ч. у вагонах № 59558387 у кількості 56110 кг, № 59558478 у кількості 55100 кг, № 59558049 у кількості 55560 кг, № 59558726 у кількості 57140 кг, № 59558635 у кількості 57180 кг, № 59557850 у кількості 56870 кг, № 59558874 у кількості 55700 кг, № 59558460 у кількості 55180 кг, № 59558700 у кількості 55220 кг, № 59558239 у кількості 56470 кг, № 59558528 у кількості 56150 кг, № 59558064 у кількості 56740 кг, № 59558858 у кількості 57160 кг, що підтверджується залізничною накладною № 49597743, з відомістю вагонів № 49597743 від 26.11.2012р.

Відповідні відмітки у залізничних накладних свідчать, що вантаж завантажений засобами відправника навалом, що вагони запломбовані ЗПП відправника, що вагони, їх арматура та обладнання справні та відповідають встановленим вимогам.

Після надходження вантажу на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці 28.11.12р. при огляді вагонів № 59800250, № 59558064, 59558858 встановлено, що ЗПП справні, відповідають перевізному документу, що доступ до вантажу відсутній, течі вантажу не має, про що складений відповідний акт загальної форми №5924 від 28.11.2012р.(а.с.26).

Поряд з цим, судом першої інстанції вірно встановлено, що після прибуття вантажу на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці 28.11.2012р. ТОВ „Трансінвестсервіс" 29.11.2012р. подано заявку начальнику ст. Чорноморська Одеської залізниці з вимогою направлення прийомоздавальника для участі у перевірці маси вантажу та тари вагона на вагах вантажоприймача, на вагони № 59800250, № 59558064, 59558858 які прибули за накладними №49597990 та № 49597743.

Після огляду вказаних у заявці вагонів встановлено, що ЗПП на вагонах справні, відповідають перевізному документу, що доступу до вантажу не має, що течі вантажу немає, виконують свої функції, нижні завантажувальні люки щільно закриті, про що складений акт загальної форми від 28.11.2012р. №5924, який підписаний як комерційними агентами перевізника, так і представником ТОВ „ТІС".

Представниками ТОВ „Трансінвестсервіс" б/н та б/д складено заявку начальнику ст. Чорноморська Одеської залізниці з вимогою комісійної видачі вантажу та складання комерційного акта, вказану заявку отримано залізницею 28.11.12 р.

Разом з тим, актом №17 від 28.11.2012 року ТОВ „Трансінвестсервіс" засвідчено, що комерційний агент ст.Чорноморська Одеської ж/д відмовилась прийняти заявку на перевірку маси вантажу.

29.11.2012р. ТОВ «Трансінвестсервіс» подано заявку начальнику ст. Чорноморська Одеської залізниці з вимогою направлення комерційного агента для участі у перевірці маси вантажу та тари вагону на вагах вантажоодержувача в присутності співробітника ТПП України.

Актом №17 від 29.11.2012р. підписаним співробітниками ТОВ „Трансінвестсервіс" засвідчено відмову комерційного агента ст. Чорноморська Одеської залізниці Симонової А.В у прийнятті заявки на перевірку маси вантажу у присутності експерта ТПП України. Докази та відмітки про вручення відсутні.

04.12.2012р. експертом Одеської регіональної ТПП складений Акт експертизи № УТЄ-3210, в якому наданий висновок експерта, що внаслідок переважування трьох залізничних вагонів з карбамідом експертом фактично встановлено маса брутто 225 550 кг, маса тари 66 600 кг, розрахункова маса нетто карбаміду становить 158 950 кг, що на 11 580 кг менше, ніж зазначено в накладній вантажовідправника. Результати переваження детально відображені у п.13 акту експертизи.

У п.13 Акту експертизи встановлено, що на залізничній колії ТОВ „Трансінвестсервіс" експерту надані три залізничні вагони, при зовнішньому огляді яких експертом встановлено: - вагони були опломбовані ЗПП, що відповідає даним, вказаним у залізничній накладній; - при огляді верхніх завантажувальних люків встановлено, що на двох вагонах зрізано по 3 запірні штока та на третьому вагоні зрізано два запірних штока, на кожному із трьох пред'явлених вагонів, відкритий вільний доступ до вантажу; - при огляді вантажу через відкриті завантажувальні люки на поверхні вантажу наявні нерівності (виборки) та сліди забруднення; комерційний акт експерту не пред'явлений. За рішенням замовника експертизи вагони були зважені у завантаженому і порожньому стані, під час руху (динаміка), на вагонних електромеханічних вагах (для зважування вагонів під час руху), модель 4601ВВ-50Э/1Д, завод -виробник ТОВ „ТОМ -Сервіс", заводський №1, дискретність 50 кг, межі вимірювань від 20 до 100 т, погрішність ваг +/- 0,5 % від маси вантажу, дата повірки 26.09.2012р.

Також в Акті експертизи № УТЄ-3210 зазначено, що експертиза проведена за участю представників ТОВ „Вибо-Транс" і ТОВ „ТІС-Міндобрива", що експертиза проведена на підставі наряду № УТЄ-3210 від 29.11.2012р., що датою надходження заявки є 29.11.2012р., що задачею експертизи є визначення маси брутто і тари шляхом переважування, маси нетто розрахунковим способом.

Як вбачається з відповідного переуступного напису на залізничній накладній, після видачі вантажу вантажоодержувачу, останній передав право на пред'явлення претензії та позову до залізниці вантажовідправнику, відповідно до вимог ст.133 Статуту залізниць України.

В свою чергу вантажовідправник звернувся до перевізника з претензією від 24.12.2012р. №07/ДТ-180, яка перевізником не прийнята до розгляду, про що свідчить відповідний лист від 21.01.2013р. № 2-3/4, що і зумовило звернення вантажовідправника до суду з даним позовом про стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Статутом залізниць України та іншими нормами діючого законодавства в сфері перевезення залізничним транспортом.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (відправник) і ДП "Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ „ТІС-Міндобрива" (вантажоодержувач).

Накладна, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. В силу положень ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення відповідальності на перевізника - Одеську залізниці, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом, згідно акту загальної форми №5924 від 28.11.2012р. в присутності комерційного агента Симонової А.В., представника ТОВ «ТІС» Громової В.В., працівника ВОХР Лецик Б.В., вагонника ЗД Сучок В. було проведено огляд вагонів №№59800250, 59558064, 59558855, за результатами якого встановлено, що у всіх трьох вагонах маються справні ЗПП вантажовідправника, які відповідають перевізним документам, виконують свої функції, нижні розвантажувальні люки щільно закриті, течі вантажу немає.

Вказаний акт загальної форми підписано комерційним агентом Симоновою А.В., працівником ВОХР Лецик Б.Н., підписи представника ТОВ «ТІС» Громової В.В. та вагонника ЗД Сучок В. відсутні.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу від 28.05.2002 р. № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 08.07.2002 за № 567/6855, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Згідно листа без номеру та дати начальника комерційної служби ТОВ "Трансінвестсервіс" на ім'я начальника станції Чорноморська Сливка М.І., за ознаками недостачі вантажу у вагонах №59800250, 59558064, 59558855 було проведено повторне переважування вагонів та виявлено нестачу вантажу. У зазначеному листі вказано, що при переважуванні вагонів був присутній прийомоздавальник ТОВ «Трансінвестсервіс» Коновальчук Є.В. та викладено вимогу комісійної видачі вантажу та видачі комерційного акту по даній відправці.

Згідно ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги зазначений лист, оскільки він підписаний ТОВ «Трансінвестсервіс», який не є ані одержувачем, ані відправником вантажу за накладними №49597990 та №.49597743, а отже доказів про подання вимоги про перевірку маси вантажу, як і належних доказів про комісійну видачу вантажу та складання комерційного акту, від одержувача або відправника вантажу не має.

Доводи апеляційної скарги про наявність повноважень ТОВ «Трансінвестсервіс» на приймання вантажів від відповідача, які надані на підставі укладеного між останнім та ТОВ «ТІС-Міндобрива» договору про співробітництво №0110/01-М від 01.10.2008 року та додаткової угоди до нього, спростовується змістом п.п.2.4.15 та 2.4.17 додаткової угоди №10 до додатку №10 до вищезазначеного договору про співробітництво, відповідно до яких ТОВ «ТІС-Міндобрива» зобов'язується самостійно вирішувати всі питання стосовно ваги вантажу та складання комерційного акту (не пізніше 5 годин з моменту прибуття вагонів) (а.с.115).

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо належного повідомлення начальника станції про проведення експертизи, оскільки акт №19 від 29.11.2012р. складений лише представниками ТОВ „ТІС".

Разом з тим, судова колегія зауважує, що акт експертизи №УТЕ-3210 від 04.12.2012р. не може прийматись до уваги судом в якості належного доказу, оскільки згідно накладних №49597990, №49597743, вантаж вантажоодержувачу було видано 28.11.2012 р., що підтверджено штемпелем у накладній. Проведення експертизи щодо нестачі вантажу здійснювалось з 30.10.2012р. по 04.12.2012р., висновок датований лише 04.12.2012р.(а.с. 31,32). Між тим, позивачем доказів, підтверджуючих неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній колії ТОВ "Трансінвестсервіс" (місце проведення експертних дій) не надано.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

В Постановах ВГСУ по справах №5017/919/2012 від 30 серпня 2012 року та №5017/739/2012 від 30 серпня 2012 року між ПАТ „Стирол" та Одеська залізниця" про стягнення сум нестач є посилання на вирішення спорів відповідно до ст.111 Статуту залізниць України.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судом встановлено, що вагони №№59800250, 59558064, 59558855 до станції призначення Чорноморська Одеської залізниці прибули 28.11.2012 року в технічно справному стані, зі справними ЗПП вантажовідправника, що підтверджується актом загальної форми №5924 від 28.11.2012р.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла наступних висновків:

- вимогу щодо складання комерційного акту надано з порушенням ст.129 Статуту залізниць, оскільки заявку надав ТОВ „Трансінвестсервіс", який не є вантажоодержувачем за залізничною накладною;

- позивачем не надано доказів, підтверджуючих неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній колії ТОВ "Трансінвестсервіс" в період з 28.11.2012р. по 30.11.2012р.

Отже, апелянтом, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином наявності обставин вини перевізника у втраті вантажу як і наявності самої втрати.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 10 липня 2013 року у справі №5017/3236/2012, від 20 червня 2013 року у справі №5017/3419/2012, від 17 квітня 2013 року у справі №5017/2866/2012, від 06 червня 2013 року у справі №5017/2934/2012.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не обґрунтовано зробив висновок про відсутність доказів оскарження дій начальника станції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вантажоодержувачем 08.11.2012 року на адресу начальника Одеської дирекції залізничних перевезень було подано відповідну скаргу №2811/08 на відмову начальника станції Чорноморська від складання комерційного акту, що не заперечується відповідачем. Однак судова колегія зазначає, що вказаний факт не є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника - Одеську залізницю, оскільки вину перевізника у втраті вантажу не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України.

Отже судова колегія доходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність доказів, якими підтверджується вина перевізника у втраті вантажу, в процесі розгляду справи апелянтом не було доведено належним чином своєї правової позиції, а тому колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав оцінку наданим доказам у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає, отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 08 серпня 2013 року у справі №916/1227/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 22.10.2013 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Я.Ф.Савицький

Суддя О.Т.Лавренюк