Рішення № 34273975, 15.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа № 911/3358/13102">

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерна-ІІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Комунальної корпорації «Київавтодор» про стягнення суми:

позивача : не з’явились;

відповідача: не з’явились;

третьої особи: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерна-ІІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Комунальної корпорації «Київавтодор» про стягнення суми.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 21/10-11 на виконання робіт з капітального ремонту Каховських шляхопроводів № 1 та № 2 у Дніпровському районі від 21.10.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.09.2013.

Ухвалою від 10.09.2013 розгляд справи було відкладено на 01.10.2013.

27.09.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальної корпорації «Київавтодор», а також клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 01.10.2013 суд задовольнив клопотання відповідача, було залучено до розгляду справи третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальну корпорацію «Київавтодор», а розгляд справи було відкладено на 15.10.2013.

В судове засідання 15.10.2013 представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, сторони вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, та враховуючи, що п. 4 ч. 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

21.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112» (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Етерна-ІІ» (субпідрядник) було укладено договір № 21/10-11 на виконання робіт з капітального ремонту Каховських шляхопроводів № 1 та № 2 у Дніпровському районі. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.5. договору предметом останнього є виконання робіт з капітального ремонту Каховських шляхопроводів № 1 та № 2 у Дніпровському районі. Субпідрядник виконує власними і залученими силами та засобами, всі передбачені договором роботи, ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт. Замовник приймає та оплачує виконанні роботи у відповідності до умов цього договору. Фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів міського бюджету та державного бюджету.

Договірна ціна робіт – тверда, та визначається щомісячно згідно актів виконаних робіт та довідки ф. КБ-3, перевіреними та погодженими замовником будівництва (п. 2.1.).

Розрахунки за виконані роботи здійснюються в межах договірної ціни на підставі затверджених в установленому порядку обсягів бюджетного фінансування. Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти прийняття виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), які складаються субпідрядником та подаються для підписання генпідряднику. Розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником щомісячно на підставі документів, визначених в п. 4.2. Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом прямого переводу грошей на розрахунковий рахунок субпідрядника по факту виконаних робіт з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з моменту отримання бюджетного фінансування. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання генпідрядником бюджетних коштів (п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. договору).

На виконання своїх договірних зобов’язань позивач, відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2, № 3, № 4 за грудень 2011 року, підписаних сторонами, виконав роботи на загальну суму 1265846,54 грн. Вказаний факт також підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011, що також була підписана сторонами.

Оскільки відповідачем не надавалось суду будь-яких заперечень щодо якості виконаних робіт або строків їх виконання тощо, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконував свої зобов’язання за договором № 21/10-11 на виконання робіт з капітального ремонту Каховських шляхопроводів № 1 та № 2 у Дніпровському районі від 21.10.2011.

Отже, у відповідача виник обов’язок оплатити вартість виконаних робіт у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було здійснено часткову оплату за виконані роботи на суму 730000,00 грн. Крім того, відповідно до акту заліку взаємних вимог № АВ-0000003 від 30.03.2012 сторони дійшли згоди про залік взаємних вимог на суму 37975,39 грн, внаслідок чого, кінцевий розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 497871,15 грн (копії доказів часткової оплати, а також зазначеного акту містяться в матеріалах справи).

Відтак, суд встановив, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 497871,15 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити існуючу заборгованість (копії листів та доказів їх направлення містяться в матеріалах справи). Вказані листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач у своєму клопотання про залученні третьої особи посилався на наступне. 19.10.2011 між Комунальною корпорацією «Київавтодор» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112» (генпідрядник) було укладено договір № 14 на виконання робіт з капітального ремонту Каховських шляхопроводів № 1 та № 2 у Дніпровському районі. Відповідно до п. 1.2., 1.3. якого генпідрядник відповідно до проведених відкритих торгів, в межах договірної ціни виконує власними і залученими силами та засобами, всі передбачені договором та календарним планом й іншими додатками до договору роботи, здає в обумовлені строки об’єкт в експлуатацію замовнику, ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт. Замовник приймає та оплачує виконані роботи у відповідності до умов цього договору. Відтак, на думку відповідача, оскільки безпосереднім отримувачем бюджетних коштів є замовник, неможливо встановити момент виникнення зобов’язань відповідача перед позивачем, а відтак неможливо провести правильний розрахунок належних до сплати грошових коштів. Суд з такими твердженнями відповідача не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 7, п. 8, п. 9 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Враховуючи те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то є нікчемним посилання на п. 4.4., 4.5. договору, відповідно яких розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом прямого переводу грошей на розрахунковий рахунок субпідрядника по факту виконаних робіт з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з моменту отримання бюджетного фінансування. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання генпідрядником бюджетних коштів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України»від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача від оплати вартості отриманих робіт, оскільки відповідно до п. 4.3. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником щомісячно на підставі документів, визначених в п. 4.2. договору, а відповідно до ст.ст. 625,629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 497871,15 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 21830,85 грн збитків. В обґрунтування даної вимоги позивач посилається на той факт, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо оплати прийнятих робіт, позивач не мав можливості сплатити податок на прибуток, внаслідок чого до нього були застосовані штрафні санкції : 12589,80 грн 20% штрафу, 9241,05 грн пені (ст.ст. 126, 129 Податкового кодексу України). В задоволенні даної вимоги суд відмовляє з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються итрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З аналізу даних норм вбачається, що понесені позивачем витрати зі сплати штрафних санкцій не є збитками в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України. Крім того, обов’язок позивача зі сплати податку на прибуток не знаходиться в причинно-наслідковому зв’язку з зобов’язаннями відповідача за договором, а отже, відсутні підстави стверджувати, що саме невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 21/10-11 на виконання робіт з капітального ремонту Каховських шляхопроводів № 1 та № 2 у Дніпровському районі від 21.10.2011 стало підставою для невиконання позивачем свого обов’язку зі сплати податку.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення даної вимоги позивача.

Крім того, у позовній заяві міститься вимога про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Водночас, вказана вимога задоволенню не підлягає з підстав того, що заявником не наведено жодних підстав та доказів того, що не вжиття вказаних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у даній справі.

Відповідно до пп. 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову сплачується судовий збір в розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. До заяви позивач не надав доказу сплати судового збору за заяву про забезпечення позову. Оскільки, у разі коли Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із ст. 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Оскільки, до заяви позивач не надав доказу сплати судового збору за заяву про забезпечення позову, у зв’язку з відмовою у задоволенні вказаної заяви, судовий збір в цій частині покладається судом на позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112» (код ЄДРПОУ 22202218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерна-ІІ» (код ЄДРПОУ 36757981) 497871,15 грн боргу, а також 9957,42 грн судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерна-ІІ» (код ЄДРПОУ 36757981) в доход Державного бюджету України 1720,50 грн судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати накази.

Суддя А.Ф. Черногуз