Рішення № 34273192, 14.10.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" жовтня 2013 р. Справа № 906/1028/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Махновський А.А., довіреність № 458 від 05.08.2013 р.;

Новаківська Т.М., довіреність № 785 від 19.09.2013 р.;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)

про стягнення 81627,57 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 81627,57грн., з яких 80009,84грн. основного боргу за поставлений товар, 1617,73 грн. 3% річних,

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.07.2013р. прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі №906/1028/13. Розгляд справи призначено на 19 вересня 2013 р.

27.08.2013р. на адресу господарського суду Житомирської області повернулося поштове відправлення - ухвала про порушення провадження по справі, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заявив клопотання про відкладення розгляду справи і продовження строку розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України у зв'язку з необхідністю звірки розрахунків з відповідачем та надання обґрунтованого розрахунку заборгованості.

За таких обставин, ухвалою суду від 19.09.2013р. продовжено строк розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України та, із застосуванням відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відкладено розгляд справи на 14.10.2013р., - відкладено слухання справи на 14.10.2013р. (а.с.100).

В судове засідання 14.10.2013р. представники позивача подали письмові пояснення (вх.№15985/13 від 14.10.2013р., а.с.105-109), в яких зазначено, зокрема, що у період з 22.08.2011р. по 26.10.2012р. позивач продав відповідачу товари на загальну суму 285843,85грн., а відповідач у період з 22.12.2011р. по 29.11.2012р. оплатив 205834,01грн. (остання оплата здійснена 29.11.2012р., інших оплат не було). Сума заборгованості, що виникла, на сьогодні не змінилася та становить 80009,84грн., що підтверджується актом звірки, підписаним відповідачем 07.10.2013р. на виконання вимог ухвали суду. У поясненнях на вимогу ухвали суду виокремлено перелік видаткових накладних, щодо оплати товару за якими виникла заборгованість, заявлена до стягнення у даній справі (а.с.106) та відповідно виставлених до оплати рахунків (а.с.107-108). В поясненнях також наведено, за якими рахунками та накладними відповідно до призначень платежу зараховано позивачем здійснені відповідачем платежі (а.с.108-109). До письмових пояснень позивачем на вимогу ухвали суду додано довідку від 19.09.2013р. №775 про заборгованість відповідача, обгрунтований розрахунок заборгованості, акт звіряння розрахунків від 07.10.2013р., копії накладних та довіреностей, платіжних доручень та рахунків на оплату. Вказані документи долучені до матеріалів справи (а.с.105-235).

В засіданні суду представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач та/або його уповноважений представник в судове засідання не з'явився.

При цьому, щодо нез'явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.

04.10.2013р. на адресу суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду, направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу у справі - ФОП ОСОБА_3, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання" (а.с.101-104).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.95), станом на 19.09.2013р. фізична особа - підприємець ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.4 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась; запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі у період з 22.08.2011р. по 26.10.2012 р. існували договірні зобов'язання купівлі-продажу.

Так, згідно видаткових накладних та на підставі довіреностей на отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" передано, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 прийнято товару (будівельних матеріалів) на загальну суму 285843,85 грн.

Разом з тим, свої зобов'язання по оплаті отриманого товару підприємець виконав лише частково, сплативши у період з 22.12.2011 р. по 29.11.2012 р. лише 205834,01 грн. (а.с.176-183).

Відповідно до зібраних у справі доказів, відповідачем залишилась неоплаченою позивачу вартість товару, поставленого за наступними видатковими накладними:

- №1313 від 17.07.2012р. на суму 16474,00грн. (вказана накладна частково оплачена, внаслідок чого заборгованість за даною накладною становить 6946,94 грн.);

- №1499 від 01.08.2012 р. на суму 6097,00 грн.;

- №1541 від 06.08.2012 р. на суму 12421,92 грн.;

- №1558 від 08.08.2012 р. на суму 120,00 грн.;

- №1564 від 08.08.2012 р. на суму 188,00 грн.;

- №1577 від 10.08.2012 р. на суму 1017,44 грн.;

- №1581 від 10.08.2012 р. на суму 2298,00 грн.;

- №1587 від 10.08.2012 р. на суму 262,08 грн.;

- №1596 від 13.08.2012 р. на суму 230,10 грн.;

- №1597 від 13.08.2012 р. на суму 36,30 грн.;

- №1598 від 13.08.2012 р. на суму 3466,20 грн.;

- №1600 від 13.08.2012 р. на суму 943,89 грн.;

- №1732 від 23.08.2012 р. на суму 370,50 грн.;

- №1737 від 27.08.2012 р. на суму 4390,26 грн.;

- №1751 від 27.08.2012 р. на суму 435,00 грн.;

- №1766 від 28.08.2012 р. на суму 563,00 грн.;

- №1792 від 29.08.2012 р. на суму 2339,00 грн.;

- №1814 від 30.08.2012 р. на суму 1534,00 грн.;

- №1815 від 30.08.2012 р. на суму 2375,74 грн.;

- №1816 від 30.08.2012 р. на суму 922,68 грн.;

- №1822 від 30.08.2012 р. на суму 69,76 грн.;

- №1825 від 30.08.2012 р. на суму 40,00 грн.;

- №1828 від 30.08.2012 р. на суму 337,62 грн.;

- №1837 від 31.08.2012 р. на суму 1106,32 грн.;

- №1847 від 31.08.2012 р. на суму 375,00 грн.;

- №1856 від 03.09.2012 р. на суму 680,40 грн.;

- №1940 від 10.09.2012 р. на суму 524,16 грн.;

- №1956 від 11.09.2012 р. на суму 3874,08 грн.;

- №1966 від 12.09.2012 р. на суму 816,24 грн.;

- №1980 від 13.09.2012 р. на суму 293,26 грн.;

- №1981 від 13.09.2012 р. на суму 1408,26 грн.;

- №1983 від 13.09.2012 р. на суму 47,00 грн.;

- №1986 від 13.09.2012 р. на суму 1371,00 грн.;

- №1982 від 14.09.2012 р. на суму 2112,84 грн.;

- №2012 від 14.09.2012 р. на суму 262,08 грн.;

- №2031 від 17.09.2012 р. на суму 2256,60 грн.;

- №2034 від 17.09.2012 р. на суму 1075,76 грн.;

- №2035 від 17.09.2012 р. на суму 31,68 грн.;

- №2037 від 17.09.2012 р. на суму 1347,69 грн.;

- №2040 від 17.09.2013 р. на суму 34,40 грн.;

- №2032 від 18.09.2012 р. на суму 747,50 грн.;

- №2043 від 18.09.2012 р. на суму 5934,18 грн.;

- №2045 від 18.09.2012 р. на суму 39,05 грн.;

- №2049 від 18.09.2012 р. на суму 1112,00 грн.;

- №2055 від 18.09.2012 р. на суму 826,20 грн.;

- №2056 від 18.09.2012 р. на суму 379,50 грн.;

- №2057 від 18.09.2012 р. на суму 1872,34 грн.;

- №2060 від 18.09.2012 р. на суму 99,50 грн.;

- №2153 від 27.09.2012р. на суму 1929,37грн. (сума боргу за даною накладною становить 1346,87 грн.);

- №2405 від 16.10.2012 р. на суму 1272,25 грн.;

- №2454 від 20.10.2012 р. на суму 814,08 грн.;

- №2498 від 25.10.2012 р. на суму 543,90 грн.,

а всього на загальну суму заборгованості 80009,84 грн.

Як свідчать матеріали справи, про сплату заборгованості в сумі 80009,84 грн. за отриманий відповідачем товар ТОВ "БТК-Центр Комплект" направлено претензію - вимогу підприємцю ОСОБА_3 від 01.07.2013р., (а.с.54, докази направлення - а.с.52-53). Вказана вимога позивача залишилась без відповіді та без задоволення.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать про несвоєчасне та неповне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару.

Згідно підписаного відповідачем акту звіряння взаємних розрахунків, станом на 18.09.2013р. заборгованість підприємця перед позивачем становить 80009,84 грн.

Суд зауважує, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Однак, при цьому, суд враховує, що акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи.

Водночас, зміст акту звіряння розрахунків станом на 18.09.2012р. відповідає первинним документам і зібраним у справі доказам, тому суд вважає, що для правильного вирішення спору акт звірки взаємних розрахунків є належним та допустимим доказом щодо тих обставин, на які покликається позивач.

Так, відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

Відповідно до довідки позивача за вих.№779 від 14.10.2013р. за підписом головного бухгалтера ТОВ "БТК-Центр Комплект", заборгованість відповідача станом на 19.09.2013 р. складає 80009,84 грн. (а.с.110). Водночас, доказів того, що станом на день слухання справи вказана сума заборгованості змінилась (зокрема, була погашена повністю чи частково), суду до справи не подано.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 29.10.2012р. по 01.07.2013р. у розмірі 1617,73 грн. (розрахунок, а.с.3). Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд дійшов висновку про правомірність здійсненого нарахування та законність вимоги про стягнення вказаної суми 3% річних з відповідача.

Таким чином, аналіз наведених норм права та встановлених обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 80009,84 грн. основного боргу та 1617,73 грн. 3% річних, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" (10008, Житомирська область, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, буд.35, ідентифікаційний код 34973151):

- 80009,84 грн. заборгованості,

- 1617,73 грн. 3% річних,

- 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.10.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (реком.)