Рішення № 34273058, 22.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2013р. Справа № 905/6447/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбохім», ЄДРПОУ 35906924,

м.Суми

до відповідача 1. Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»,

ЄДРПОУ 33161769, м.Донецьк

до відповідача 2. Державного підприємства «Шахта «Лідієвка», ЄДРПОУ 38707754,

м.Донецьк

про стягнення 62214 грн. 36 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Вениченко С.І.-по дов.

від відповідача 1: Герасимова Н.О.- по дов.

від відповідача 2: Єфремова А.А.-пров. юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 24.09. по 02.10.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азбохім», м.Суми, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 62214 грн. 36 коп., у тому числі основний борг в сумі 53478 грн. 48 коп., штраф в сумі 3743 грн. 49 коп., пеня в сумі 3910 грн. 52 коп., інфляція в сумі 53 грн. 32 коп. та три проценти річних в сумі 1028 грн. 55 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.10.2013р. до участі у справі №905/6447/13 в якості відповідача 2 залучено Державне підприємство «Шахта «Лідієвка», м.Донецьк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань в частині оплати товару, поставленого за договором №1606 про закупівлю товарів за державні кошти з застосуванням закупівлі в одного учасника від 12.09.2012р.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву №1589 від 24.09.2013р., в якому позовні вимоги визнав частково, а саме в сумі 50173,07 грн. основного боргу за договором №1606 від 12.09.2012р. Крім цього, як повідомив відповідач 1, розподільчим балансом ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", м.Донецьк передало частину заборгованості перед ТОВ "Азбохім", м.Суми в сумі 3305,41 грн. за договором №1606 від 12.09.2012р. на баланс ДП "Шахта "Лідієвка", яке є його правонаступником.

Відповідач 2 у відзиві на позов від 21.10.2013р. №1/503 визнав позовні вимоги про стягнення з нього 3305,41 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

12.09.2012р. між позивачем (постачальник) та відповідачем 1 (покупець) був підписаний договір №1606 про закупівлю товарів за державні кошти з застосуванням закупівлі в одного учасника, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити покупцю товари, зазначені в специфікації, що є додатком №1 до цього договору, а відповідач 1 (покупець) - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п.1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару:

- пароніт ПОН Б 2мм ГОСТ 481-80;

- пароніт ПОН Б 3мм ГОСТ 481-80;

- пароніт ПОН Б 4мм ГОСТ 481-80;

- пароніт ПОН Б 5мм ГОСТ 481-80;

Кількість товарів за цим договором становить 14000 кг. Більш детальна інформація щодо товару міститься у специфікації, що є додатком №1 до цього договору.

Згідно з п.3.1 договору №1606 про закупівлю товарів за державні кошти з застосуванням закупівлі в одного учасника, ціна (сума) цього договору становить 362040,00 грн. (триста шістдесят дві тисячі сорок гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ (20%) - 60340,00 грн. (шістдесят тисяч триста сорок гривень 00 копійок).

Цей договір набирає чинність з дня його підписання і діє до 31.12.2012р., а щодо виконання зобов'язань - до повного і належного їх виконання (п.10.1. договору №1606 від 12.09.2012р.).

Сторонами договору була укладена специфікація, яка є додатком №1 до договору №1606 від 12.09.2012р., в якій узгоджено найменування товару, його кількість, ціну, умови постачання, строк поставки та порядок розрахунків.

Як встановлено судом, згідно з наданою до матеріалів справи видатковою накладною №294 від 12.11.2012р. позивачем було поставлено відповідачу 1 товар на суму 53478,48 грн.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму за договором №1606 від 12.09.2012р. відповідачем 1 не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1. договору №1606 від 12.09.2012р. та пунктом 3 специфікації до договору, яка є додатком №1, передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: з відстроченням платежу 60 календарних днів за фактом постачання після підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 53478 грн. 48 коп. за договором №1606 від 12.09.2012р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач 1 не виконав.

Як встановлено судом під час розгляду справи, згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №1105 від 28.12.2012р. "Про створення шляхом виділу ДП "Шахта "Лідієвка", ДП "Шахта №4-21" та ДП "Шахта "Моспінська" було виділено зі складу Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" відокремлені підрозділи, в тому числі "Шахта "Лідієвка", та створено на їх базі Державне підприємство "Шахта "Лідієвка" (місцезнаходження: 83036, м.Донецьк, Кіровський р-н).

Приписами пункту 8 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №1105 від 28.12.2012р. встановлено, що ДП "Шахта "Лідієвка" є правонаступником прав та обов'язків ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", пов'язаних з діяльністю його відокремлених підрозділів "Шахта "Лідієвка", згідно з розподільчим балансом, а також у частині забезпечення соціальних гарантій, передбачених Гірничим законом України та Галузевою угодою.

Відповідно до ч.1 ст.106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ч.2 ст.107 Цивільного кодексу України).

Згідно з розподільчим балансом станом на 23.05.2013р. Державним підприємством "Донецька вугільна енергетична компанія" передано частину заборгованості перед ТОВ "Азбохім" в сумі 3305,41 грн. за договором №1606 від 12.09.2012р. на баланс ДП "Шахта "Лідієвка".

Відповідачі у відзивах на позовну заяву №1589 від 24.09.2013р., від 21.10.2013р. №1/503 визнали позов частині вимог про стягнення з них основного боргу в сумі 53478 грн. 48 коп.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідачів щодо визнання позову в частині вимог про стягнення основного боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, виходячи з того, що позов в цій частині доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги щодо стягнення з відповідача 1 на користь позивача заборгованості в сумі 50173,07 грн. та стягнення з відповідача 2 на користь позивача заборгованості в сумі 3305,41 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 1 інфляцію в сумі 53 грн. 32 коп. за період з 11.01.2013р. по 31.07.2013р., та три проценти річних в сумі 1028 грн. 55 коп. за період з 11.01.2013р. по 02.09.2013р.

За висновками суду, розрахунок інфляції та трьох процентів річних, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Як наслідок, позов в частині вимог позивача до відповідача 1 про стягнення інфляції в сумі 53 грн. 32 коп. та трьох процентів річних в сумі 1028 грн. 55 коп. також підлягає задоволенню.

На підставі п.2 ст.231 Господарського кодексу України позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 3910 грн. 52 коп. та штрафу у розмірі 7% в сумі 3743 грн. 49 коп.

За висновками суду, вказані позовні вимоги є неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, з огляду на таке:

Пунктом 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Таким чином, у зв'язку із тим, що сторони в договорі не погодили конкретний розмір пені та штрафу за невиконання або неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем 1 зобов'язання має саме грошовий характер, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем пені та штрафу.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3910 грн. 52 коп. та штрафу в сумі 3743 грн. 49 коп. підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає розподілу між позивачем та відповідачем 1 пропорційно задоволеним позовним вимогам (враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій саме відповідача 1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбохім», м.Суми до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, Державного підприємства «Шахта «Лідієвка», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 62214 грн. 36 коп., у тому числі основний борг в сумі 53478 грн. 48 коп., штраф в сумі 3743 грн. 49 коп., пеня в сумі 3910 грн. 52 коп., інфляція в сумі 53 грн. 32 коп. та три проценти річних в сумі 1028 грн. 55 коп., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбохім», м.Суми основний борг в сумі 50173 грн. 07 коп., інфляцію в сумі 53 грн. 32 коп. та три проценти річних в сумі 1028 грн. 55 коп., всього заборгованість в сумі 51254 грн. 94 коп., судовий збір в сумі 1508 грн. 88 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта «Лідієвка», м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбохім», м.Суми заборгованість в сумі 3305 грн. 41 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбохім», м.Суми до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, Державного підприємства «Шахта «Лідієвка», м.Донецьк відмовити.

В судовому засіданні 22.10.2013р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина