Рішення № 34272638, 17.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/100 17.10.13

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі

Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація»

Третя особа, яка не замовляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Київської обласної ради «Київська

регіональна інвестиційна компанія»

Про стягнення 104 385,23 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Цурка Н.О. - по дов. № 91/2013/02/06-12 від 06.02.2013

Від відповідача не з'явився

Від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергобут Київенерго» до Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація» про стягнення 104 385,23 грн. заборгованості, яка складається з : 72 851,58 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 8 860,75 грн. пені, 18 858,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3 814,40 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 03307793 від 01.06.2000.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 (суддя Удалова О.Г.) порушено провадження у справі № 17/100 та призначено до розгляду на 22.03.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 17/100 від 31.03.2010 розгляд справи було призначено на 14.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 17/100 від 14.04.2010 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляду справи на 26.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 17/100 від 26.04.2010 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Київської обласної ради «Київська регіональна інвестиційна компанія» та відкладено розгляд справи на 19.05.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 провадження у справі було зупинено до остаточного вирішення спорів у справах № 8/588 та 2а-3475/09.

Позивач звернувся до суду із клопотанням про поновлення провадження у справі № 17/100 посилаючись на те, що спори у справах № 8/588 та 2а-3475/09 вирішено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 поновлено провадження у справі № 17/100 та призначено її до розгляду на 03.10.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 17/100 від 03.10.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 25.09.2013, розгляд справи був відкладений на 17.10.2013.

Позивачем в судовому засіданні 17.10.2013 подано заяву в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України про заміну позивача на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Київенерго». До заяви додано копію витягу зі статуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», що затверджено загальними зборами - протокол № 2/2013 від 22.04.2013, який зареєстрований державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації 29.04.2013, копію довідки АБ № 152345 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.01.2012 та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 769840 від 13.04.2011.

Відповідно до загальних положень статуту Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», яке є правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго».

Згідно статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

З урахуванням вищезазначеної норми, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для заміни позивача - Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергобут Київенерго» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергобут Київенерго».

Позивач в судовому засіданні 17.10.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 17.10.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвал суду від 25.09.2013 та від 03.10.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Івана Кудрі, 30.

Відповідач ухвали суду від 25.09.2013 та від 03.10.2013, надіслані за вищевказаною адресою, отримав 30.09.2013 та 10.10.2013, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Третя особа в судове засідання 17.10.2013 не з'явилась, вимог ухвал суду від 25.09.2013 та від 03.10.2013 не виконала.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.10.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.06.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Рембудексплуатація» (абонент) було укладено договір № 033-0779-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1) предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 2.3.2. договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача за період з листопада 2007 року по січень 2010 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 72 851,58 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані: пеня в розмірі 8 860,75 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 18 858,50 грн. та 3% річних в сумі 3 814,40 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000.

При цьому п. 8.4. договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Відповідно до пункту 5.1 договору визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку та розрахунковим способом.

Відповідно до п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 47 від 15.01.1999, які в свою чергу можуть змінюватись в період дії договору (п. 3 додатку № 3).

08.11.2005 сторони уклали додаток № 3 до договору в новій редакції, згідно з п. 1 якого розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2249 від 10.12.2004.

Пунктом 5 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Пунктом 2 додатку № 4 до договору визначено, що відповідач сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії щомісяця.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми позову позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з листопад 2007 року по січень 2010 року на загальну суму 198 706,17 грн., з яких відповідачем було сплачено лише 121 302,41 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 вказаного Закону).

Матеріали справи свідчать, що позивач при нарахування вартості послуг за період грудень 2008 року - лютий 2009 року, керувався тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 та № 1780/1 від 25.12.2008.

Судом встановлено, що до 01.12.2008 тарифи на теплову енергію, що постачалася позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 № 86 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 та розпорядження № 1780/1 від 25.12.2008 скасовані згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 та № 65/2009 від 03.02.2009, як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009 з 10.02.2009 поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.

У період грудень 2008 року по лютий 2009 року було чинним розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007, тарифи встановлені яким і мають застосовуватись при підрахунку вартості спожитої теплової енергії відповідачем в цей період.

Положення ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції України та Законам України.

За таких обставин, суд вважає необхідним здійснення перерахунку вартості спожитої відповідачем протягом грудня 2008 року - лютого 2009 року теплової енергії за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 № 86 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором у період з листопада 2007 року по січень 2010 року в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем, яка за здійсненими перерахунками склала 58 501,96 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 58 501,96 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В позові в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 14 349,62 грн. слід відмовити, оскільки борг нарахований із застосуванням не чинних тарифів.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору визначено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати вартості спожитої теплової енергії, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, обмежений позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті вартості спожитої теплової енергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно, розмір якої, за розрахунками суду становить 4 177,33 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 177,33 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4 683,42 грн. задоволенню не підлягають, оскільки пеня нарахована на суми боргу із застосуванням не чинних тарифів.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 18 858,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 814,40 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунками суду, здійсненими в межах періодів, визначених позивачем, розмір збитків від зміни індексу інфляції складає 16 301,45 грн. та 3% річних становить 3 334,80 грн. Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі 2 557,05 грн. та 3% річних в розмірі 479,60 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергобут Київенерго» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 25, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво позивача - Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергобут Київенерго» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергобут Київенерго».

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація» (м. Київ, вул. Івана Кудрі, 30, код ЄДРПОУ 33234763) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергобут Київенерго» (м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 58 501 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот одну) грн. 96 коп. основного боргу, 4 177 (чотири тисячі сто сімдесят сім) грн. 33 коп. пені, 16 301 (шістнадцять тисяч триста одну) грн. 45 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3 334 (три тисячі триста тридцять чотири) грн. 80 коп. - 3% річних, 823 (вісімсот двадцять три) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 186 (сто вісімдесят шість) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.10.2013.

Суддя В.В.Сівакова