Рішення № 34272627, 17.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12491/13 17.10.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-7"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення 290 795,61 грн.

за участю представників:

від позивача : Березова І.Г. - представник за довіреністю № 212 від 01.10.2013 р. Петричук М.В. - представник за довіреністю № 196 від 30.09.2013 р.від відповідача :Харченко М.В. - представник за довіреністю № 24 від 22.07.2013 р. від третьої особи :Король О.М. - представник за довіреністю № 91/2012/12/18-3 від 18.12.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-7" про стягнення заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05305/4-02 від 08.12.2004 р. в розмірі 290 795,61 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05305/4-02 від 08.12.2004 р. в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-7" утворилась заборгованість в сумі 290 795,61 грн. за період з 01.06.2008 р. по 28.02.2013 р.

У позові Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-7" суму основного боргу за період з 01.06.2008 р. по 28.02.2013 р. в розмірі 261 784,13 грн., пеню в сумі 3 670,99 грн. за період з 01.03.2012 р. по 01.02.2013 р., штраф в сумі 13 089,21 грн., інфляційну складову боргу в сумі 4 638,96 грн. та 3% річних в розмірі 7 612,32 грн. за період з 01.03.2010 р. по 28.02.2013 р., а всього - 290 795,61 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково в сумі 29 032,00 грн., вказав, що тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення були завищені та позивач про їх зміну відповідача не повідомляв. В частині суми основного боргу в розмірі 116 653,69 грн. просива застосувати строк позовної давності, також зазначив, що ЖБК "Харчовик-7" не повинен сплачувати за гарячу воду, а, оскільки він є неприбутковою організацією, то нарахування штрафних санкцій та матеріальних втрат є безпідставними.

Представник третьої особи вважав, що позов підлягає задоволенню, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що у останнього немає договірних відносин із ПАТ "АК "Київводоканал" на поставку питної води, яка в подальшому використовувалась би для виготовлення гарячої води та її продажу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.12.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та відповідачем - Житлово-будівельним кооперативом "Харчовик-7" (абонент) був укладений договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05305/4-02.

Згідно п 1.1 договору цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних воду систему каналізацій м. Києва приймання від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

За вказаним договором відповідачу були присвоєні наступні коди абонента - за кодом 2-191 обліковується питна (холодна) вода, а за кодом 2-40191 обліковується питна вода, що використовується відповідачем у його господарській діяльності з надання населенню послуг з постачання гарячої води.

Судом встановлено, що за період з 01.06.2008 р. по 28.02.2013 р. за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05305/4-02 від 08.12.2004 р. згідно облікових даних, а саме - актів про зняття показників з приладу обліку, розшифровок, платіжних вимог-доручень, а також розрахунків заборгованості позивачем було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення в загальному обсязі 292 495,48 куб.м. на суму 520 324,80 грн.

Відповідачем було сплачено 258 058,30 грн. вказаної вартості та залишок несплаченої суми за вказаний період склав 261 784,13 грн., з яких 126 290,88 грн. - за холодне водопостачання та стоки, а також 135 493,25 грн. - за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання та стоки.

Наявність заборгованості відповідача на час подачі позову підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, розшифровками рахунків абонента, дебетово-інформаційними повідомленнями, довідками про надходження коштів.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частиною 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановленно, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово- комунальних послуг з кінцевими споживачами.

З матеріалів справи вбачається, що доказів перебування теплових пунктів (бойлерів) на балансі відповідача немає.

Згідно з п. 6.1 вказаних Правил виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів у разі, якщо насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них перебувають на балансі юридичних осіб та експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником.

Судом встановлено, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Таким чином, споживання АЕК "Київенерго" послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Як встановлено судом умовами договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05305/4-02 від 08.12.2004 р. не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води тепловими пунктами, що не належать Житлово-будівельному кооперативу "Харчовик-7", як того вимагає ПАТ "АК "Київводоканал", не відповідає законодавству - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190.

Твердження позивача, що надання відповідачу води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води є єдиним видом послуг з водопостачання, спростовується тим, що предметом договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05305/4-02 від 08.12.2004 р. є забезпечення відповідача постачанням саме питної води, а не води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води.

Таким чином, суд вважає доводи позивача в цій частині необґрунтованими, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення плати за послуги з надання питної води, що йде на підігрів за період з 01.06.2008 р. по 28.02.2013 р.

При цьому суд позбавлений можливості виокремити кількість стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що йде на підігрів, у зв'язку з чим відмовляє у стягненні вартості послуг за водовідведення стічних вод, що утворилися внаслідок споживання питної води, що йде на підігрів.

Отже, з урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 135 493,25 грн. за постачання холодної води, що йде на підігрів та прийняття стічних вод, що утворились від гарячого водопостачання, у міську каналізаційну мережу.

Щодо заборгованості відповідача по сплаті за отримання послуг з постачання холодної води та водовідведення в сумі 126 290,88 грн. суд зазначає, що вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, а саме - актами про зняття показань з приладів обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем в частині сплати за отримання послуг з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу не сплачена, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 126 290,88 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до заборгованості, яка виникла за період з 01.06.2008 р. по 01.07.2010 р., суд зазначає наступне.

Згідно із ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.06.2008 р. по 01.07.2010 р. відповідачем здійснювалась сплата за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню, що підтверджується зведеними відомостями КП ГІОЦ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вчинення відповідачем дій по частковій оплаті за надані послуги свідчить про визнання ним свого боргу, а тому строк позовної давності в цій частині пропущений не був, а отже, сума заборгованості за холодне водопостачання підлягає стягненню за період з 01.06.2008 р. по 28.02.2013 р.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме - пеню в сумі 3 670,99 грн. за період з 01.03.2012 р. по 01.02.2013 р. та штраф в сумі 13 089,21 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 4 ст. 321 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені та штрафу є такими, що заявлені правомірно.

Проте, оскільки судом встановлено, що сума основного боргу менша, ніж заявлено позивачем, штрафні санкції підлягають перерахунку.

Провівши перерахунок сум пені та штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1 587,42 грн. за період з 01.03.2012 р. по 01.02.2013 р. та штраф в сумі 6 314,55 грн.

Також у своєму позові ПАТ "АК "Київводоканал" просить суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-7" інфляційну складову боргу в сумі 4 638,96 грн. та 3% річних в розмірі 7 612,32 грн. за період з 01.03.2010 р. по 28.02.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення матеріальних втрат, з врахуванням меж позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 2 524,49 грн. та 3% річних в розмірі 3 888,55 грн. за період з 01.03.2010 р. по 28.02.2013 р.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-7" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства ПАТ "Київенерго" про стягнення заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05305/4-02 від 08.12.2004 р. в розмірі 290 795,61 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-7" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 34-А, ідентифікаційний код 25285251) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 126 290 (сто двадцять шість тисяч двісті дев'яносто) грн. 88 коп. - основної заборгованості, 1 587 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят сім) грн. 42 коп. - пені, 6 314 (шість тисяч триста чотирнадцять) грн. 55 коп. - штрафу, 2 524 (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 49 коп. - інфляційної складової боргу та 3 888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 55 коп. - 3% річних.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-7" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 34-А, ідентифікаційний код 25285251) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 849 (дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 80 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 жовтня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 22 жовтня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна