Рішення № 34272629, 01.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-04-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" жовтня 2013 р. Справа № 911/3423/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" про відшкодування шкоди в порядку регресу,

представники:

позивача : Шаталова Т.В. (дов. № 0113-71 від 20.03.2013);

відповідача: Махиня Н.М. (дов. №01-02/1 від 02.01.2013).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" про відшкодування шкоди у розмірі 1093,67 грн в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв'язку із здійсненням страхової виплати за страховим випадком отримав право, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки - в даному випадку до відповідача як особи, що застрахувала цивільну відповідальність.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.10.2013.

В судовому засіданні 01.10.2013 суд заслухав пояснення представників сторін.

Враховуючи, що реалізація норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Встановив:

16.05.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Союз» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів Серії ОК №008/000/120000948. За яким Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" було застраховано майнові інтереси страхувальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Союз», пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом марки Hyundai Accent, держаний номер АН1871НХ. Пунктом 25.1. договору встановлено перелік страхових випадків: ДТП пошкодження, ПДТО пошкодження, ІВП пошкодження, викрадення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довідки ВДАІ ДМУ ГУМВС в Донецькій області від 21.06.2012 №9022602, 15.06.2012 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Accent, держаний номер АН1871НХ під керуванням Романова Костянтина Володимировича (власник ТОВ «Авто-Союз») та ГАЗ 330207, державний номер АН6804СА під керуванням Цудіка Михайла Володимировича, страховий поліс АА7100009, виданий Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (власник Жигалін С.М.). Внаслідок чого автомобілю Hyundai Accent, держаний номер АН1871НХ було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Калінінського районного суду м. Донецька Донецької області від 16.07.2012 у справі №0522/5045/2012 3/0522/1636/2012 Цудіка Михайла Володимировича було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 15.06.2012, та піддано адміністративному стягненню у розмірі 340 грн.

У п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Відтак, проаналізувавши обставини, за яких було заподіяно шкоду автомобілю Hyundai Accent, держаний номер АН1871НХ, та наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що саме дії водія Цудіка Михайла Володимировича, що керував автомобілем ГАЗ 330207, державний номер АН6804СА, знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди Романову Костянтину Володимировичу, що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема Постановою Калінінського районного суду м. Донецька Донецької області від 16.07.2012.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля Hyundai Accent, державний реєстраційний номер - АН1871НХ, заподіяного внаслідок ДТП, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Фізичної особи-підприємця Шаровського Олега Петровича про визначення вартості матеріального збитку КТЗ.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту про оцінку майна №054/12-А від 21.06.2012, оцінка була проведена Фізичною особою-підприємцем Шаровським Олегом Петровичем, сертифікат № 9938/10 суб'єкт оціночної діяльності від 07.09.2010, строк дії сертифікату до 07.09.2013.

Так, за результатами проведеного дослідження було складено висновок за яким матеріальний збиток завданий внаслідок ДТП власникові автомобіля Hyundai Accent, державний реєстраційний номер - АН1871НХ складає - 3255,52 грн.

18.06.2012 до позивача звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Союз» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Таким чином, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15.06.2012 за вини Цудіка Михайла Володимировича, настав страховий випадок у страхувальника позивача.

Господарським судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач сплатив власнику Hyundai Accent державний реєстраційний номер - АН1871НХ суму страхового відшкодування в розмірі фактично завданих збитків з урахуванням безумовної франшизи, а саме 2093,67 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки від 25.12.2012 №2567 про зарахування страхового відшкодування в рахунок оплати страхового платежу.

Отже, загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 2093,67 грн.

Підставою позову, як зазначає позивач, є те, що виплативши страхове відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто-Союз», Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

При цьому, позивач вважає, що відповідальною особою за заподіяні збитки є Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", оскільки цивільно-правова відповідальність Цудіка Михайла Володимировича була застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА7100009, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з централізованої бази даних МТСБУ, наданим позивачем та копією вказаного полісу наданого відповідачем.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (Аналогічна правова позиція викладена в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6).

Одночасно, згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 наведеного вище Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".

Так, на виконання вимог ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач звернувся до відповідача з заявою № 14603 від 19.03.2012 на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу. Вказана заява була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 12.1. Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, страхове відшкодування повинно бути зменшено на суму франшизи. Як вбачається з витягу з централізованої бази даних МТСБУ та копії полісу сума франшизи за полісом №АА7100009 становить 1000,00 грн.

Статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - Жигалін Сергій Михайлович мала до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" як особи, на яку законом покладено обов'язок відшкодувати завдані збитки в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" витрат, понесених за страховим відшкодуванням, в розмірі 1093,67 грн - у межах відповідальності страхової компанії за завдані збитки, є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (код ЄДРПОУ 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (код ЄДРПОУ 20602681) 1093,67 грн страхового відшкодування та 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз