Рішення № 34245406, 14.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа № 911/2914/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»

та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка»

про стягнення 7338,37 грн.

секретар судового засідання:

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М., довір. б/н від 01.04.2013 р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Олійник М.М., довір. № 08/08/13 від 08.08.2013 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (далі - відповідач-1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка» (далі - відповідач-2) про стягнення 7338,37 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 02.07.2012 р. угоди № 68/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перейшло право вимоги до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка» щодо сплати заборгованості у сумі 7338,37 грн., що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 41 від 18.09.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка». При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 68/07-12 від 02.07.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» було укладено договір поруки № 11-03-2013-12 від 11.03.2013 р., відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 в розмірі 2002,26 грн. інфляційних втрат.

Розгляд справи відкладався.

08.08.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було подано відзив на позов б/н, б/д (вх. № 16977 від 08.08.2013 р.), відповідно до якого відповідач-1 визнає позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», які стосуються ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», проте не може їх задовольнити у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, а також просить суд розглянути дану справу без участі представника відповідача-1.

До господарського суду Київської області 09.08.2013 р. від ТОВ «НІКО-ТАЙС» подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами, яке залишене судом без задоволення.

У судовому засіданні 12.08.2013 р. представником відповідача-2 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи з огляду на неотримання копії позовної заяви відповідачем-2, яке було задоволено судом.

26.09.2013 р. до господарського суду Київської області СТОВ «Агрофірма «Вахнівка» було подано відзив б/н від 25.09.2013 р., відповідно до якого відповідач-2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з СТОВ «Агрофірма «Вахнівка» інфляційних втрат, 3% річних, а також адвокатських витрат та пропорційно зменшити розмір судових витрат з огляду на наступне.

Згідно з п. 8.3 договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 41 від 18.09.2008 р. передбачили нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором без обмеження строку. Штрафними санкціями за приписами статті 230 ГК України є неустойка, штраф, пеня. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу не є штрафними санкціями, у зв'язку з чим, на переконання відповідача-2, у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, відповідач-2 зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката в сумі 700,00 грн. є неспіврозмірним із заявленими вимогами у даній справі та недоведеним позивачем.

27.09.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «НІКО-ТАЙС» було подано пояснення у справі № 27-1/09 від 27.09.2013 р., за яким позивач зазначає, що період, за який заявлено до стягнення у даній справі суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, не входить до періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, що були стягнуті згідно з рішенням суду у справі господарського суду Вінницької області № 9/59-09.

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить суд врахувати, що обов'язок оплатити основний борг, а також обов'язок оплатити нараховані на основний борг пеню, 3% річних та інфляційні втрати є подільними один від одного зобов'язаннями, хоча і є взаємопов'язаними між собою. Крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням основного грошового зобов'язання.

Щодо необґрунтованості заявлених до стягнення витрат на послуги адвоката, позивач зазначив, що відповідно до договору № 25-55/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р., адвокат Грищенко Олександр Миколайович здійснював підготовку по написанню та поданню позовної заяви про стягнення інфляційних втрат, пені, 3% річних, які виникли на підставі договору № 41 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.09.2008 р., угоди № 68/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 р. та договору поруки № 11-03-2013-12 від 11.03.2013 р., а також в майбутньому безпосередньо зобов'язувався брати участь в судових засіданнях, надавати заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс процесуальних дій, пов'язаних зі стягненням з відповідачів нарахованих сум. Грищенко О.М. є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення адвоката. Таким чином, витрати, які поніс позивач, сплативши за адвокатські послуги 700,00 грн. згідно договору № 25-55/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р. адвокату Грищенку О.М., є адвокатськими витратами відповідно до ст. 44 ГПК України, а згідно ст. 49 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Представник позивача у судовому засіданні 14.10.2013 р. позовні вимоги підтримав; представник відповідача-2 заперечував проти задоволення позовних вимог в частині 3% річних, інфляційних втрат та зазначив про необґрунтований розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на послуги адвоката.

У судовому засіданні 14.10.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка» (покупець) було укладено договір № 41 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, відповідно до п. 1.2 якого предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару оплачується покупцем на протязі 10 банківських днів з моменту підписання видаткових накладних; 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 26.12.2008 р.

Згідно з п. 6.1 договору покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату товару в строк і на умовах, вказаних в ст. 5 цього договору.

У відповідності з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.2 договору).

За умовами п. 8.3 договору, відповідно до ст. 259 ЦК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором (п. 11.1 договору).

ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» на виконання умов договору № 41 від 18.09.2008 р. було поставлено СТОВ «Агрофірма «Вахнівка» товар на загальну суму 56400,00 грн.

Проте в порушення умов договору відповідач-2 неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару за договором купівлі - продажу № 41 від 18.09.2008 р.

Викладені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Вінницької області від 15.04.2009 р. у справі № 9/59-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка».

За наслідками розгляду справи № 9/59-09 позовні вимоги ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» до СТОВ «Агрофірма «Вахнівка» було задоволено, стягнуто з відповідача-2 на користь ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» 45468,87 грн. основного боргу, 5034,02 грн. пені, 627,91 грн. 3% річних, 5888,29 грн. інфляційних втрат, 13588,33 грн. штрафу та судові витрати.

Відповідно до постанови ВДВС Калинівського РУЮ Вінницької області від 12 серпня 2010 року закінчено виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області у справі № 9/59-09 від 31 липня 2009 року у зв'язку із повним погашенням заборгованості.

Таким чином, у повному обсязі зобов'язання СТОВ «Агрофірма «Вахнівка» перед ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» згідно договору № 41 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18 вересня 2008 року було виконано лише у серпні 2010 року.

Виходячи із цього, у ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» виникло право вимоги щодо нарахування пені, 3%-річних, інфляційних втрат згідно договору № 41 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.09.2008 р. за період із 28.03.2009 р. (наступного дня після звернення до суду, оскільки нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані при винесенні рішення) до 09.08.2010 р. (дата повного та фактичного погашення заборгованості згідно договору купівлі-продажу).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» відступило новому кредиторові (Фізичній особі - підприємцю Грищенку Олександру Миколайовичу) право вимоги виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка» зобов'язання щодо сплати пені, інфляційних витрат та 3% річних набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі - продажу № 41 від 18.09.2008 р., у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно цього договору, що підтверджується п. 1.1 угоди № 118-ТА (про заміну кредитора у зобов'язанні) від 26.01.2011 р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем (новий кредитор).

За змістом цієї угоди первісний кредитор відступив згідно договору купівлі - продажу № 41 від 18.09.2008 р. новому кредитору право вимагати грошову суму у розмірі 7338,37 грн., з яких: 4669,48 грн. пеня, 2002,26 грн. інфляційні втрати та 666,63 грн. 3% річних (пункт 2 угоди).

Відповідно до п. 6.1 угоди вона набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов вищезазначеної угоди, а саме - п. 4.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» передало Фізичній особі - підприємцю Грищенку О.М. документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка», згідно акту прийому-передачі документів від 26.01.2011 р.; а згідно з п. 4.3 угоди ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» направило на адресу СТОВ «Агрофірма «Вахнівка» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

02.07.2012 р. між ФОП Грищенком О.М. та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено угоду № 68/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні.

Пунктом 2 даної угоди встановлено, що первісний кредитор (Фізична особа - підприємець Грищенко Олександр Миколайович) відступив новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Сільськогосподарським ТОВ «Агрофірма «Вахнівка» зобов'язання щодо сплати 4669,48 грн. пені, 2002,26 грн. інфляційних втрат та 666,63 грн. 3% річних, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі - продажу № 41 від 18.09.2008 р. та згідно угоди № 118-ТА від 26.01.2011 р. (про заміну кредитора у зобов'язанні), у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно цього договору.

Окрім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою від 02.07.2012 р. № 68/07-12 (про заміну кредитора у зобов'язанні), 11.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (поручитель) було укладено договір поруки № 11-03-2013-12.

За умовами договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Сільськогосподарським ТОВ «Агрофірма «Вахнівка» щодо виконання грошового зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі - продажу та угоди, передбачених п. 1.1 договору поруки.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 68/07-12 про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги у порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 р.

Пунктом 3.1 договору поруки сторони передбачили відповідальність поручителя перед кредитором, що обмежується сплатою суми інфляційних втрат у розмірі 2002,26 грн.

У разі порушення боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1 договору поруки).

За змістом п. 6.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Слід зазначити, що у відповідності з ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

При цьому заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Приписами статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було надіслано на адресу ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» вимогу № 15-12/03 від 15.03.2013 р. щодо виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки № 11-03-2013-12 від 11.03.2013 р., яка була отримана директором ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» 18.03.2013 р.

У відповідь на вказану вимогу відповідач-1 повідомив, що виконати зобов'язання за договором поруки не має можливості у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка» 2002,26 грн. інфляційних втрат, 700,00 грн. витрат на послуги адвоката та судовий збір, а також стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка» на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» 666,63 грн. 3% річних та 4669,48 грн. пені.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, згідно п. 8.2 договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Водночас, п. 8.3 договору сторони встановили, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім того, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 4669,48 грн., у тому числі - за період з 28.03.2009 р. до 14.06.2009 р. на суму 18118,00 грн. в сумі 941,15 грн., з 15.06.2009 р. до 11.08.2009 р. на суму 18118,00 грн. в сумі 633,39 грн., з 12.08.2009 р. до 03.12.2009 р. на суму 18118,00 грн. в сумі 1160,05 грн., з 04.12.2009 р. до 07.06.2010 р. на суму 14333,77 грн. в сумі 1497,40 грн., з 08.06.2010 р. до 07.07.2010 р. на суму 14333,77 грн. в сумі 223,85 грн., з 08.07.2010 р. до 09.08.2010 р. на суму 14333,77 грн. в сумі 213,64 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 пені підлягає задоволенню судом.

Слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач-2, заперечуючи проти позову, посилався на те, що сторони згідно з п. 8.3 договору № 41 від 18.09.2008 р. передбачили нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором без обмеження строку, однак наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу не є штрафними санкціями, з огляду на що у позивача, на думку відповідача-2, відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Заперечення відповідача-2 не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Інфляційні втрати та 3% річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і, на відміну від пені, не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 2002,26 грн., у тому числі - за березень 2009 року на суму 18118,00 грн. в сумі 253,65 грн., за квітень 2009 року на суму 18118,00 грн. в сумі 163,06 грн., за травень 2009 року на суму 18118,00 грн. в сумі 90,59 грн., за червень 2009 року на суму 18118,00 грн. в сумі 199,30 грн., за вересень 2009 року на суму 18118,00 грн. в сумі 144,94 грн., за жовтень 2009 року на суму 18118,00 грн. в сумі 163,06 грн., за листопад 2009 року на суму 18118,00 грн. в сумі 199,30 грн., за грудень 2009 року на суму 14333,77 грн. в сумі 129,00 грн., за січень 2010 року на суму 14333,77 грн. в сумі 258,01 грн., за лютий 2010 року на суму 14333,77 грн. в сумі 272,34 грн., за березень 2010 року на суму 14333,77 грн. в сумі 129,00 грн.

Як зазначалось вище, передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012).

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Однак, як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано інфляційні втрати за місяці, коли інфляційні нарахування мали від'ємне значення, що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 р. № 519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 р. №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції № 160 Міжнародної організації праці 1985 року (стаття 12), «Резолюції щодо індексів споживчих цін», прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку «Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика» (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок втрат від інфляції слід проводити за період з березня 2009 року по березень 2010 року без виключення періодів, які мали від'ємне значення.

З огляду на викладене, та враховуючи не включення позивачем до розрахунку інфляційних нарахувань місяців, коли індекс інфляції мав від'ємне значення, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за період з березня 2009 року по березень 2010 року, а саме -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.04.2009 - 30.11.2009181181.051924.0219042.0201.12.2009 - 31.03.201014333.771.056802.6915136.46За таких обставин вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 1726,71 грн.

Окрім того, з долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних в сумі 666,63 грн. за період з 28.03.2009 р. до 03.12.2009 р. на суму 18118,00 грн. в сумі 373,99 грн., з 04.12.2009 р. до 09.08.2010 р. на суму 14333,77 грн. в сумі 292,64 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Крім того, позивач просив суд покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 700,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем підтверджуються договором № 25-55/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888, виданим 29.10.2009 р., Грищенко О.М. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п. 1.1 договору № 25-55/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р., за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, СТОВ «Агрофірма «Вахнівка» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», які виникли на підставі договору № 41 від 18.09.2008 р., угоди № 68/07-12 від 02.07.2012 р. та договору поруки № 11-03-2013-12 від 11.03.2013 р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення з боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору № 41 від 18.09.2008 р., угоди № 68/07-12 від 02.07.2012 р. та договору поруки № 11-03-2013-12 від 11.03.2013 р., консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського, господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника в суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків за даним договором.

Сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 700,00 грн. (п. 3.1 договору).

25.03.2013 р. ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем було підписано акт прийому-передачі документів.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 193 від 29.03.2013 р. на суму 700,00 грн.

03.10.2013 р. ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем було підписано додаткову угоду № 1 до договру № 25-55/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р., відповідно до 1 якої на підставі п. 6.5 договору № 25-55/03 від 25.03.2013 р., сторони вирішили доповнити розділ 3 договору «Порядок розрахунків по договору» пп. 3.1.1 в такій редакції: «пп. 3.1.1 Сторони погодили та визначили, що вартсіть 1 (однієї) години роботи виконавця щодо наданої (виконаної) послуги (роботи) замовнику у відповідності до умов даного договору становить 70,00 грн.».

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем було підписано акт здачі-приймання робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.10.2013 р., відповідно до п. 1 якого виконавець передає, а замовник приймає наступні роботи та надані послуги: надання консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства, із врахуванням останнім змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між замовником, СТОВ «Агрофірма «Вахнівка» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», які виникли на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 41 від 18.09.2008 р., угоди № 68/07-12 від 02.07.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та договору поруки № 11-03-2013-12 від 11.03.2013 р. (2 години); надання замовнику правової допомоги щодо врегулювання та законного вирішення питання майногового характеру з СТОВ «Агрофірма «Вахнівка» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», які виникли на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 41 від 18.09.2008 р., угоди № 68/07-12 від 02.07.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні та договору поруки № 11-03-2013-12 від 11.03.2013 р. (2 години); надання усних та письмових консультацій, правових висновків, довідок із правових питань, що виникають у діяльності замовника, пов'язаної з порушенням СТОВ «Агрофірма «Вахнівка» умов договору № 41 від 18.09.2008 р., угоди № 68/07-12 від 02.07.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні та договору поруки № 11-03-2013-12 від 11.03.2013 р. (2 години); здійсненя аналізу та дослідження переданих матеріалів, (документів), що стосуються даного майного спору (1 година); здійснення нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат (1 година); організація, підготовка, проведення позовної роботи за матеріалами, що були надані замовником з приводу майнового спору із СТОВ «Агрофірма «Вахнівка» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП». Згідно з п. 2 акту загальна вартість послуг склала 700,00 грн.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги в сумі 700,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, які підлягають покладенню на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка» (22410, Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Лемешівка, вул. Будьонного, 24, код 03732689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 4669 (чотири тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 48 коп. пені, 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 63 коп. 3% річних.

3. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вахнівка» (22410, Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Лемешівка, вул. Будьонного, 24, код 03732689) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл. Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 1726 (одну тисячу сімсот двадцять шість) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 673 (шістсот сімдесят три) грн. 71 коп. витрат на послуги адвоката, 1655 (одну тисячу шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 19 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 21.10.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна