Постанова № 34268626, 16.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 916/1108/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Алді"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013у справі № 916/1108/13 господарського суду Одеської області за позовомМіністерства інфраструктури України до Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської областітреті особи без самостійних вимог на предмет спору1. Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді", 3. Іллічівська міська рада Одеської областіза участюпрокурора Одеської областіпровизнання недійсним рішення

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаКошель І.В.- - відповідачане з'явився - - третьої особи-1Очколяс Д.В.- - третьої особи-2не з'явився- - третьої особи-3не з'явився- - Генеральної прокуратури УкраїниРоманов Р.О.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2013 року Міністерство інфраструктури України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", товариства з обмеженою відповідальністю "Алді", Іллічівської міської ради Одеської області, в якій просило суд визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 119 від 29.01.2009.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2013 (суддя Д'яченко Т.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 (головуючий Бойко Л.І., судді: Величко Т.А., Таран С.В.) у справі № 916/1108/13 позов задоволено. Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 119 від 29.01.2009 "Про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України і ТОВ "Алді" свідоцтва про право власності на будівлю та споруди митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 30, які знаходяться у спільній діяльності ДП "ІМТП" та ТОВ "Алді"". Стягнуто з Виконавчого комітету Іллічівської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 147, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Міністерство інфраструктури України, Виконавчий комітет Іллічівської міської ради Одеської області, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", Іллічівська міська рада Одеської області не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті 1112 не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Іллічівська міська рада Одеської області, Виконавчий комітет Іллічівської міської ради Одеської області, товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 10.10.2013 склад колегії суддів змінено та сформовано у наступному складі: Корсак В.А. - головуючий, судді: Данилова М.В., Ходаківська І.П. для розгляду даної справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів було встановлено, що 17.04.2002 між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт", Державним підприємством "База матеріально-технічного забезпечення" та товариством з обмеженою відповідальністю "Алді" укладено договір № 97-о про спільну діяльність, за умовами пункту 1.1. якого сторони здійснюють спільну діяльність зі створення та експлуатації комплексу для організації здійснення посадовими особами державний органів митного санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів, що вивозяться з Порту автотранспортом з виконанням при цьому вантажно-розвантажувальних робіт, необхідних для контрольних операцій, тимчасового зберігання затриманих вантажів та автотранспорту, експедиційного і агентського обслуговування вантажів та автотранспорту та надання інших послуг, що випливають з необхідності митного контролю та оформлення (т. 1. а. с. 21-28).

Відповідно до пункту 3.1.1. цього договору Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" прийняло на себе зобов'язання надати для здійснення спільної діяльності, обумовленої договором споруди та прилеглу територію складу № 27 для реконструкції та використання комплексу. В свою чергу, у відповідності до пункту 3.3.3. договору товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" зобов'язалось здійснити реконструкцію складу № 27 Порту за власні кошти з метою створення комплексу, відповідно до проекту здати його у експлуатацію, здійснити будівництво за власні кошти сполучених автомобільних шляхів на комплекс від узгоджених сторонами в окремому акті пунктів з'єднання шляхів.

24.07.2002 зазначений договір було узгоджено з Міністерством транспорту України та 02.08.2002 зареєстровано у Державній податковій інспекції у м. Іллічівську, про що свідчать відповідні відмітки на першому аркуші договору про спільну діяльність (т. 1., а. с. 21).

29.03.2003 між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Алді" було укладено додаткову угоду № 1 до Договору про спільну діяльність, відповідно до пункту 1 якої внесено зміни до преамбули Договору спільної діяльності, залишивши у складі учасників спільної діяльності Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" та товариство з обмеженою відповідальністю "Алді".

Пунктом 3 додатку № 1 до договору про спільну діяльність передбачено, що створений за рахунок капітальних вкладень товариства комплекс на час дії договору про спільну діяльність згідно вимог статті 432 Цивільного кодексу України набуває статусу спільної часткової власності. Право спільної часткової власності сторін на нерухоме майно комплексу оформлюється в порядку передбаченому чинним законодавством України (т. 1., а. с. 29).

29.01.2009 на підставі поданих державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Алді" листів та документів, Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області було прийнято рішення № 119, яким вирішено видати Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" свідоцтво про право власності відповідно на 272/625 частки та 353/625 частки митно-складського комплексу, який складається з будівель та споруд, за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 30, які знаходяться у спільній діяльності Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" та товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" (т. 1., а. с. 54-55).

На виконання вказаного рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та товариству з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" було видано відповідне свідоцтво про право власності на будівлі та споруди митно-складського комплексу на праві спільної власності (т. 1., а. с. 66).

В подальшому у 2012 році, рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2012, яке набрало законної сили, договір № 97-о про спільну діяльність від 17.04.2002 було розірвано. В матеріалах справи також міститься копія угоди про розірвання цього договору.

В своєму позові позивач послався на те, що рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 № 119 суперечить вимогам діючого на той час законодавства, оскільки вказане рішення було прийнято без згоди Міністерства транспорту та зв'язку України, як уповноваженого органу власника державного майна, на перехід державного майна до спільної власності держави та товариства з обмеженою відповідальністю "Алді".

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано задоволено позов, враховуючи наступне.

Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно положень статті 4 зазначеного Закону, суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Відповідно до загальних положень Статуту Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", Порт є державним унітарним транспортним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (Уповноваженого органу управління).

Частиною 2 статті 74 Господарського Кодексу України передбачено, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Частиною 5 статті 75 Господарського Кодексу України встановлено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.4. Статуту Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" майно Порту становлять оборотні та необоротні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі порту. Майно порту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Порт має право відчужувати, надавати в оренду, управління, спільну діяльність закріплене за ним майно відповідно до вимог законодавства та за погодженням з Уповноваженим органом управління.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що закріплене за Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" на праві господарського відання майно, перебувало у державній власності, а управління ним здійснювало Міністерство транспорту та зв'язку України (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України).

Також встановлено, що Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" не отримувало згоди Міністерства транспорту та зв'язку України (Міністерства інфраструктури України) на звернення до Виконавчого комітету Іллічівської міської ради про оформлення права спільної власності на будівлю та споруди митно-складського комплексу та згоди на розподіл часток в праві спільної власності.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначене рішення фактично порушило права Міністерства транспорту та зв'язку України, як уповноваженого органу управління майном, закріпленого за Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" на праві господарського відання, щодо реалізації прав держави як власника майна, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням майном.

Відповідно до положень статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Встановивши на підставі сукупності поданих доказів зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 № 119 не відповідає положенням Статуту Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" та вимогам діючого на той час законодавства, що стало підставою для визнання його недійсним. Позовна давність позивачем не була пропущена.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують зазначених вище висновків, а також пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, судами попередніх інстанцій дана належна юридична оцінка обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, тому правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 у справі № 916/1108/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

І.П. Ходаківська