Рішення № 34263549, 21.10.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 2-3529/09 Провадження № 22-ц/772/3379/2013Головуючий в суді першої інстанції:Зайцев А.Ю.Категорія: 27 Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Колоса С.С., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача Майданюка С.П.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 липня 2009 року у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про стягнення коштів за кредитним договором, -

В с т а н о в и л а :

В травні 2009 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 63 758,78 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 16 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 46-30/07-ШД, згідно якого їй було надано споживчий кредит в сумі 13 000 грн. строком до 13 жовтня 2010 року зі сплатою 0,0001% річних.

Також 16 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 46-30/07-ШД-П, згідно умов якого вона зобов'язалася перед кредитором відповідати за повне і своєчасне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач ОСОБА_4 зобов'язалася здійснювати погашення кредиту в строк з 1 по 10 число кожного місяця у розмірі 361,00 грн. та сплачувати комісійну винагороду за надання коштів в сумі 227,50 грн.

Однак свої зобов'язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_4 належним чином не виконує, за період дії кредитного договору сплатила лише 722,00 грн. кредиту, 102,00 грн. відсотків, 455,00 грн. щомісячної комісії та 1 371,37 грн. в рахунок погашення пені за несвоєчасне погашення кредиту, комісії та нарахованих відсотків.

В зв'язку з цим банком неодноразово направлялись відповідачам вимоги про погашення заборгованості: ОСОБА_4, як позичальнику, а ОСОБА_3, як поручителю.

Станом на 29 квітня 2009 року склалася заборгованість за кредитним договором в сумі 63 758,78 грн., із яких: 12 278,00 грн. - основна сума боргу; 5 626,27 грн. - заборгованість по сплаті відсотків; 4 322,50 грн. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії; 41 532,01 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 липня 2009 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 758,78 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 637,58 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250,00 грн.

30 вересня 2009 року змінено назву банку - з Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (а. с. 94, 95-96).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2013 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 липня 2009 року у цивільній справі за позовом ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначила, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального й процесуального права, та не з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечив, просить її відхилити.

Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду цивільної справи, у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що 16 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що 30 вересня 2009 року перейменований в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 46-30/07-ШД, за умовами якого банк надає позичальнику в тимчасове користування кредитні ресурси в сумі 13 000 грн. з оплатою в процентній ставці 0,0001% річних на строк до 13 серпня 2010 року (а. с. 40-42).

Між сторонами було погоджено графік зниження розміру заборгованості, який є додатком № 1 до кредитного договору та є невід'ємною частиною договору (а. с. 43).

Факт отримання кредиту в сумі 13 000 грн. відповідачем ОСОБА_4 підтверджується заявою на отримання кредиту від 16 серпня 2007 року та меморіальним ордером № 14789827 від 16 серпня 2007 року (а.с. 54, 55).

Умовами кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується з 1 по 10 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами в сумі 361,00 грн. та нарахованими процентами, відповідно до графіку зниження розміру заборгованості (п. 3.3.), сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами по процентній ставці 0,0001% річних (п. 4.1., 4.3.) та комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів в розмірі 227,50 грн. (п. 4.7.).

Пунктом 4.9. кредитного договору передбачено, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості та/або процентів за користування кредитними ресурсами та/або щомісячних комісійних винагород, за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 36% річних та подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою, починаючи з одинадцятого числа місяця, в якому позичальник не сплатив або несвоєчасно сплатив або сплатив не в повному обсязі третій поспіль вищезазначений платіж. При цьому позичальник підписанням цього договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.

Відповідно до п. 3.5. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки, відповідно до умов цього договору у випадку, якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або процентами і комісійною винагородою, відповідно до п. 3.2., 3.3., 4.3., 4.4., 4.7., 4.8.

Взяті не себе зобов'язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_4 не виконувала належним чином, за період дії кредитного договору сплатила 722,00 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості (2 строкових платежі), 102,00 грн. - відсотків, 455,00 грн. - комісії та 1 371,37 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, комісії, нарахованих відсотків.

Станом на 29 квітня 2009 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором склала 22 226,77 грн., із яких 12 278 грн. - заборгованість за кредитом; 5 626,27 грн. - заборгованість зі сплати відсотків; 4 322,50 грн. - заборгованість зі сплати щомісячної комісії (а.с. 56).

Позивачем надсилались на адресу відповідача ОСОБА_4 вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором 20 листопада 2007 року, 3 листопада 2008 року та 2 жовтня 2008 року (а. с. 46, 47, 48, 49).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 12 278 грн., заборгованості зі сплати відсотків в сумі 5 626,27 грн. та заборгованості зі сплати щомісячної комісії в сумі 4 322,50 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору № 46-30/07-ШД від 16 серпня 2007 року за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2., 3.3., 3.5., 4.3., 4.4., 4.6., 4.7., 4.8. цього договору, а також будь-яких інших платежів, передбачених цим договором (а. с. 41 на звороті).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік (п. 1).

Із розрахунку суми боргу за кредитним договором № 46-30/07-ШД від 16 серпня 2007 року вбачається, що позивач нарахував до стягнення з відповідачів пеню за період з 11 березня 2007 року по 28 квітня 2009 року, тобто поза межами річного строку позовної давності, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 258 ЦПК України (а. с. 56-58).

Розрахунок суми заборгованості за кредитним договором зроблено позивачем станом на 29 квітня 2009 року (а. с. 56-58). Позовну заяву позивач надіслав до суду поштою 05 травня 2009 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля поштового відділення зв'язку не конверті (а. с. 60).

Отже пеню слід нараховувати в межах річного строку позовної давності, що передує дню звернення до суду з позовом, за період з 05 травня 2008 року до 29 квітня 2009 року (дата розрахунку суми заборгованості, зробленого позивачем).

Сума пені за період з 05 травня 2008 року по 29 квітня 2009 року складає: за несвоєчасне погашення кредиту - 15 746,82 грн.; за несвоєчасне погашення відсотків - 13 074,16 грн.; за несвоєчасне погашення щомісячної комісії - 9 924,42 грн., а всього - 38 745,40 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені, що нарахована банком до стягнення в сумі 41 532,01 грн., підлягають до часткового задоволення в сумі 38 745,40 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 в тому, що банком не вірно нараховано пеню, оскільки сума пені вдвічі перевищує загальну суму фактичної заборгованості, є безпідставними та спростовуються вищевикладеним, а також тим, що розмір пені встановлено п. 6.1. кредитного договору, що є свободою договору (ст. 627 ЦК України).

Кредитний договір № 46-30/07-ШД від 16 серпня 2007 року є чинним, ніким не оспорений, зокрема і в частині п. 6.1. договору щодо розміру пені, а відтак позивачем вірно нараховано пеню за порушення строків платежів в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Також по справі встановлено, що 16 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що 30 вересня 2009 року був перейменований в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 (поручителем) і ОСОБА_4 (боржником) укладено договір поруки № 46-30/07-ШД-П, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 46-30/07-ШД від 16 серпня 2007 року, укладеним між кредитором та боржником (а. с. 38-39).

Відповідно до умов договору поруки підставою договору поруки є дійсна вимога кредитора до боржника, встановлена кредитним договором (п. 1.2.); у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 2.1.); поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

3 листопада 2008 року та 19 грудня 2007 року позивачем було надіслано на адресу відповідача ОСОБА_3, як поручителя, вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором (а. с. 50, 51, 52, 53).

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено вірне рішення про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги в тому, що при вирішенні даного спору необхідно було застосувати ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої якого порука припиняється після закінчення терміну встановленого в договорі поруки, а у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя, спростовуються матеріалами справи, зокрема кредитним договором № 46-30/07-ШД від 16 серпня 2007 року, відповідно до якого строк виконання зобов'язання за кредитним договором встановлено до 13 серпня 2010 року та договором поруки № 46-30/07-ШД-П від 16 серпня 2007 року, відповідно до п. 5.1. якого порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею, а також у разі, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не заявив позовні вимоги до поручителя.

Згідно роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

В даному випадку строк виконання зобов'язання за кредитним договором спливає 13 серпня 2010 року, а з боку відповідача ОСОБА_4 мала місце несплата чергових платежів. Своє право на повернення кредиту достроково банк застосував, пред'явивши в травні 2009 року до суду даний позов. Тобто підстави для застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України (припинення поруки) відсутні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині рішення повинно бути зазначено встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яким особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався. У резолютивні частині слід зазначати висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 13 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші запитання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову у позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

Оскаржуване рішення суду за своїм змістом не відповідає таким вимогам процесуального закону.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

До задоволення підлягають позовні вимоги про солідарне стягнення із відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 12 278 грн., заборгованості зі сплати відсотків в сумі 5 626,27 грн., заборгованості зі сплати щомісячної комісії в сумі 4 322,50 грн. та пені в сумі 38 745,40 грн., а разом - 60 972,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 637,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250,00 грн. (а. с. 2, 3).

З урахуванням положення ст. 88 ЦПК України до стягнення із відповідачів підлягає судовий збір в сумі 609,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 239,08 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 258, 549, 551, 554, 610, 611, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 липня 2009 року скасувати.

Позов Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», яке 30 вересня 2009 року перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; що проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_2; проживає за адресою: АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856; юридична адреса: м. Київ, вул. Артема, 60) заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором № 4630/07-ШД від 16 серпня 2007 року в сумі 12 278 грн., заборгованість зі сплати відсотків в сумі 5 626,27 грн., заборгованість зі сплати щомісячної комісії в сумі 4 322,50 грн. та пеню в сумі 38 745,40 грн., а разом - 60 972,17 грн., а також судові витрати: 609,72 грн. на відшкодування судового збору та 239,08 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ С.С. Колос

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно із оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська