Ухвала суду № 34263571, 21.10.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 139/607/13-ц Провадження № 22-ц/772/3367/2013Головуючий в суді першої інстанції:Добровольський В.В.Категорія: 27Доповідач: Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Шемети Т.М.

Суддів: Сороки Л.А., Матківської М.В.

при секретарі: Сніжко О.А.

з участю представника позивача Ліфанової Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 05 вересня 2013 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

12 червня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та висував вимогу стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 26.11.2007 року у розмірі 21 814 грн. 30 коп. та судові витрати 229 грн. 40 коп. Позов обґрунтовував тим, що 26.11.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит по кредитній лінії у розмірі 7 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач порушив умови договору і своєчасно не сплачував кредит та проценти, в результаті чого виникла прострочена заборгованість на загальну суму - 21 814 грн. 30 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 05 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірну оцінку обставин, що склалися, порушення судом вимог чинного законодавства просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд прийшов до помилкового висновку про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, оскільки в договорі (п. 9.12) визначено, що він діє до повного виконання сторонами зобов'язань, а відтак строк позовної давності не пропущено.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача подану апеляційну скаргу підтримала повністю з викладених у ній підстав. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі заяви від 19.11.2007 року (а.с. 8) по картці № НОМЕР_1 відповідачу було надано кредитний ліміт 7 000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Погашення отриманого кредиту відповідач повинен був здійснювати щомісячно, проте, він порушив умови договору, остання проплата була здійснена 26.01.2009 року після чого погашення кредиту було припинено.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору і своєчасно не сплачував кредит та проценти, виникла заборгованість в розмірі 21 814 грн. 30 коп., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту - 6 758, 75 грн., заборгованості за відсотками - 10 466, 77 грн., заборгованості по комісії - 3 311, 91 грн., штрафу (фіксована частина) - 500, 00 грн. та штрафу (процентна складова) - 1026, 87 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності по споживчому кредиту, а тому він втратив право вимоги.

Висновки суду першої інстанції є вірними.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Доводи апелянта про те, що строк позовної давності не пропущений, так як за домовленістю сторін договір діє до повного його виконання, спростовуються наступним:

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

У заяві (договорі) строк виконання зобов'язання чітко не визначений, термін дії картки також не встановлено. З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж по Кредитному договору було здійснено 26 січня 2009 року, після чого відповідач перестав погашати кредит і почала утворюватись заборгованість (а.с. 4 -7).

Суд першої інстанції вірно визначив кінцевий строк позовної давності - 26.01.2012 року, оскільки погашати кредит ОСОБА_3 зобов'язаний був щомісячно, а натомість з 26.01.2009 року взагалі припинив сплачувати кошти і з цього часу у відповідача виникло право вимоги.

Позивач звернувся до суду 12.06.2013 року, тобто після спливу строку позовної давності, тому суд дійшов вірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Укладений між сторонами кредитний договір відноситься до договорів споживчого кредитування, тому суд вірно застосував норми спеціального закону, зокрема п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно положень якого у спорах щодо споживчого кредитування, кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у справі.

-2-

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, ґрунтуються на нормах закону та витікають з матеріалів і обставин справи та доводами апеляційної скарги не спростовуються, тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 05 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: Т.М.Шемета

Судді: Л.А.Сорока

М.В. Матківська