Ухвала суду № 34251728, 15.10.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/3538/13-ц Провадження № 22-ц/795/2123/2013 Головуючий у I інстанції -Циганко М.О. Доповідач - Ішутко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіІшутко В.М.,суддів:Зінченко С.П., Харечко Л.К.,при секретарі:Шкарупі Ю.В.,за участю:Представника відповідачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_10, Реєстраційна служба Прилуцького міськрайонного управління юстиції, про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого володіння,

в с т а н о в и в:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2013 року позов ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого володіння задоволено частково, визнано недійсним та скасовано реєстрацію договору купівлі - продажу від 17 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за яким ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, та посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 2079. Зобов'язано реєстраційну службу Прилуцького міськрайонного управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1, здійснену на підставі спірного договору купівлі-продажу від 17 серпня 2012 року. В іншій частині позовних вимог про відмовлено. Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулись з апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права. Апелянт наполягає на тому, що оспорюваний договір купівлі - продажу повністю відповідає вимогам чинного цивільного законодавства. На думку апелянта, суд, задовольняючи позовні вимоги, застосував норми матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини, оскільки вказують лише на порядок спадкування за законом в разі визнання заповіту недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 також просить скасувати рішення суду та прийняте нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права. Апелянт вказує, що підставою, яка давала їй право розпоряджатися своєю власністю, було свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке не визнавалось недійсним в судовому порядку. Оспорюваний договір купівлі-продажу є дійсним, оскільки повністю відповідає вимогам закону. Апелянт також зазначає, що судовим рішенням ОСОБА_8 було відмовлено у встановленні додаткового строку для прийняття спадщини, тобто він вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті свого діда і не набув прав на спадкове майно.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_9, суд першої інстанції, виходив з того, що на час укладення договору купівлі-продажу від 17 серпня 2012 року у ОСОБА_6 були відсутні правові підстави для володіння та розпорядження предметом договору - квартирою у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду про визнання заповіту, складеного на її ім'я, недійсним, а тому оспорюваний правочин порушує законні права позивачів.

З такими висновками повністю погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, обгрунтовано виходив з того, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 18.06.2012 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 30.07.2012 р., заповіт ОСОБА_11, посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори 09.02.2011 р. за № 1-233, визнано недійсним (а.с.10-11), а рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 08.11.2012 р., яке набрало законної сили від 21.12.2012 р., визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які були видані державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_6, зокрема, і на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені дані обставини.

Отже, судом достовірно встановлено, що станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 17 серпня 2012 року, набрало законної сили рішення про визнання заповіту недійсним та було постановлено рішення суду про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, а тому ОСОБА_6 не мала достатніх правових підстав для укладення договору відчуження майна.

В пункті 5 договору купівлі-продажу квартири від 17 серпня 2012 року зазначено, що продавець ОСОБА_6 заявляє, що судового спору щодо квартири немає, проте зазначене твердження не відповідає дійсності та спростовується відповідними судовими рішеннями.

Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним.

Суд першої інстанції, з посиланням на норми матеріального закону, прийшов до обгрунтвоаного висновку про необхідність визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності такого правочину.

Посилання апелянтів на те, що договір купівлі-продажу від 17 серпня 2012 року був посвідчений нотаріусом, а тому є дійсним, є безпідставними, оскільки даний факт не свідчить про законність укладеного договору.

Доводи апеляційних скарг про неправильне застосування судом норм матеріального права не заслуговують на увагу, оскільки грунтуються на невірному тлумаченні апелянтами вимог закону.

Інші доводи апеляційних скарг правильності висновків місцевого суду не спростовують.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2013 - залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: