Ухвала суду № 34249227, 16.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Справа № 4221/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 року в справі за позовом малого підприємства «Говерла» до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2010 року мале підприємство «Говерла» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000542351/0 від 17.09.2009 року, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 56469,00 грн., а також № 000552351/0 від 17.09.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 16143 грн. Посилався на невідповідність оскаржуваних рішень податкового органу вимогам чинного законодавства.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000542351/08615/10/23-00/903 від 17.09.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 56469,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №000552351/0 від 17.09.2009 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 16143 грн. в тому числі 12780,00 грн. за основним платежем та 3363,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Рахівському районі, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що наслідком нарахування податковим органом на підставі акту перевірки, що є предметом розгляду даної справи, стало порушення кримінальної справи проти головного бухгалтера МП «Говерла», за результатами розслідування якої Рахівським районним судом прийнято постанову від 23.04.2010 року, якою та визнана винною за ч.1 ст. 367 КК України. Суд першої інстанції даної постанови суду не врахував, матеріалів кримінальної справи не витребував, внаслідок чого необґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Рахівському районі провела планову виїзну перевірку МП «Говерла» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2008 року по 31.03.2009 року, з приводу чого складено акт № 51/2351/ 19103493 від 14.09.2009 року.

На підставі акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000542351/08615/10/23-00/903 від 17.09.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 56469,00 грн., в тому числі 37646,00 грн. за основним платежем та 18823,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №000552351/0 від 17.09.2009 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 16143 грн. в тому числі 12780,00 грн. за основним платежем та 3363,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковий орган прийшов до висновку про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 37646,00 грн. при сплаті вартості паливно-мастильних матеріалів, які ним ніби-то не були використані в процесі господарської діяльності в силу того, що позивач при перевірці не надав податковому органу відповідних підтверджуючих документів.

Суд першої інстанції обґрунтовано спростував таку позицію відповідача, вказавши, що вказані доводи відповідача не витримують критики, оскільки в додатку до акту перевірки податковий орган, досліджуючи правомірність сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, сам зазначає про наявність актів списання паливно-мастильних матеріалів. Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції позивач подав суду копії дорожніх листів, акти списання, податкові накладні, які були оцінені як докази в справі, тому висновки відповідача щодо відсутності таких документів первинного бухгалтерського та податкового обліку спростовуються наявністю таких документів.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З акту податкової перевірки відповідача № 51/2351/ 19103493 від 14.09.2009 року видно, що позивачем було задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ за період з 1.04.2008 року по 31.03.2009 року на суму 66680,00 грн., а сума податкового кредиту за цей же період задекларована в розмірі 197876, 00 грн.

З врахуванням положень п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 зазначеного вище Закону навіть у випадку, коли податковий орган вважав, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту суму 37646,00 грн., дану суму необхідно було відняти від різниці зазначених вище податкового кредиту та суми податкового зобов'язання, внаслідок чого, залишається від'ємним показник 93550,00 грн. Тому податкового зобов'язання з ПДВ при такому від'ємному показнику у позивача за період з 1.04.2008 року по 31.03.2009 року не виникає.

Згідно з пп.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.1.2 ст.1 цього ж Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

Суд першої інстанції, в зв'язку з цим, правильно вважав, що навіть при зменшенні позивачу податковим органом розміру податкового кредиту на суму 37646,00 грн. у позивача не виникає жодних податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п. 3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758, чинного на час спірних правовідносин, у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення:

за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма "В1"), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані платнику податку.

Податковий орган порушив вимоги зазначеного наказу не виконав,позивачу податкове повідомлення-рішення форми «В 1» не направив, а направив таке за іншою формою «Р».

Правильність формування позивачем податкового кредиту за період, який підлягав перевірці, стверджено висновком аудитора, згідно якого підтверджено використання позивачем автотранспорту в господарській діяльності, випадків не здійснення якої не встановлено. Висновок аудитора суд першої інстанції належно оцінив як доказ в справі.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення №000552351/0 від 17.09.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 16143 грн., податковий орган виходив з того, що за період з 1.04.2008 року по 31.03.2009 року позивач безпідставно збільшив розмір валових витрат на суму 51123,00 грн. за рахунок включення до них витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, які не були використані в процесі господарської діяльності.

Суд першої інстанції, з врахуванням викладеного вище, обґрунтовано вважав дії відповідача протиправними, оскільки первинні документи бухгалтерського обліку - дорожні листи, акти списання паливно-мастильних матеріалів тощо були в наявності у позивача та їх достовірність не викликає сумнівів. Тому податкове повідомлення-рішення відповідача №000552351/0 від 17.09.2009 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 16143 грн. в тому числі 12780,00 грн. за основним платежем та 3363,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Цього фактично не оспорює апелянт, який незаконність рішення суду першої інстанції пов'язує з притягненням головного бухгалтера МП «Говерла» ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності на підставі постанови Рахівського районного суду Закарпатської області від 23.04.2010 року, якою вона була звільнена від кримінальної відповідальності в зв'язку з дійовим каяттям.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що постанова суду в кримінальній справі не має преюдиційного значення, оскільки відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України в чинній на час розгляду справи редакції вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Жодного вироку в кримінальній справі чи постанови в справі про адміністративне правопорушення не існує відносно головного бухгалтера підприємства, тому порушення кримінальної справи проти головного бухгалтера ОСОБА_1 та звільнення її від кримінальної відповідальності не має правового значення при розгляді справи.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано задовольнив позов, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом постанови суду про звільнення головного бухгалтера підприємства від кримінальної відповідальності в зв'язку з дійовим каяттям , в силу викладеного, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 року в справі № 2а- 3292/10/0770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський