Ухвала суду № 34249197, 10.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 р. Справа № 27775/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника відповідача Кузьмич Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагромашінвест» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року у адміністративній справі №2а-4749/09/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагромашінвест» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнеагромашінвест» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.06.2009 року №0002312342/0/23-121, №0002322342/0/23-121, №0001311742/0/17-123.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що акті перевірки зроблені безпідставні та необґрунтовані висновки щодо реалізації за цінами нижче за звичайні сільськогосподарської техніки суб'єктам господарювання, що перебували на фіксованому сільськогосподарському податку, та які позивач продав на умовах акції зі знижкою. На суму різниці у цінах між загальною вартістю товарів (яку визначено як звичайну ціну) та вартістю товарів з врахуванням акційної знижки відповідач збільшив валові доходи ТзОВ «Рівнеагромашінвест» за 2008 рік та податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Так, позивач відповідно до договорів купівлі-продажу № 17У-2/07 від 27.12.2007 року та № 17У-1/08 від 10.01.2008 року, укладених з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський машинобудівний завод» (далі ТзОВ «Херсонський машинобудівний завод»), придбав два комбайни «Славутич» за умовами новорічної акції, яка передбачала знижку на подальше придбання запасних частин до сільськогосподарської техніки. Позивач придбав запасних частин зі знижкою на суму 348 грн. 03 коп. Даний товар на таких же умовах, з врахуванням акційної пропозиції, позивач реалізував Селянському фермерському господарству «Новомальнівське» (далі СФГ «Новомалинівське») та Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Буг» (далі СТзОВ «Буг»), які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Про реалізацію товарів зі знижкою свідчать умови договорів купівлі-продажу № 1/10.01.2008, № 2/10.01.2008 від 10.01.2008 року. Умови новорічної акції при покупці сільськогосподарської техніки позивач оголошував по обласному радіо «Край», розміщував відповідні оголошення в газетах «Безкоштовні оголошення» та «Рівненська газета». Позивач відніс до валового доходу та сплатив податкові зобов'язання з податку на додану вартість з суми реалізації запасних частин в розмірі 348 грн. 03 коп., тобто з вартості товару, яка відповідає рівню звичайної ціни, оскільки відповідно до підпункту 1.20.3 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» для товарів, які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься в такому прилюдному оголошенні. Крім того, позивач зазначає, що при проведенні перевірки податковий орган визначав рівень звичайних цін не у спосіб, визначений пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не звертався до позивача з письмовим запитом для обґрунтування договірних цін та відповідності їх рівню звичайних цін. По даній операції ДПІ у м. Рівне визначила і податкові зобов'язання з податку на додану вартість, прирівнявши звичайну ціну запасних частин до сільськогосподарської техніки до її загальної вартості, без врахування акційної знижки, що також є необґрунтованим, на думку позивача, з наведених вище підстав.

Крім цього, в акті перевірки, як вказує позивач, неправомірно зменшено валові витрати на суму послуг, отриманих від підприємця ОСОБА_3 в розмірі 58799, 00 грн. лише через те, що вказаний підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати фіксованого податку та мав право на здійснення торгівлі на ринках України, і не міг надавати маркетингові та транспорно - експедиційні послуги, а також зменшено валові витрати на вартість отриманих послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагромаш» (далі ТзОВ «Рівнеагромаш») на суму 66717 грн., у тому числі маркетингові послуги - 48050 грн. 33 коп. та послуги по встановленню обладнання 18666 грн. 67 коп., оскільки вказані послуги не використовувались в господарській діяльності позивача, а встановлення обладнання проводилось на сільськогосподарській техніці, яка не перебувала на балансі позивача. Безпідставним вважає позивач і виключення зі складу валових витрат вартості отриманих маркетингових послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінелітінвест» (далі - ТзОВ «Фенелітінвест») на суму 21686 грн. 96 коп. На суму податку на додану вартість по отриманих послугах сформовано податковий кредит у відповідні податкові періоди. ТзОВ «Рівнеагромашінвест» вказує, що правомірно відносило до валових витрат відповідні витрати за отримані від підприємця ОСОБА_3, ТзОВ «Рівнеагромаш» та ТзОВ «Фенелітінвест» послуги на підставі відповідних договорів, актів виконаних робіт, а податковий кредит по податку на додану вартість сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідач при перевірці правильності визначення податку на додану вартість встановив віднесення до податкового кредиту 3850 грн. 00 коп. згідно з податковою накладною №47 від 26.10.2007 року, виписаною Приватним підприємством «Дельфін-Х», в якій відсутнє прізвище продавця. Позивач вважає, що така податкова накладна відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та податковий кредит по цій господарській операції сформовано правомірно.

Перевіркою також донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 9681 грн. 29 коп. з операцій отримання послуг від підприємця ОСОБА_3 і виплати йому доходу, що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а також донараховано податок на суму коштів, які одержані підзвітною особою та на які не надано належні розрахункові документи, з якими позивач не погоджується.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне: №0002312342/0/23-121 від 3 червня 2009 року на суму донараховного податку на прибуток приватних підприємств 96 706, 50 грн.; №0002322342/0/23-121 від 3 червня 2009 року на суму донараховного податку на додану вартість 89 844, 00 грн.; №0001311742/0/17-123 від 3 червня 2009 року на суму донараховного податку з доходів фізичних осіб. У решті позовних вимог - відмовлено. Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагромашінвест» із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

Позивач вважає постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права. Вважає, що маркетингові послуги використані в господарській діяльності відповідно до цілей, заради яких вони були замовлені, тому є безпідставною відмова в скасуванні податкових повідомлень - рішень в цій частині. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач вважає постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, зокрема Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб». Просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні проведено заміну відповідача Державної податкової інспекції в м. Рівне на Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Проти апеляційної скарги позивача заперечив та просив залишити її без задоволення.

Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, представив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ДПІ у м. Рівне була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Рівнеагромашінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, результати якої оформлені актом №651/23-100/31580525 від 25.05.2009 року. Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Рівнеагромашінвест» вимог пунктів 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 106859 грн. 00 коп., в тому числі за 2006 рік на суму 1794 грн. 00 коп., за 2007 рік 22853 грн. 00 коп., за 2008 рік - 82212 грн. 00 коп., та вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 89336 грн. 00 коп., а також вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо правильності та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 9681 грн. Як слідує із акту перевірки №651/23-100/31580525 від 25.05.2009 року та розрахунку податкових зобов'язань та штрафних санкцій по акту перевірки від 25.05.2009 року, позивачу донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість у зв'язку із такими порушеннями податкового законодавства: 1) не врахування в цілях оподаткування рівня звичайної ціни, при реалізації позивачем запасних частин за ціною з акційною знижкою СФГ «Новомалинівське» та СТзОВ «Буг», які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, що призвело до заниження валових доходів та заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму різниці між звичайною ціною та ціною реалізації товару зі знижкою (донараховано податок на прибуток в сумі 94620 грн. 20 коп., в тому числі: за основним платежем 70058 грн. 00 коп., за штрафною санкцією 24562 грн. 20 коп., донараховано податок на додану вартість в сумі 84069 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 56046 грн. 00 коп., за штрафною санкцією 28023 грн. 00 коп.); 2) завищення валових витрат та неправомірне включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по наступних господарських операціях, які не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача: отримання маркетингових послуг від підприємця ОСОБА_3 (донараховано податок на прибуток в сумі 24177 грн. 90 коп., в тому числі: за основним платежем 14701 грн. 00 коп., за штрафною санкцією 9476 грн. 90 коп. та податок на додану вартість в сумі 17640 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 11760 грн. 00 коп., за штрафною санкцією 5880 грн. 00 коп.); отримання маркетингових послуг та послуг по встановленню обладнання від ТзОВ «Рівнеагромаш» (донараховано податок на прибуток в сумі 23742 грн. 80 коп., в тому числі: за основним платежем 16678 грн. 00 коп., за штрафною санкцією 7064 грн. 80 коп. та податок на додану вартість в сумі 20014 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем 13343 грн. 00 коп., за штрафною санкцією 6671 грн. 50 коп.); отримання маркетингових послуг від ТзОВ «Фінелітінвест» (донараховано податок на прибуток в сумі 9367 грн. 40 коп., в тому числі: за основним платежем 5422 грн. 00 коп., за штрафною санкцією 3945 грн. 40 коп. та податок на додану вартість в сумі 6505 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем 4337 грн. 00 коп., за штрафною санкцією 2168 грн. 50 коп.); 3) неправомірне включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТзОВ «Дельфін-Х» № 47 від 26.10.2007 року, в якій відсутнє прізвище продавця (донараховано податок на додану вартість в сумі 5775 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 3850 грн. 00 коп., за штрафною санкцією 1925 грн. 00 коп.)

Податок з доходів фізичних осіб в сумі 9292 грн. 35 коп. донараховано позивачу як податковому агенту, який виплачував доходи суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 за надані маркетингові та транспортно-експедиційні послуги, а також донараховано податок в сумі 388 грн. 88 коп. з наданих працівнику додаткових благ.

На підставі акту перевірки №651/23-100/31580525 від 25.05.2009 року ДПІ у м. Рівне 03.06.2009 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення: №0002312342, яким ТзОВ «Рівнеагромашінвест» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 151908 грн. 50 коп. (в тому числі: за основним платежем - 106859грн. 00коп., за штрафними санкціями 45049грн. 00коп.); №0002322342/0, яким визначено податок на додану вартість в розмірі 134004 грн. 00 коп. (в тому числі: за основним платежем - 89336грн. 00коп., за штрафними санкціями 44668 грн. 00коп.); № 0001311742/0/17-123, яким визначено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 29043 грн. 87 коп. (в тому числі: за основним платежем - 9681грн. 29коп., за штрафними санкціями 19362грн. 58коп.). Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем не були оскаржені в адміністративному порядку.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення №0002312342/0/23-121 від 3 червня 2009 року на суму донараховного податку на прибуток приватних підприємств 96 706, 50 грн., №0002322342/0/23-121 від 3 червня 2009 року на суму донараховного податку на додану вартість 89 844, 00 грн., №0001311742/0/17-123 від 3 червня 2009 року на суму донараховного податку з доходів фізичних осіб відповідачем винесені без достатніх правових підстав, тому підлягають скасуванню. Щодо укладених договорів з підприємцем ОСОБА_3, ТзОВ «Рівнеагромаш», ТзОВ «Фінелітінвест», то реальний характер господарських операцій з придбання маркетингових, інформаційних послуг позивачем не доведено.

Колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції вірними з огляду на наступне.

ТзОВ «Рівнеагромашінвест», здійснює продаж тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин і обладнання, що підтверджується статутом. Позивач згідно договорів купівлі-продажу № 17У-2/07 від 21.12.2007 року, № 17У-1/08 від 10.01.2008 року придбав два зернозбиральні комбайні КЗС-9-1-01 «Славутич» у ТзОВ «Херсонський машинобудівний завод» на умовах Новорічної акції, яка передбачала надання знижки на суму 30 % вартості комбайну при оплаті покупки до 15.01.2008 року, якою скористався позивач. На суму знижки продавець надавав покупцю техніку на вибір. Позивач обрав запасні частини до сільськогосподарської техніки, ціна яких зі знижкою склала 348 грн., в тому числі ПДВ 58 грн. В подальшому ТзОВ «Рівнеагромашінвест» реалізує зернозбиральні комбайни КЗС-9-1-01 згідно з договорами купівлі-продаж від 10.01.2008 року №1/10.01.2008 та № 2/10.01.2008 року СФГ «Новомалинівське» та СФГ «Буг» (які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) відповідно на аналогічних умовах Новорічної акції від виробника сільськогосподарської техніки і надає покупцям на суму знижки запасні частини всього на суму 348 грн., в тому числі ПДВ 58 грн. По господарській операції з реалізації запасних частин селянським фермерським господарствам, позивач відніс до валового доходу 290 грн. 02 коп. у відповідному звітному періоді, а до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість 58 грн. 00 коп., що на думку податкової інспекції є порушенням податкового законодавства.

Відповідач вважає, що звичайна ціна визначається на рівні ціни запасних частин до сільськогосподарської техніки без знижки, яка передбачалась умовами Новорічної акції при придбанні комбайнів. Проте з такими висновками суд не погоджується з огляду на наступне .

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткування операцій з пов'язаними особами здійснюється таким чином: доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Згідно з підпунктом 7.4.3 цієї ж норми положення підпунктів 7.4.1 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Позивач проводив операції з СФГ «Новомалинівське» та СФГ «Буг», які зареєстровані платниками фіксованого сільськогосподарського податку, а тому валовий дохід мав визначатися виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні на такі товари.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із підпунктами 1.20.1, 1.20.8 пункту1.20 статті1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін, де передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів ( робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до підпункту 1.20.3 пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Таким чином, при визначенні рівня звичайних цін відповідач діяв не у спосіб, визначений підпунктом 1.20.2 пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не врахував положення підпункту 1.20.3 пункт 1.20 статті 1 цього Закону.

Крім цього, позивач проводив рекламу продажу сільськогосподарської техніки на місцевому радіомовленні та в пресі. Відповідно до ефірних довідок Рівненської обласної державної телерадіокомпанії № 390, 391 від 15.05.2009 року протягом січня-лютого 2008 по обласному радіо «Край» звучали рекламні оголошення ТзОВ «Рівнеагромашінвест». Зокрема, протягом січня 2008 року в оголошенні звучала інформація про новорічну акцію від Херсонського машинобудівного заводу, яку проводив позивач: до 15 січня при оплаті повної вартості комбайну «Славутич» в подарунок продукція заводу на суму 174000 грн. 00 коп., при оплаті продукції в лютому подарунок надавався на суму 116000 грн. 00 коп. Позивач проводив виставку товарів, які рекламував. Рекламні оголошення також розміщував у газетах «Безкоштовні оголошення» за 21.01.2008 року, «Рівненська газета» за 23.01.2009 року, 03.02.2008 року.

З урахуванням наведеного вище, судом першої інстанції вірно зазначено, що продаж комбайнів і запасних частин до сільськогосподарської техніки здійснювався позивачем шляхом прилюдного оголошення умов його продажу та в обґрунтування рівня звичайної ціни такого товару ТзОВ «Рівнеогромашінвест» подало суду належні та достатні докази: рекламні оголошення, озвучені в ефірі радіомовлення та опубліковані в засобах масової інформації.

З урахуванням наведеного позивач правомірно відніс до валового доходу 290,02 грн. у відповідному звітному періоді та до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість 58 грн. 00 коп. з вартості продажу запасних частин, яка відповідає рівню звичайної ціни, оскільки запасні частини придбавалася разом з комбайном, при покупці якого покупцям надавалася знижка на іншу продукцію, зокрема, запасні частини, в розмірі 174000 грн.

Також, ТзОВ «Рівнеагромашінвест» (назване по договору підприємство) уклало договір доручення № 1/27 від 21.12.2002 року з підприємцем ОСОБА_3 (названий по договору дилер) про надання маркетингових, посередницьких, консультативних, інформаційних, експедиційних, транспортних та інших послуг і реалізації продукції. Згідно з договором дилер надавав маркетингові, посередницькі, консультативні, інформаційні з пошуку постачальників та покупців продукції в Україні, транспортні та інші послуги з метою підтримання репутації підприємства. (пункт 1.1 договору). Дилер передає інформацію для підприємства, укладає від імені підприємства з покупцями, продавцями, виконавцями робіт, послуг договори на постачання продукції, виконання послуг (пункт 3.2. договору). Термін дії договору згідно з пунктом 9.4 визначено до 31.12.2010 року. По наданих послуг складалися акти виконаних робіт та податкові накладні, на підставі яких позивач формував валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно з довідкою Головного управління статистики у Рівненській області № 000482 від 30.03.2006 року ОСОБА_3 є керівником (генеральним директором) ТзОВ «Рівнеагромашінвест». Відповідно до пункту 4.4. статуту ТзОВ «Рівнеагромашінвест» генеральний директор діє від імені товариства, представляє його у відношеннях з усіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами розпоряджається майном товариства та забезпечує його раціональне використання, укладає договори та спрямовує роботу скоординовану та ефективну роботу товариства.

Крім того, ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт господарювання згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 08.10.1999 року. В акті перевірки №651/23-100/31580525 від 25.05.2009 року відображено, що вказаний підприємець в 4 кварталі 2007-2008 році придбавав фіксований патент для здійснення роздрібної торгівельної діяльності на ринках України, в декларації про доходи за 2008 рік, поданій до ДПІ у м. Рівне підприємець відобразив нульові показники від надходження інших доходів.

Також ТзОВ «Рівнеагромашінвест» укладало агентські договори: №1/26 від 26.06.2007 року з ТзОВ «Рівнеагромаш» (названий по договору агент) та № 95 від 27.12.2006 року з ТзОВ «Фінелітінвест» (названий по договору агент), за якими агент здійснював укладення угод купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, тракторів, комбайнів, проведення маркетингових досліджень, надання дилерських, агентських, консультаційних, інформаційних, юридичних, брокерських інноваційних послуг. Відповідно до пункту 2.2. цих договорів агент самостійно укладає з третіми особами угоди від свого імені. По наданих послугах складалися акти виконаних робіт та податкові накладні, на підставі яких позивач формував валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. Крім того, 02.01.2008 року позивач (замовник) уклав договір №01 з ТзОВ «Рівнеагромаш» (виконавець), згідно з яким виконавець має встановити обладнання подрібнювач розкидач КЗС-9М 08.05000-01 на комбайн зернозбиральний самохідний КЗС-9-1. Загальна вартість по договору визначена в розмірі 200000 грн. 00 коп.

Загальна сума вартості послуг, отриманих від підприємця ОСОБА_3, ТзОВ «Рівнеагромаш», ТзОВ «Фінелітінвест», яку позивач відніс до валових витрат становить 147203 грн. 00 коп., до податкового кредиту з податку на додану вартість позивач відніс 29440 грн. 00 коп. Відповідач визначив ці послуги, як такі, що не пов'язані з веденням господарської діяльності, що не дають права на збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

З пояснень представника позивача вбачається, що такі послуги придбавалися ТзОВ «Рівнеагромашінвест» для пошуку покупців сільськогосподарської техніки, а у підприємця ОСОБА_3 ще й для пошуку продавців такої техніки.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З урахуванням наведеного вище судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем були порушені вимоги пункту 5.1, підпунктів 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та неправомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням маркетингових та інших послуг, які не призначалися для використання в господарській діяльності.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження. Отже, правильність формування платником подарків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає в намірі платника отримати користь від придбаних послуг.

Позивачем не надано доказів того, що укладення договорів з підприємцем ОСОБА_3, ТзОВ «Рівнеагромаш», ТзОВ «Фінелітінвест» було обумовлено отриманням економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, не надано суду доказів отримання економічної вигоди від придбаних маркетингових, інформаційних послуг та не доведено, що господарські операції з придбання маркетингових, інформаційних послуг мали реальний характер.

Крім того, щодо придбання послуг у підприємця ОСОБА_3, то відповідно до статуту позивача, ОСОБА_3 як генеральний директор ТзОВ «Рівнеагромашінвест» мав вчиняти як службова особа ті дії, які визначені в договорі доручення № 1/27 від 21.12.2002 року, укладеному між ТзОВ «Рівнеагромашінвест» та підприємцем ОСОБА_3 про надання маркетингових, посередницьких, консультативних, інформаційних, експедиційних, транспортних та інших послуг і реалізації продукції та підприємець ОСОБА_3 в період дії вказаного договору в четвертому кварталі 2007 року та протягом 2008 року сплачував фіксований податок, який дає право здійснювати діяльність на ринках України.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за визначених умов. Однією з таких умов при придбанні фіксованого патенту є те, що громадянин повинен здійснювати підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках і бути платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку. Проте підприємець ОСОБА_3 в декларації про доходи за 2008 рік не відобразив дохід, отриманий від інших видів діяльності.

З урахуванням наведеного, позивач не вправі був включати до складу валових витрат 147203 грн. 00 коп. та до податкового кредиту з податку на додану вартість 29440 грн. 00 коп. у зв'язку з придбанням маркетингових, інформаційних послуг, які не призначалися для використання в господарській діяльності. При цьому, наявність у позивача податкових накладних, актів виконаних робіт та проведення розрахунків не є безумовною підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

Що стосується включення до складу податкового кредиту 3850 грн. 00 коп. податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТзОВ «Дельфін-Х» № 47 від 26.10.2007 року, в якій відсутнє прізвище продавця, то накладна містить всі реквізити передбачені підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Разом з тим, незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Крім того, перевіркою проведено донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб як податковому агенту, який виплачував дохід фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 за надані маркетингові та транспортно-експедиційні послуги, однак такий висновок відповідача є невірним, оскільки відносини між позивачем та вказаним підприємцем оформлені цивільно-правовим договором доручення № 1/27 від 21.12.2002 року і тому такі відносини не можна прирівняти до трудових, тому позивач не податковим агентом відносно приватного підприємця ОСОБА_3, та останній зобов'язаний самостійно сплачувати податки від своєї підприємницької діяльності.

Що стосується донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 388 грн. 88 коп. з наданих працівнику додаткових благ, то позивачем представлено Звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт: 1) від 26.12.2007 року на суму 2327 грн. 00 коп. з підтверджуючими розрахунковими документами - товарними чеками № 00360 від 25.12.2007 року на суму 1884 грн. 00 коп., № 00361 на суму 26.12.2007 року на суму 443 грн. 00 коп., та видатковими накладними № 00360 від 25.12.2007 року, № 00361 від 26.12.2007 року, 2) від 14.11.2006 року на суму 200 грн. 00 коп. з товарним чеком № 167 від 14.11.2006 року на суму 200 грн. 00 коп., та видатковою накладною № 167 від 14.11.2006 року, 3) від 08.08.2006 року на суму 59 грн. 40 коп. з видатковою накладною № РВ-0000641 від 08.08.2006 року, копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та свідоцтва про сплату єдиного податку продавця, товарним чеком № ПП-000826 від 08.08.2006 року на суму 30 грн. 00 коп.; 4) від 21.12.2006 року на суму 534 грн. 50 коп. з фіскальними чеками на суму 460 грн. 47 коп., накладною № 12 від 20.12.2006 року на суму 77 грн. 00 коп., копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та патенту продавця.

Згідно з пунктом 2. 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національний банк України від 15.12.2004 року № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Враховуючи наведене, працівником позивача належним чином відзвітовано за використанні готівкові кошти при придбанні товарно-матеріальних цінностей для позивача і такі суми підтвердженні належними розрахунковими документами, а донарахування податку з доходів фізичних осіб є неправомірним.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення №0002312342/0/23-121 від 3 червня 2009 року на суму донараховного податку на прибуток приватних підприємств 96 706, 50 грн., №0002322342/0/23-121 від 3 червня 2009 року на суму донараховного податку на додану вартість 89 844, 00 грн., №0001311742/0/17-123 від 3 червня 2009 року на суму донараховного податку з доходів фізичних осіб відповідачем винесені без достатніх правових підстав, тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційні скарги сторін задоволенню не підлягають, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагромашінвест» - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року у адміністративній справі №2а-4749/09/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 15.10.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

С.М. Кузьмич