Ухвала суду № 34247413, 16.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/1034/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко Ольга АнатоліївнаНомер провадження 22-ц/788/2175/13 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 5

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2013 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В., Лузан Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Друга Сумська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на будинок,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, відповідача ОСОБА_4, яка покладається на розсуд суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 лютого 2002 року він разом з братом ОСОБА_7 отримав 5/8 частин житлового будинку в АДРЕСА_1

18 жовтня 2002 року за договором дарування він разом з ОСОБА_7 набув права власності на 1/8 частину житлового будинку в АДРЕСА_1

Таким чином, вони з його братом ОСОБА_7 стали власниками по ? частині будинку.

У 2005 році його брат ОСОБА_7 помер. До смерті він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 і мав дочку ОСОБА_5

Відповідачі у справі та він звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_7 З 2005 року він не може прийняти спадщину з причин незрозумілої поведінки відповідачів. Вони не з'являються до нотаріуса і до будинку за вищевказаною адресою. З телефонної розмови з ОСОБА_4 йому відомо, що ця відповідач не має наміру користуватися спірним будинком, не бажає утримувати та зберігати його, має власне житло, не вважає можливим сумісне проживання в будинку.

Відповідач ОСОБА_5 - дочка померлого з дня похорону батька до будинку не з'являлась, на його листи і телефонні дзвінки не відповідає, вимог не пред'являє.

Утримання частини будинку, вимушений ремонт, комунальні платежі він оплачує самостійно, це для нього суттєво, оскільки він з дружиною є пенсіонерами. Фактично він є власником всього будинку, який дуже старий, потребує ремонту для поліпшення житлово-побутових умов його родини, в тому числі двох малолітніх онуків. ? частина будинку відповідачів не виділена, проте він вимушений вкладати кошти в її утримання.

Заяву про відмову від спадщини спадкоємці померлого не подавали, проте і не здійснюють дій по отриманню спадщини, отже, їм не потрібне набуття права власності. Будинок має житлову площу 47, 4 кв. м, на ній проживає 6 осіб. Відповідачі в силу розміру їх часток не можуть мати можливості користуватись будинком, не беруть участі в його утриманні та зберіганні, а тому він має бажання сплатити їм ринкову вартість успадкованої ними частини будинку.

Просив визнати за ним право власності на частини будинку, на які претендують відповідачі (а. с. 1-3).

15 лютого 2013 року позивач уточнив позовну заяву, зазначивши, що вони з братом ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28 лютого 2002 року стали кожен власником по 5/16 частин будинку по АДРЕСА_1 18 жовтня 2002 року за договором дарування вони стали власниками ще по 1/8 частини будинку, і 1/16 частина будинку належала йому з самого початку. Таким чином, кожен з них став власником ? частини будинку. Після смерті брата ОСОБА_7 відкрита нотаріальна спадкова справа на підставі заяв дружини і доньки брата та його заяви. З 2005 року відповідачі не отримують свідоцтво про право на спадщину, не беруть участі в утриманні і зберіганні будинку. Всі витрати несе він.

Посилаючись на те, що відповідачам не потрібне набуття права власності, в силу розміру майна, а саме - своїх частин будинку - вони не можуть мати можливості користуватись будинком, навіть якщо набудуть права власності, зазначав, що вважає за розумне сплатити їм кошти згідно ринкової вартості, та просив визнати за ним право власності на частини будинку, на які претендують відповідачі (а.с.12-14).

05 вересня 2013 року ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги та зазначив, що він після смерті його брата ОСОБА_7 несе витрати, пов'язані з утриманням будинку, відповідачі не приймають участі в утриманні будинку і ремонті, не сплачують необхідні поточні платежі, а тому просив врахувати при визначенні суми, яка підлягає сплаті за спадщину відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, те, що він вимушений був витратити свої власні кошти на придбання шиферу, дерева (дошки) для підлоги, дерева для ремонту покрівлі, заміни вікон, монтаж системи опалення та водопостачання 15 670 грн. 76 коп. (по 7 835 грн. 38 коп. з кожного) (а.с.123-137).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем наявності підстав для визнання за ним права власності на частину майна, належного відповідачам у спільній власності, і закон не передбачає при недотриманні спадкоємцем обов'язку звернутися за свідоцтвом про право на спадщину таких правових наслідків як втрата права на спадщину.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 лютого 1989 року позивач ОСОБА_3 та його брат ОСОБА_7 стали власниками 1/8 частини кожний будинку АДРЕСА_1

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 лютого 2002 року позивач та його брат стали власниками в рівних частинах 5/8 частин будинку з відповідною частиною господарських будівель по АДРЕСА_1, тобто по 5/16 частин кожний (а.с.18).

Згідно договору дарування частки жилого будинку від 18 жовтня 2002 року, укладеного з їх сестрою ОСОБА_8, позивач та його брат стали власниками в рівних частках 1/8 частини спірного будинку, тобто кожний по 1/16 частин будинку (а.с.19-20).

З огляду на зазначене позивач та його брат стали власниками кожен ? частини будинку, в якому проживає та зареєстрований позивач з сім'єю з п'яти осіб (а.с.15, 22-29).

Згідно звіту про незалежну оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_9, вартість спірного житлового будинку АДРЕСА_1 становить 158 537 грн., тобто вартість ? частини, на яку претендує позивач, складає 79268,5 гр. (а.с.30-58).

29 березня 2005 року брат позивача ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.21).

З 15 серпня 1989 року і по день смерті ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Він має дочку ОСОБА_5 від іншого шлюбу.

Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги за законом є його дочка ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_4 проживає та зареєстрована в АДРЕСА_2 дочка померлого ОСОБА_5 - в АДРЕСА_3 (а.с.61, 62, 93).

Зі спадкової справи № 510/2005, заведеної після смерті ОСОБА_7 2-ю Сумською державною нотаріальною конторою, вбачається, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, відповідно, 8 липня 2005 року та 12 серпня 2005 року у встановлений законом шестимісячний строк звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 (а.с.67-85).

З заявою про прийняття спадщини після смерті брата звернувся 10 серпня 2005 року і позивач, якому нотаріусом було роз'яснено, що він матиме право на спадщину лише в разі неприйняття спадщини або відмови від неї спадкоємцями першої черги дружиною та донькою (а.с.72).

16 серпня 2005 року ОСОБА_4 подала заяву до Другої Сумської державної нотаріальної контори про відмову від спадщини на користь позивача ОСОБА_3, яку відкликала у встановлений законодавством строк - 23 серпня 2005 року, та в цей же день знову подала заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_7 (а.с.75, 80-85 ).

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 липня 2013 року відмовлено в прийнятті зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Друга Сумська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, поділ будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою, до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Друга Сумська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, і передано зустрічний позов до канцелярії суду для реєстрації та передачі судді в порядку, визначеному ст. 11-1 ЦПК України (а.с.110).

Відповідач ОСОБА_5 не визнала позов, зазначаючи, що потребує житла, є інвалідом 3-ї групи та має двох дітей-інвалідів з дитинства, її сім'я власного житла не має, вона має намір проживати в спірному будинку. Вказаних доводів відповідача позивач належно не спростував (а.с.117).

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Ч. 3 ст. 1296 ЦК України передбачає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч.2 ст. 364 ЧК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.364 ЦК України на підставі позову ОСОБА_3, оскільки позивач не просить виділу своєї частки із спільної власності та виплати йому компенсації і не може заявляти позов на підставі вказаної норми закону про виділ частки інших співвласників будинку з виплатою їм компенсації, а самі вони не звертались з таким позовом до нього.

Згідно ст. 365 ЦК України, яка передбачає припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Всупереч вказаним вимогам процесуального закону, позивач не надав доказів про наявність підстав для припинення за його вимогою права відповідачів на частку у їх спільному майні, яка разом складає ? частину будинку, тобто по ? частині у кожного, і не може вважатись незначною, не довів, що спільне користування будинком неможливе та його частку неможливо реально виділити.

Доводи позивача в позовних заявах та в апеляційній скарзі про його згоду на виплату відповідачам вартості їх часток у праві власності на будинок не узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 365 ЦК України, оскільки всупереч вимогам вказаної норми закону він не вніс на депозитний рахунок суду вартість цих часток, що також є підставою для відмови в позові.

В засіданні апеляційного суду позивач зазначив, що не може сплатити кошти відповідачам за належні їм частини в будинку, може сплатити ці кошти поступово. За таких умов відсутні підстави для задоволення його позову на підставі ст. 365 ЦК України.

З огляду на зазначене посилання в апеляційній скарзі на незастосування судом при розгляді справи ст. 365 ЦК України є безпідставним, оскільки доказів обґрунтованості позову він не надав і апеляційному суду.

Посилання позивача на те, що його сім'я складає шість осіб (а.с.23-29), він потребує користування всім будинком, висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову не спростовують.

Доводи позивача про те, що він сам доглядає за будинком та несе витрати по його утриманню та ремонту, суд також обґрунтовано відхилив, оскільки вказана обставина не є підставою для набуття права власності на частки інших співвласників, і спірні правовідносини в цій частині між сторонами можуть бути урегульовані на підставі положень ст. ст. 358, 360 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_4 в засіданні апеляційного суду висловила згоду з вимогами позивача, проте вона прийняла спадщину, і може розпорядитись нею на користь позивача на загальних підставах, а тому висновків суду ця обставина не спростовує.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи та належним чином оцінивши надані сторонами докази, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Обставини, на які посилається відповідач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку. Відповідач не навів у апеляційній скарзі фактів, які б підтвердили необґрунтованість рішення суду, свідчили б про наявність підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -