Ухвала суду № 34246182, 21.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Суддя 1-ой інстанції Бурлаченко О.О. Доповідач: Кленцарь В.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Кленцарь В.Б.

суддів Лєгостаєва О.А.

Кулагіної В.Г.

при секретарі Шатохіної А.А.

за участю прокурора Красної К.О.

потерпілого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м.Донецьк справу за апеляціями ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 та прокурора прокуратури Донецької області Дюміна О.В. на вирок Київського районного суду м. Донецька від 7 серпня 2013 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Українська Донецької області, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину - доньку ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого охоронником ПАТ СЗФ Комсомольськ, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України та призначено йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Згідно вироку суду, 22 січня 2013 року, приблизно о 08 годині 50 хвилин, у світлий час доби, водій ОСОБА_4, керуючи на підставі наказу №67 від 03 травня 2012 року Асоціації фінансових, промислових і торгових підприемств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», технічно справним автомобілем марки «НYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ4», реєстраційний номер НОМЕР_1, який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, належить ПАТ «ЦЗФ «Комсомольська» (код ЄДРП0У 24820699), здійснював рух по проїзній частині вулиці Павла Поповича збоку проспекту Київського в напрямку вулиці Молодих Шахтарів у Київському районі міста Донецька.

Під час руху по правій смузі вказаної вулиці, наближаючись до зупинки громадського транспорту «Вулиця Павла Поповича», яка розташована поблизу перехрестя з вулицею Кузнєцова, та маючи реальну та об'єктивну можливість спостерігати попереду трамвайний вагон №3007 маршруту №1 сполученням «Залізничний вокзал - ДМЗ», який нерухомо стояв на вказаній вулиці на трамвайних коліях попутного напрямку та в який здійснювалася посадка і висадка пасажирів, водій ОСОБА_4, діючи з необережності та в порушення вимог п.п.1.5, 1.7, 2.3 (б); 2.9 (б), 10.1, 11.9 і 18.8 Правил дорожнього руху України не зупинив керований ним автомобіль перед вказаною зупинкою громадського транспорту і перед зазначеним трамваєм, проявляючи злочинну самовпевненість, продовжив рух та змінив напрямок руху свого автомобілю ліворуч, внаслідок чого виїхав на трамвайні колії зустрічного напрямку, по який зліва став об'їжджати вказаний трамвай, в момент чого скоїв наїзд правою передньою бічною частиною кузову керованого ним автомобілю марки «НYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ4», реєстраційний номер НОМЕР_1, на малолітнього пішохода ОСОБА_5, який перетинав проїжджу частину вулиці Павла Поповича перед передньою частиною вказаного вище трамваю з права наліво відносно руху автомобілю.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п.1.5, 1.7, 2.3 (б), 2.9 (б), 10.1, 11.9 і 18.8 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв"язку з виникненням дорожньо-транспортної події і суспільно-небезпечними наслідками у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 в своїй апеляції просить вирок скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, у зв'язку з тим що судом 1-ї інстанції не розглядався заявлений їм гражданський позов.

В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Донецької області Дюміна О.В. просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України і призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, у зв'язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, а саме: невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Красну К.О., яка вважала, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція ОСОБА_2 є необґрунтованою, потерпілого ОСОБА_2, який підтримав доводи як своєї апеляції, захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4, які заперечували проти апеляційних скарг, просили залишити їх без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга як прокурора так і ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

У відповідності зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України і призначені йому покарання вказані вимоги кримінального і кримінального процесуального законодавства дотримані, керуючись законом суд всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, які ніким не оспорюються, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення вироку, кваліфікував дії обвинуваченого враховуючи обставини, що пом'якшують покарання і з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, його відношення до скоєного, в тому числі ті, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі та в своїй скарзі ОСОБА_2, прийшов до законного та обґрунтованого висновку про призначення йому покарання в межах санкцій ст.286 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі с застосуванням ст.75 КК України, тобто іспитовим строком три роки, яке відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого та буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, просив пробачення у представника потерпілого, відшкодував шкоду у розмірі 200000 гривень.

Апеляційний суд не знаходить порушень при застосуванні Закону України про кримінальну відповідальність, тобто підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Крім того, суд першої інстанції правомірно залишив цивільний позов потерпілого до ПАТ ЦОФ „Комсомольська" на суму 94030 гривень без розгляду, оскільки неможливо розглянути зазначений позов у кримінальній справі з наступних підстав.

Цивільним позивачем не надано суду доказів перебування обвинуваченого у трудових відносинах з підприємством, доказів цільового користування обвинуваченим автомобілем під час споєння злочину ті відсутності самовільного використання ОСОБА_4 службового автомобілю. Не надано також доказів про факт звернення позивача до страхової компанії ПАТ УСК, в якій застрахована цивільна відповідальність водія автомобіля «НYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ4», реєстраційний номер НОМЕР_1, та про відшкодування або невідшкодування страховою компанією матеріальної шкоди потерпілому.

Без встановлення зазначених фактів неможливо встановити належного відповідача і правильно розглянути цивільний позов. Крім того, відсутність цивільного відповідача та представника страхової компанії, як зацікавленої особи за цивільним позовом, перешкоджає розгляду кримінальної справи в передбачені ст.28, ст.318 КПК України розумні строки.

Тобто, зазначений цивільний позов може бути розглянутий окремо у цивільно-правовому порядку згідно до ч.7 ст.128 КПК України.

Підстав для зміни чи скасування вироку, передбачених ст.409 КПК України, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга як прокурора, так і потерпілого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Донецької області Дюміна О.В. залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Донецька від 7 серпня 2013 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді