Рішення № 34244662, 21.10.2013, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Радянська, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/561/13

381/1281/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2013 р. Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

при секретарі - Борщ Л.А.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідачів:ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2006 р., скасованого ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24.07.2007 р., за ОСОБА_8 було визнано право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1, яку остання продала відповідачу ОСОБА_9, який зруйнував будинок, в т.ч. належну позивачці 1/6 частину будинку та згодом продав земельну ділянку ОСОБА_4 і ОСОБА_3 Будинок в натурі між співвласниками не розділений, порядок користування ним та земельною ділянкою площею 2177 кв.м, на якій він розташований, не визначений. Посилаючись на те, що відповідачі не в змозі повернути в натурі безпідставно набуте майно, позивач просить відшкодувати його вартість, яка згідно висновку спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.10.2007 р. становить 47237,00 грн. і стягнути вказану суму з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних частках по 23618,00 грн. з кожного, та 5000,00 грн. за завдану моральну шкоду в рівних частках по 2500,00 грн. Також позивач просить визнати недійсним укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 договір купівлі-продажу від 26.10.2006 р. 1/6 частини будинку АДРЕСА_1 та визнати недійсним рішення Фастівської міської Ради №3/12 ХУІІ-У від 29.03.2007 р. про передачу ОСОБА_9 земельної ділянки площею 1088,5 га в АДРЕСА_1. Також просить стягнути з Фастівської міської Ради на її користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., оскільки рішенням Фастівської міської ради №3/12-ХУІІ-У від 29.03.2007 р. ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1088,5 кв.м в АДРЕСА_1.

В подальшому позивачка уточнила свої позовні вимоги і просила визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 26.10.2006 р. між ОСОБА_8 і ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Фастівського нотаріального округу ОСОБА_10; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га в частині 0,0363 га за адресою АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_9, ОСОБА_4 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Фастівського нотаріального округу ОСОБА_10; визнати недійсним рішення Фастівської міської ради №3/12-ХУІІ-У від 29.03.2007 р. та рішення Фастівської міської ради № 2/51-ХХУІІ від 08.11.2007 р. в частині передачі ОСОБА_9 земельної ділянки у власність площею 0,1 га в частині площі 0,0363 га; визнати частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №331235 від 13.03.2008 р., виданий ОСОБА_9, яка заходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1 га в частині 0,0363 га; стягнути з ОСОБА_8 47237,00 грн. за завдану матеріальну шкоду та 10000,00 грн. за завдану моральну шкоду; стягнути з ОСОБА_8 витрати, пов'язані зі сплатою державного мита в сумі 600,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30,00 грн. та витрати по сплаті висновку спеціаліста КНДІСЕ в сумі 985,32 грн., а всього - 1615,32 грн.

Позивач та її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, зазначивши, що ОСОБА_8 достовірно знаючи, що 1/6 частина будинку по АДРЕСА_1 належить позивачці, знаючи її місце проживання, протиправно заволоділа її майном, тому вина відповідачки ОСОБА_8 є очевидною у завданні їй шкоди.

Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце слухання справи судом повідомлені належно.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник Фастівської міської ради в судовому засіданні позов не визнали.

Представник відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та суду пояснила, що ОСОБА_8, маючи у власності 5/6 частини будинку по АДРЕСА_1, набула правомірно право власності на 1/6 частину будинку по АДРЕСА_1, оскільки ця 1/6 частина будинку відповідно до рішення Фастівського міського суду від 24.12.1998 року складалась із окремої кімнати площею 14,4 кв.м. та знаходилась в безгосподарському нежитловому стані, а ОСОБА_8 не було відомо місцезнаходження власника цієї кімнати, оскільки з моменту придбання нею 5/6 частин будинку власник іншої 1/6 частини будинку жодного разу не з'являвся за місцем розташування свого майна, то вона звернулася до Фастівської міської ради. Створеною комісією було обстежено 1/6 частину будинку по АДРЕСА_1, а саме: кімнату площею 14,4 кв.м, що належить ОСОБА_1, та відповідно до довідки від 12.10.2005 р. було встановлено, що належна ОСОБА_1 частина будинку знаходиться в без господарському стані і загрожує руйнуванню належної ОСОБА_8 частині будинку. ОСОБА_8 звернулась до суду та на підставі рішення суду набула право власності на 1/6 частину будинку по АДРЕСА_1 26 жовтня 2006 року ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_8 дану 1/6 частину будинку та оформив державний акт на частину земельної ділянки. Згодом ОСОБА_9 зруйнував 1/6 частину будинку та продав приватизовану ним земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які збудували на даній ділянці будинок. Представник відповідачів вважає, що позивачем заявлено взаємовиключні вимоги, висновок спеціаліста КНДІСЕ не може братися до уваги, оскільки дослідження було проведено відносно всієї вартості спірного будинку, а не належної позивачці окремої кімнати, що руйнувалась і перебувала в безгосподарському стані, та всієї земельної ділянки, що не була приватизована, не виділена в натурі, без встановлення меж, тому вартість, зазначена у висновку спеціаліста, є ринковою вартістю. Вважає, що позовні вимоги щодо матеріальної та моральної шкоди нічим не підтверджені, оскільки оцінене чуже майно, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не діяли протиправно та не створювали позивачці ніяких перешкод. Позивачка ж в 1998 р., набувши право власності, жодних дій по утриманню належного їй майна не вчинила і саме її безвідповідальне ставлення до нерухомого майна привело до його втрати.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що визнання правочинів недійсними пов'язане з анулюванням майнових наслідків їх вчинення і встановлення наслідків, передбачених законом. На даний час фізично не існує старого будинку, власницею 1/6 частини якого, безумовно, є позивачка, тому після потенційного визнання договорів недійсними ніхто і ніяким чином не зможе «повернути» їй «реальну» 1/6 частину - кімнату площею 14,4 кв.м. Тому вимоги позивачки про визнання договорів купівлі-продажу 1/6 частини старого будинку та земельної ділянки за умови фізичної відсутності спірного майна не ґрунтуються на вимогах Закону. ОСОБА_1 є власником 1/6 частини старого будинку. Будинок знесено і в натурі його повернути неможливо. Висновок спеціаліста є неналежним та недопустимим доказом. Посилання позивачки на нібито порушення її прав на землю не відповідають вимогам закону. Рішенням Фастівської міської ради від 11.12.2003 р. ОСОБА_1 як власнику 1/6 частини будинку було наділено 0,0363 га землі цільовим призначенням для обслуговування цієї частини будинку. За відсутності самої частини будинку і за відсутності у позивачки документа, що посвідчує її право постійного користування землею, нездійснення його державної реєстрації та відсутності акту про встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивачка землекористувачем в розумінні вимог ЗК України не являється, а тому і не має права на пред'явлення позовних вимог щодо цієї землі. Вважає, що не може бути задоволена і позовна вимога щодо визнання частково недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3, оскільки сама позивачка не є стороною цього договору, а тому не може вимагати визнання його недійсним, оскільки обов'язкова у таких випадках реституція (тобто повернення сторін договору до першопочаткового стану)не може задовольнити її інтереси, часткове визнання недійсним без конкретного визначення і відповідного підтвердження розміру та місцезнаходження частини, в якій договір оскаржується, а тим більше визнання державного акту частково недійсним не відповідає нормам матеріального права. Тому позовні вимоги позивачки є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.12.1998 р. за позивачкою було визнано право власності на кімнату площею 14,4 кв.м в будинку АДРЕСА_1, що відповідає 1/6 частині будинку (т. 1 а.с. 96). Співвласником цього ж будинку (5/6 частин) на підставі договору дарування від 19.11.2004 р. являлась відповідач ОСОБА_8 Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2006 р. за ОСОБА_8 було визнано право власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1. Дане рішення суду за наслідками його перегляду було скасоване ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24.07.2007 р.

Порядок користування земельною ділянкою площею 2177 кв.м, на якій був розташований спірний будинок, між співвласниками ОСОБА_8 та ОСОБА_1 не визначався.

26.10.2006 р. ОСОБА_8 продала ОСОБА_9 1/6 частину будинку АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу частини житлового будинку від 26.10.2006 р. (т. 1 а.с. 104), яку ОСОБА_9 згодом зруйнував, що не заперечується ним. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №331235, виданого 13.03.2008 р. на підставі рішення Фастівської міської ради №2/51-ХХУІІ-У від 08.11.2007 р. ОСОБА_9 належала земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 31-32). Дану земельну ділянку ОСОБА_9 продав ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2008 р. (т. 1 а.с. 33), які побудували на даній земельній ділянці новий будинок.

Позивачка просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/6 частини будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за цією ж адресою, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3, проте визнання правочинів недійсними пов'язане з анулюванням майнових наслідків їх вчинення і встановлення наслідків, передбачених законом.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України, на яку посилається позивачка, є імперативною, тобто обов'язковою для застосування і суд має забезпечити зазначені в ній наслідки.

На даний час фактично не існує старого будинку, власником 1/6 частини якого є позивачка, тому за наслідками визнання зазначених вище договорів недійсними не може бути здійснено повернення майна позивачці у вигляді 1/6 частини будинку, що складається із кімнати площею 14,4 кв.м.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до п. 10 зазначеної постанови Пленуму ВСУ реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦКУ) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки позивачка не є стороною оспорюваних нею договорів, то у неї відсутні правові підстави вимагати визнання їх недійсними. Визнання державного акту частково недійсним також не відповідає нормам матеріального права.

Тому вимоги позивачки про визнання договорів купівлі-продажу 1/6 частини старого будинку та земельної ділянки за умови фізичної відсутності спірного майна не ґрунтуються на вимогах Закону, не відповідають обставинам справи і не можуть бути задоволені.

Відповідно до висновків ВСУ, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України за 2010-2011 р.р. «Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом пред'явлення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України, тобто шляхом визнання правочинів недійсними. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, у разі, якщо існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (постанова від 03.10.2011 р., справа № 6-36цс11)». А у разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно -відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України - відшкодовується його вартість.

Відповідно до ч.3 ст. 10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачці в судовому засіданні двічі було роз'яснено ст. 10 ЦПК України.

Проте, клопотання про проведення судової експертизи для встановлення дійсної вартості 1/6 частини будинку, що складалась із кімнати площею 14,4 кв.м., позивачкою суду не заявлено.

Тому суд критично відноситься до розміру відшкодування, зазначеному в поданому позивачкою як додаток до її позовної заяви висновку спеціаліста, проведеному експертом, не зареєстрованим в Державному реєстрі судових експертів і не за ухвалою суду, і враховуючи правову позицію ВСУ, викладену в п. 17 Постанови пленуму № 5 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» та ЗУ «Про судову експертизу», вважає його неналежним доказом.

Що стосується посилання позивачки на порушення її права на землю, то відповідно до ст. 125 ЗК України та ч.в) п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» «з 01.01.2002 р. право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».

Рішенням Фастівської міської ради №8/80-ХУІІ-ІУ від 11.12.2003 р. позивачці ОСОБА_1 як власнику 1/6 частини будинку було наділено 0,0363 га землі цільовим призначенням для обслуговування цієї частини будинку (т. 1 а.с. 6).

За відсутності самої частини будинку і за відсутності у позивачки документу, що посвідчує її право постійного користування землею, нездійснення його державної реєстрації та відсутності акту про встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивач землекористувачем в розумінні вимог ЗК не являється, а тому і не має права на пред'явлення позовних вимог щодо цієї землі.

Крім цього, оскільки вимога позивачки про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, і позивачкою не було надано суду належних доказів того, якими неправомірними діями саме ОСОБА_8 заподіяла моральну шкоду та з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, це унеможливлює стягнення судом моральної шкоди з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1

Таким чином, позивачкою невірно обрано спосіб захисту, позовні вимоги є безпідставними і недоведеними, а також не обґрунтованими належними та допустимими доказами, тому суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 216 ЦК України, ст. 125 ЗК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р., постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» та ЗУ «Про судову експертизу» № 5 від 12.06.2009 р., постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст.ст. 10, 58-60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М.Кравченко