Ухвала суду № 34241748, 14.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/38503/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бевза Я.В., Топоркової О.С.

відповідача - Радченко О.П., Чернової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013

у справі № 823/332/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 22.10.2012 № 0000611504.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про реорганізацію відповідача з Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової перевірки ТОВ «Богдан-Логістик» щодо правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за період з 01.04 по 31.08.2012, складено акт № 1244/15-4/35755009 від 09.10.2012, в якому зафіксовано порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшується сума податкового кредиту за квітень 2012 року на 2 730 840 грн., збільшується позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року на 2 730 840 грн., зменшується залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2012 року на 2 730 840 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 22.10.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000611504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 730 840 грн.

Також судами обох інстанцій встановлено, що ТОВ «Богдан-Логістик» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.04.2008 з ТОВ «Автомобільна група «Богдан», згідно умов якого ціна майна становить 33 600 000 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 5 600 000 грн., оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів протягом 10 календарних днів з дня укладення та нотаріального посвідчення цього договору. В якості оплати покупець може протягом 10 календарних днів видати продавцю простий вексель на суму 33 600 000 грн. зі строком платежу за пред'явленням, який передається за актом прийому-передачі векселя.

11.04.2008 ТОВ «Богдан-Логістик» для ТОВ «Автомобільна група «Богдан» на підставі акта приймання-передачі векселя виданий простий вексель АА 0211294 номінальною вартістю 33 600 000 грн. Місце складання векселя: м. Київ, підлягає сплаті (місце платежу за векселем) в м. Київ ВАТ ВТБ, Банк м. Києва, р/р 26000301004018, МФО 321767; строк платежу - за пред'явленням. Вексель пред'явлений до платежу згідно акту від 06.04.2009.

Згідно картки рахунку 621 бухгалтерського обліку вбачається, що станом на 01.05.2012 кредиторська заборгованість по вищевказаному векселю складала 16 385 037 грн.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що термін позовної давності вимоги за векселем закінчився 11.04.2012, а тому платник податків зобов'язаний був відкоригувати суму податкового кредиту шляхом внесення коригуючих записів до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а також до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки позивачем у зв'язку із закінченням терміну позовної давності по простому векселю серії АА 0211294, який сплинув у квітні 2012 року, позивач мав здійснити коригування до зменшення суми податкового кредиту на 2 730 840 грн. (16 385 037 грн., в т.ч. ПДВ 2 730 840 грн. - кредиторська заборгованість станом на 01.05.2012).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції; факт придбання товарів чи послуг із дотриманням п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит із податку на додану вартість.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, положеннями ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено групи цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті, серед яких зазначено боргові цінні папери (боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплати у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання), до яких Законом віднесено векселі.

Згідно зі ст. 14 цього Закону вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Особливості обігу векселів в Україні визначено Законом України «Про обіг векселів в Україні», Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відповідно до положень ст. 77 Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Згідно зі ст. ст. 33, 34 цієї Конвенції переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними; переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу (ст. 70 Женвської конвенції).

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Поняття «переривання» строків позовної давності є відмінним від понять «зміна строків позовної давності за угодою сторін», «зупинення строків позовної давності», «відновлення строків позовної давності», відтак жодних обмежень щодо можливості переривання строків позовної давності за вимогами, що випливають із векселя, законодавством не передбачено.

В даному випадку, судами обох інстанцій необхідно було дослідити питання щодо строків здійснення оплати сум за спірним векселем, що свідчило б про визнання позивачем свого зобов'язання за таким векселем, з урахуванням того, що платежі за векселем тягнуть за собою переривання строків позовної давності, а час що минув до переривання перебігу позовної давності, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 264 ЦК України до нового строку не зараховується.

Крім того, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 200.1, 200.3 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, судами обох інстанцій по даній справі не досліджено питання щодо підстав формування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення суми податку на додану вартість в спірному періоді, з урахуванням вказаних вимог Податкового кодексу України та не встановлено наявності у позивача документів бухгалтерської та податкової звітності, в тому числі податкових накладних, які підтверджували б факт здійснення господарських операцій та надавали право позивачу формувати податковий кредит з податку на додану вартість за такими операціями та, відповідно, правомірність визначення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний