Ухвала суду № 34241746, 14.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/5808/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013

та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2012

у справі № 0670/2773/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 18.04.2012 № 0000502301, № 0000522301, № 0000532301.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної документальної перевірки з питань дотримання ТОВ «Гулянецький щебзавод» вимог податкового законодавства за період з 01.01 по 31.12.2011, складено акт № 495/22-01/33201062 від 27.03.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, пп. 138.10.5 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 792 779 грн., у т.ч.: за І квартал 2011 року на суму 246 535 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 283 294 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 415 818 грн., за ІІ-IV квартали на суму 546 244 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за грудень 2011 року в сумі 3 354 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2011 року в сумі 88 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року в сумі 1 544 196 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 18.04.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення:

- № 0000502301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 130 249 грн., в т.ч.: 130 248 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000522301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 88 грн., та у зв'язку з відшкодуванням 94 979 грн. на момент перевірки суми податку на додану вартість визначено грошове зобов'язання в розмірі 94 979 грн. основного платежу та 22 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000532301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 466 451 грн.

Донараховуючи грошове зобов'язання з податку на прибуток податковий орган виходив з того, що позивачем занижено валовий доход на суму 355 810 грн. внаслідок господарської операції з ТОВ «Метал Холдінг» щодо повернення щебеню; завищення валових витрат на суму 161 386 грн. у взаємовідносинах з ТОВ «СКВ-МІГ»; завищення валових витрат на суму 22 230 грн. у взаємовідносинах з ТОВ «Спеціалізоване інженерно-монтажне підприємство»; завищення валових витрат на суму 12 833 грн. у взаємовідносинах з ПП «Днина».

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування та розмір від'ємного значення з податку на додану вартість відповідач обґрунтовував свій висновок тим, що у позивача відсутні належні бухгалтерські документи щодо підтвердження господарських операцій із вказаними контрагентами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом в спірних податкових повідомленнях-рішеннях в графі порушення зазначено пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, в той час як вказана норма передбачає обов'язок податкового органу визначати суми грошових зобов'язань, зменшувати (збільшувати) суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, в разі виявлення порушень зі сторони платника податків за наслідками перевірок; факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Метал Холдінг», ТОВ «СКВ-МІГ», ТОВ «Спеціалізоване інженерно-монтажне підприємство» і ПП «Днина» встановлено на підставі документів бухгалтерської та податкової звітності.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Також, судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, судами обох інстанцій по даній справі не досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Метал Холдінг», ТОВ «СКВ-МІГ», ТОВ «Спеціалізоване інженерно-монтажне підприємство» і ПП «Днина», з підтвердженням відповідними доказами; факту сплати податку на додану вартість в ціні придбаних товарів (робіт, послуг); фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагентів позивача до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій, відповідно.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено наявності у позивача товарно-транспортних накладних для встановлення факту поставки товару від контрагентів.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами; валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п. 2.15 та 2.16 зазначеного Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників; Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено правомірності формування позивачем валового доходу та валових витрат у відповідності до вимог чинного законодавства та належного оформлення первинних бухгалтерських документів, складених на виконання договірних зобов'язань між позивачем та контрагентами: ТОВ «Метал Холдінг», ТОВ «СКВ-МІГ», ТОВ «Спеціалізоване інженерно-монтажне підприємство» і ПП «Днина».

Також судами обох інстанцій не досліджено питання щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в розрізі із виявленими порушеннями під час проведення перевірки позивача за період з 01.01 по 31.12.2011.

Проте, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів обох інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів, після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний