Ухвала суду № 34241732, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/40422/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області про визнання неправомірними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Публічне акціонерне товариство "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" (далі - ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області (далі - ДПІ у Баштанському районі) в якому просить визнати неправомірними та скасувати рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року позов ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Баштанському районі від 22.12.2011 року №0000462301. Визнано неправомірним та скасовано рішення ДПІ у Баштанському районі №10 від 21.12.2011 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Баштанському районі залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Баштанському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" у задоволенні позову.

ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Баштанському районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Баштанському районі в період з 24.11.2011 року по 02.12.2011 року була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 07.12.2011 року №380/23-30126517.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.8 п.7.2., п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.8-1.6 ст.8-1, п.п.11.21, п.п.11.29 ст.11 Закону України Про податок на додану вартість, ст.ст.187, 188, 198, 199, 209 ПК України, ст.18 Закону України Про оренду землі, ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем 21.12.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000462301, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 2470092, 75 грн. в тому числі за основним платежем 1678035, 00 грн. та штрафні санкції 372549, 00 + 419508,75грн.

Також, 21.12.2011 року, на підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення №10 про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ та анулювання виданого свідоцтва.

Відповідно до п.8-1.2 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.209.2 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Пунктом 8-1.7 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.209.7 ПК України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24, (ПК України додано групи 4101, 4102, 4103, 4301) УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п.308.4 ст.308 ПК України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах, та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

Згідно ст.302.1 ПК України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідачем безпідставно застосовано положення цивільного законодавства до податкових правовідносин.

Підпунктом 14.1.97. ст.14 ПК України передбачено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем підтверджено фактичне користування підприємством земельними ділянками. Крім того, врожай вирощений з посівів на цих ділянках є власністю підприємства та поставляючи його іншим особам підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткуванні лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством. Неможливість оформлення землекористування, від причин незалежних від позивача, не може свідчити про порушення позивачем у сфері оподаткування.

Відповідно до п.1.7. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №837 від 17.12.2010 року, при складанні розрахунку необхідно керуватися даними бухгалтерського обліку.

Вимогами п.209.11. ст.209 ПК України передбачено, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування який поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25%, на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що для здійснення донарахування податкових зобов'язань в зв'язку з порушенням питомої ваги, акт повинен містити докази, з посиланням на первинні документи, про той факт, що підприємство поставляло несільськогосподарські товари, або сільськогосподарські товари не власного виробництва питома вага яких перевищувала 25%. Даний акт перевірки таких доказів не містить.

Пункт 8-1.6 ст.8-1 Закону України Про податок на додану вартість та ст.209 ПК України визначають питому вагу як вартість поставлених сільськогосподарських товарів, що має становити не менше 75% загальної кількості поставлених товарів, а не як кількість орендованої землі, яка пройшла етап державної реєстрації по відношенню до загальної кількості орендованих земельних ділянок.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не досліджено об'єми продажу та види сільськогосподарської продукції, джерела її отримання, земель, на яких вона вирощена, зокрема, відповідно до договорів, які зареєстровані в ДЗК та тих, які не пройшли процедуру державної реєстрації. Також, відповідачем не досліджено хронологічного циклу, починаючи від року початку виробництва (вирощування) продукції та року, в якому здійснено її поставку.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким було позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а також застосовано штрафні (фінансові санкції) є необґрунтованим та неправомірним.

Щодо рішення відповідача №10 від 21.12.2011 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Питома вага отриманих доходів від поставки сільськогосподарських товарів не може розраховуватись методом процентного співвідношення площ зареєстрованих та незареєстрованих земельних ділянок які знаходяться в користуванні платника податків, оскільки такий метод розрахунку не передбачений чинним законодавством України та взагалі не може за своїм принципом та методикою визначити дохід від поставки сільськогосподарської продукції від доходу пов'язаному з поставкою інших товарів.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що розрахунки наведені в акті перевірки (за методикою яка не передбачена законодавством) не можуть бути підставою для прийняття рішення, оскільки воно в такому випадку є неправомірним та необґрунтованим.

Щодо визнання неправомірними дій ДПІ у Баштанському районі по призначенню та проведенню позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Відповідно до положень ст.78, 81 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідний наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача було прийнято 24.11.2011 року за №435.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст.81 ПК України.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було допущено посадових осіб відповідача до проведення перевірки, а отже підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення перевірки позивача не має.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров