Ухвала суду № 34241691, 18.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/69825/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Годун Г.В., Комиш О.І.,

відповідача - Гаджиєв Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012

у справі № 2а-10220/12/2670

за позовом Приватного підприємства "Хімтон"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 18.07.2012 №0000362230 та №0000372230.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Євроград КС» та ТОВ «Сілейд Сістем», складений акт перевірки № 381/22-3/30223111 від 05.07.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 1.5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.пп. 138.1.1, 138.1.2, 138.1.4 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3184990,00 грн.,

- п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 2299408,00 грн.

За висновками акта перевірки, позивач не мав права відносити до складу валових витрат у І кварталі 2011 року авансові платежі у розмірі 1195833 грн. за товари, які повинні були поставити ТОВ «Євроград КС», так як згідно документів, наданих до перевірки, не можливо встановити факт використання авансових платежів за товари у власній господарській діяльності, а договір поставки хімпродукції від 01.09.2010 № 01/09-10-2 не підтверджує факту отримання товарів які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Перевіркою також було встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 239167 грн.

Також, податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Сілейд Сістем'" адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а отже і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, з огляду на що правовідносини між ПП "Хімтон" та ТОВ "Сіслей Сістем" є нікчемними та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки, відповідачем 18.07.2012 прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000372230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3184991 грн., у тому числі за штрафними фінансовими санкціями на суму 1 грн.

- №0000362230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 533 937, 16 грн., з яких 2299408,00 грн. - за основним платежем та 234 529,16 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, водночас, відповідно до підпункту пункту 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 186510 від 14.04.2008, видами діяльності позивача є здійснення оптової та роздрібної торгівлі та посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Євроград КС" було укладено договір поставки хімічної продукції № 01/09-10-2 від 01.09.2010, згідно пп. 4.2 п. 4 якого, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за умови 100% передоплати.

Враховуючи те, що авансові платежі, перераховані ТОВ "Євроград КС" за договором № 01/09-10-2 від 01.09.2010, були спрямовані та отримання товару, який мав бути використаний позивачем у власній господарській діяльності, а також те, що перерахування авансових платежів підтверджується виписками з особового рахунку та у позивача наявні податкові накладні, виписані ТОВ "Євроград КС" на всю суму перерахованих коштів, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що у позивач мав право на формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Євроград КС" згідно вказаного договору.

Також, позивач мав правовідносини з ТОВ "Сілейд Сістем" за договором поставки хімічної продукції № 01022 від 01.01.2011.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем з ТОВ "Сілейд Сістем" підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Слід зазначити, що судами попередніх інстанцій правомірно відхилені доводи відповідача про визнання ТОВ "Сілейд Сістем" банкрутом, оскільки судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури щодо ТОВ "Сілейд Сістем" було винесено вже після закінчення фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Сілейд Сістем".

Також, доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Сілейд Сістем", судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ "Сілейд Сістем", фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату поставки товару, що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 05.07.2012.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль