Ухвала суду № 34241592, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ К/800/16902/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р.

у справі № 2270/7560/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Хмельницьке шляхово-будівельне управління №56»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Хмельницьке шляхово-будівельне управління №56» (далі - позивач, ПАТ Хмельницьке шляхово-будівельне управління №56») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.01.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р. постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.01.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 17.09.2012 р. № 0008512301/3020 та № 0008522301/3021.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р. скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.01.2013 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПАТ Хмельницьке шляхово-будівельне управління №56», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Хмельницькому проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ Хмельницьке шляхово-будівельне управління №56» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт № 4942/22-2/03448860 від 31.08.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період у розмірі 135 027 грн., а також порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, у розмірі 117 415,00 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 року № 0008512301/3020 та № 0008522301/3021.

Суди апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податків товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачено (нараховано) ПДВ та які призначені для використання у господарській діяльності покупця, тобто мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.04.2011 р. між позивачем та ТОВ «Діапазон» укладено договір № 27/04 купівлі-продажу бітуму нафтового дорожнього в'язкого, відповідно до умов якого ТОВ «Діапазон» зобов'язалось доставити, а позивач прийняти та оплатити товар.

На виконання наведеного договору, між позивачем та ФОП Пеня О.В. укладено договір про надання транспортних послуг від 20.04.2011 р. № 20/04.

Транспортування вищевказаної продукції підтверджено товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт.

Крім того, реальність господарських операцій підтверджена видатковими накладним, актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, актами виконаних робіт.

Також отримання бітуму підтверджуєтся і даними про його переробку. Бітум дорожній БНД 60/90 утворює основу товару, що був виготовлений ПАТ «Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56», який був використаний при виконанні реконструкції та капільного ремонту автомобільних доріг. Для виготовлення асфальтної суміші всіх типів у позивача є відповідне обладнання а саме: асфальтозмішувач Д 158, бітумна установка, вага, прилади тощо. На підтвердження цього є довідка про зустрічну звірку документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювали ПАТ «Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56» з Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області та Виконавчим комітетом Славутської міської ради.

При цьому виконані позивачем роботи підтверджені довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, рахунками фактурами. Також підтвердженням того, що позивач дійсно виготовляє асфальт є атестат виробництва виданий органом з добровільної сертифікації дорожньо-будівельних матеріалів за 2011 та 2012 роки.

Відповідно до положень статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (п. 198.6 ст. 198 ПКУ).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за поставку бітуму ТОВ «Діапазон» було перераховано відповідні кошти, що підтверджено платіжними дорученнями. Також позивачем отримано від ТОВ «Діапазон» належним чином оформлені податкові накладні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем обґрунтовано сформовано податковий кредит та віднесено до складу валових витрат вартість серовини (бітум) та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, який в подальшому був використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов