Ухвала суду № 34241590, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/44504/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року у справі за позовом Державного підприємства "Смоли" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Державне підприємство "Смоли" (далі - ДП "Смоли") звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби (далі - Дніпродзержинська ОДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року позов ДП "Смоли" задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року апеляційну скаргу Дніпродзержинської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Дніпродзержинська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким залишити позовну заяву ДП "Смоли" без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в м.Дніпродзержинську проведено планову виїзну перевірку ДП «Смоли» за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складено акт №3974/48/23-206/30168850 від 07.08.2009 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесені витрати, які не пов'язані з веденням господарської діяльності на загальну суму 587717, 00 грн.; продукція смола аніонообмінна та смола іонообмінна реалізовувались ДП «Східний ГЗК» за цінами нижче собівартості, що призвело до завищення валових витрат в 2008 році на 1589521, 00 грн. та необґрунтованому декларуванні збитків в 2009 році в сумі 1214925, 00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м.Дніпродзержинську 20.08.2009 року прийняті податкове повідомлення-рішення №0001602301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств із штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 121744, 00 грн. за порушення п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, ст. 6, пп. 7.3.3, 7.3.5 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та податкове повідомлення-рішення №0001612301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 527847, 00 грн. за порушення п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ДП «Смоли» є виробництво і реалізація смол.

Відповідно до пп. 5.1, 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, втому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій була досліджена головна книга ДП "Смоли", як доказ суми витрат на виготовлення продукції.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить обмежень щодо формування валових витрат залежно від співвідношення ціни продажу товару і його собівартості.

Абзацом 2 п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесені в зв'язку з продажем товарів або їх обміном за цінами, нижчими за звичайні.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що звичайні ринкові ціни можуть бути нижчими від витрат на виробництво продукції в залежності від кон'юнктури ринку. Це питання відповідач не перевіряв.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач обґрунтовано відніс до валових витрат, витрати, пов'язані з виробництвом продукції, яка потім реалізовувалась споживачам, тобто витрати, направлені на власне виробництво.

Щодо декларування збитків в 2009 році, які позивач поніс в 2008 році, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Щодо порушення пунктів 7.3.3, 7.3.5 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди попередніх інстанцій зазначили, що вказаними нормами Закону регулюються оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті.

Відповідно до п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що витрати позивача на виготовлення смоли аніонообмінної та смоли іонообмінної є витратами власного виробництва, здійснені в межах господарської діяльності, а тому правильно віднесені до податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДП "Смоли".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров