Ухвала суду № 34239662, 15.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8375/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Війтовичу Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Тісо-Продакшин» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2013 року №0003642270, №0003652270 та №0003662270,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2013 року адміністративний позов приватного підприємства «Тісо-Продакшин» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС від 17 квітня 2013 року №0003642270, №0003652270 та №0003662270.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Еліт Консалт» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19 березня 2013 року по 01 квітня 2013 ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Тісо-Продакшин» з питань правильності нарахування повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 04 квітня 2013 року №189/1-22-70-32421280, в якому встановлено порушення позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 171877 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року - 38330,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 171877,00 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року - 171877 грн., та порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації з податку на додану вартість) за грудень 2011 року у сумі - 66748,00 грн., заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 82710,00 грн., у тому числі у травні 2011 року - 33330,00 грн., у липні 2011 року - 49380,00 грн.

На підставі акту перевірки №189/1-22-70-32421280 від 04 квітня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 квітня 2013 року №0003642270, згідно якого за порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 171877,00 грн., у тому числі 171877,00 грн. за основним платежем, №0003652270, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 95056,00 грн., у тому числі 82710,00 грн. за основним платежем та 12346,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0003662270, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 66748,00 грн. за грудень 2011 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Тісо-Продакшин» (покупець) та ТОВ «Еліт Консалт» (постачальник) було укладено договір №2106/11 від 21 червня 2011 року, за умовами якого ТОВ «Еліт Консалт» зобов'язувалось виготовити, поставити та передати у власність покупця матеріали згідно специфікації (додаток №1), а покупець зобов'язувався прийняти матеріали та оплатити на умовах даного договору (п.1.1).

На підставі вказаного договору ТОВ «Еліт Консалт» поставило ПП «Тісо-Продакшин» вироби та матеріали (анкер, блок живлення, болт, вимикач автомат., відвод, гайка, гвинт, електромагніт, заглушка, замок, кабель багатожильний, кільце, клема, коробка для поводка, круг, лист, перемикач, мікроперемикач, підшипник, труба, лист, маркер, підшипник, швелер і інші). Реальність виконання умов даного договору підтверджується видатковими накладними №636, №637 від 06 липня 2011 року, податковими накладними №103, №104 від 06 липня 2011 року, банківськими виписками про перерахування грошових коштів за поставлений товар.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» (постачальник) було укладено договір №0903/11 від 09 березня 2011 року, за умовами якого ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» зобов'язувалось виготовити, поставити та передати у власність покупця матеріали згідно специфікації (додаток №1), а покупець зобов'язувався прийняти вироби та оплатити на умовах даного договору (п.1.1).

Згідно вказаного договору ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» поставило ПП «Тісо-Продакшн» матеріали (каркас, механізм, поводок, блок, контролер, ступиця, каркас, лопати, огородження, ротор, корпус, обшивка, доводчик, корпус, фарба, пружина і інші). Реальність виконання умов даного договору підтверджується видатковою накладною №РН-0000035 від 15 квітня 2011 року, податковою накладною №33 від 15 квітня 2011 року, банківською випискою про перерахування грошових коштів за поставлений товар.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» (постачальник) було укладено договір №1508/11 від 15 серпня 2011 року, за умовами якого ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» як постачальник продає, а покупець купує товари згідно специфікацій №1 та №2, які є додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною.

На підставі вказаного договору ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» поставило ПП «Тісо-Продакшин» вироби та матеріали (блок, доводчик, екран, картридж, корпус, круг, основа, привод, рама, стакан, труба, механізм, ротор, стінка і інші), що підтверджується видатковими накладними №РН-0000822 від 01 вересня 2011 року, №РН-0000823 від 02 вересня 2011 року, податковими накладними №232 від 01 вересня 2011 року, №233 від 02 вересня 2011 року, банківськими виписками про перерахування грошових коштів за поставлений товар.

Матеріали, які поставлені позивачеві ТОВ «Еліт Консалт» за договором №2106/11 від 21 червня 2011 року та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» за договорами №1508/11 від 15 серпня 2011 року та №0903/11 від 09 березня 2011 року, були використані позивачем, основним видом діяльності якого є виробництво іншого електричного устаткування, при виготовленні електричного устаткування (турнікет-трипод, стійка тенсаторна, турнікет-хвіртка (калітка), турнікет роторний) для ТОВ «СтілАрм». На підтвердження факту виготовлення такого устаткування позивачем надано технічну документацію, що визначає технологічний процес виготовлення устаткування, а також містить зведену інформацію з виготовлення виробу та перелік його складових частин, а також докази щодо передачі виготовленого обладання ТОВ «СтілАрм».

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №4848/2202/36048906 від 12 листопада 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», в якому зазначено, що податкові зобов'язання ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» зменшені до « 0», а задекларований податковий кредит по контрагентах-покупцях сформований неправомірно та підлягає зменшенню до « 0». В ході аналізу бази даних АІС ОР встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» анульоване 14 грудня 2012 року, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» відсутнє виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності, відсутні необхідні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, що виконувались протягом перевіряємого періоду.

Також , податкових органом було використано акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №1677/2309/37240498 від 28 грудня 2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Еліт Консалт», з якого вбачається, що податкові зобов'язання ТОВ «Еліт Консалт» зменшені до « 0», задекларований податковий кредит по контрагентах-покупцях сформований неправомірно та підлягає зменшенню до « 0». В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Еліт Консалт» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Еліт Консалт» відсутнє виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, відсутні необхідні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, що виконувались протягом перевіряє мого періоду, що підтверджується податковою звітністю ТОВ «Еліт Консалт».

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акти ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №4848/2202/36048906 від 12 листопада 2012 року про неможливість проведення звірки ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», №01677/2309/37240498 від 28 грудня 2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Еліт Консалт», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та відсутності реального здійснення договорів, укладених ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та позивачем.

Крім того, згідно постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м.Києві про закриття кримінальної справи в частині від 27 лютого 2012 року вилученими в ході проведення виїмок завірених копій документів підприємство-контрагентів ТОВ «Компанія «Гриффон Консалт», а також інформацією про рух грошових коштів по рахунках ТОВ «Компанія «Гриффон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» повністю підтверджується проведення фінансово-господарських операцій даними підприємствами, внаслідок чого кримінальну справу в частині фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) вищезазначених підприємств за ознаками складу злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2013 року №0003642270, №0003652270, №0003662270, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.