Постанова № 34239650, 15.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6478/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Війтовичу Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000632302, №0000642302 від 13 лютого 2012 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 червня 2013 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС №0000632302, №0000642302 від 13 лютого 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та ТОВ «Віктор» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

У відповідності до п.3 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, згідно ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 10 січня 2012 року по 30 січня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Алта-Фрост» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 19 серпня 2004 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 06 лютого 2012 року №1035/23-02/33051853, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.пп.5.3.9, 5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року в сумі 444878 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2009 року на суму 64326 грн., півріччя 2009 року - 131651 грн., ІІІ квартали 2009 року - 223530 грн., 2009 рік - 377312 грн., І квартал 2010 року - 28163 грн., півріччя 2010 року - 28163 грн., ІІІ квартал 2010 року - 28163 грн., 2010 рік - 67566 грн.; а також порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 272500 грн., в тому числі по періодах: квітень 2009 року - 32000 грн., червень 2009 року - 29000 грн., липень 2009 року - 32500 грн., вересень 2009 року - 33600 грн., жовтень 2009 року - 41000 грн., грудень 2009 року - 82000 грн., лютий 2010 року - 22400 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача грунтуються на наступному:

Під час перевірки встановлено, що позивачем згідно даних бухгалтерського обліку включено до складу валових витрат в рядок 04.1 суму в розмірі 2934637 грн., згідно даних бухгалтерського та податкового обліку витрати на придбання товарів (робіт, послуг) складають 2667335 грн., відхилення становить 257302 грн., позивачем не надано документів, які б підтверджували право підприємства на визнання даних витрат, крім того, згідно даних бухгалтерського та податкового обліку у підприємства дані витрати відсутні, внаслідок чого в порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати за І квартал 2009 року на суму 257302 грн. та занижено податок на прибуток за І квартал 2009 року на суму 64326 грн.

При перевірці валових витрат за 4 квартал 2010 року встановлено, що згідно журналу-ордеру та відомості по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами (в розрізі замовлень)» позивачем протягом листопада-грудня 2010 року оприбутковано ТМЦ на суму 157614 грн. При перевірці оборотно-сальдової відомості по рахунку «Валові витрати» за 4 квартал 2010 року встановлено, що в даній відомості вищезазначені витрати відображені в податковому обліку як «витрати на поліпшення основних фондів», внаслідок чого в порушення пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати за 4 квартал 2010 року на суму 157614 грн.

Крім того, під час перевірки встановлено, що позивачем до складу валових витрат включено витрати за договором між позивачем та ТОВ «Віктор» №01/04-2 від 01 квітня 2009 року щодо надання рекламних послуг, натомість, на думку відповідача, зазначені витрати оформлені неналежним чином, внаслідок чого відсутня можливість встановити, яким чином дані послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача, не надані первинні документи, що містять у собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання рекламних послуг (відсутні відповідні фото-записи, буклети, невідомо яка продукція рекламувалась, та які особи здійснювали розповсюдження рекламних буклетів), внаслідок чого в порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати на загальну суму 1364506 грн., в тому числі за ІІ квартал 2009 року - 305303 грн., ІІІ квартал 2009 року - 331513 грн., 4 квартал 2009 року - 615130 грн., І квартал 2010 року - 112560 грн., а також в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 272500 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 272500 грн., в тому числі по періодах: квітень 2009 року - 32000 грн., червень 2009 року - 29000 грн., липень 2009 року - 32500 грн., вересень 2009 року - 33600 грн., жовтень 2009 року - 41000 грн., грудень 2009 року - 82000 грн., лютий 2010 року - 22400 грн.

На підставі акту перевірки №1035/23-02/33051853 від 06 лютого 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2012 року №0000642302, згідно якого за порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.пп.5.3.9, 5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 556098 грн., у тому числі 444878 грн. за основним платежем та 111220 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000632302, згідно якого за порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 340625 грн., у тому числі 272500 грн. за основним платежем та 68125 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання послуг та використання їх у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Крім того, під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (комітент) та ТОВ «Віктор» (комісіонер-посередник) 01 квітня 2009 року було укладено договір комісії №01/04-2, відповідно до умов якого комісіонер-посередних зобов'язується за дорученням комітента за винагороду надати послуги у пошуку та наданню комітенту робіт, товарів або послуг, згідно до замовлень комітента.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи додано додаткові угоди від 30 квітня 2009 року, 30 червня 2009 року, 31 липня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 30 грудня 2009 року, згідно яких позивач доручає ТОВ «Віктор» від свого імені, але за рахунок ТОВ «Алта-Фрост» вчинити правочини щодо придбання рекламних буклетів для подальшого їх розповсюдження в м.Києві протягом, відповідно, квітня, червня, липня, жовтня, грудня 2009 року; видаткові накладні на рекламні буклети №111 від 01 квітня 2009 року, №195 від 04 червня 2009 року, №252 від 03 липня 2009 року, №468 від 03 жовтня 2009 року, №666 від 02 грудня 2009 року; акти передачі листівок та буклетів для розповсюдження від 01 квітня 2009 року, 04 червня 2009 року, 03 липня 2009 року, 03 жовтня 2009 року, 02 грудня 2009 року; акти прийому-здачі робіт (послуг) щодо розповсюдження рекламних буклетів від 30 квітня 2009 року, 30 червня 2009 року, 31 липня 2009 року, 30 вересня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 30 грудня 2009 року; звіти комісіонера-посередника щодо проведення робіт з придбання рекламних буклетів для подальшого їх розповсюдження в м.Києві від 03 квітня 2009 року, 04 червня 2009 року, 31 липня 2009 року, 30 вересня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 30 грудня 2009 року; податкові накладні.

Крім того, позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції надано документи, які не надавались до перевірки та суду першої інстанції, зокрема, договір комісії №ДГ-11 від 05 січня 2010 року, додаткова угода до нього від 26 лютого 2010 року, звіт комісіонера-посередника щодо проведення робіт з придбання рекламних буклетів для подальшого їх розповсюдження в м.Києві від 26 лютого 2010 року, акт прийому-здачі робіт (послуг) щодо розповсюдження рекламних буклетів від 26 лютого 2010 року, видаткова накладна №РН-0000190 від 26 лютого 2010 року, податкові накладні №191, №190 від 26 лютого 2010 року.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами надання ТОВ «Віктор» рекламних послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання рекламних послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в актах прийому-здачі робіт (послуг) зазначено лише загальне найменування послуг за договором та їх вартість без конкретизування, які саме роботи були виконані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими проводилась реклама, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Згідно пунктів 1.1 договору №01/04-2 від 01 квітня 2009 року та договору №ДГ-11 від 05 січня 2010 року комісіонер-посередних зобов'язується за дорученням комітента за винагороду надати послуги у пошуку та наданню комітенту робіт, товарів або послуг, згідно до замовлень комітента.

До матеріалів справи не надано відповідних замовлень комітента. При цьому, додаткові угоди від 30 квітня 2009 року, 30 червня 2009 року, 31 липня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 30 грудня 2009 року, від 26 лютого 2010 року, згідно яких позивач доручає ТОВ «Віктор» від свого імені, але за рахунок ТОВ «Алта-Фрост» вчинити правочини щодо придбання рекламних буклетів для подальшого їх розповсюдження в м.Києві протягом, відповідно, квітня, червня, липня, жовтня, грудня 2009 року, лютого 2010 року не можуть вважатися такими замовленнями, оскільки згідно видаткових накладних на рекламні буклети №111 від 01 квітня 2009 року, №195 від 04 червня 2009 року, №252 від 03 липня 2009 року, №468 від 03 жовтня 2009 року, №666 від 02 грудня 2009 року, №РН-0000190 від 26 лютого 2010 року та актів передачі листівок та буклетів для розповсюдження від 01 квітня 2009 року, 04 червня 2009 року, 03 липня 2009 року, 03 жовтня 2009 року, 02 грудня 2009 року такі рекламні буклети були передані від ТОВ «Віктор» позивачу та передані позивачем комісіонеру-посереднику для розповсюження, тобто фактично за наданими документами рекламні буклети були придбані за місяць до часу, коли комітент надав ТОВ «Віктор» завдання щодо придбання таких буклетів для їх подальшого розповсюдження.

У відповідності до ч.3 ст.1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Враховуючи, що ТОВ «Віктор» за договорами комісії здійснювались дії щодо придбання рекламних буклетів, умови про зазначені буклети та їх ціну є істотними умовами цих договорів. Однак, в договорах та додаткових угодах до них не конкретизовані умови про рекламні буклети, які придбаваються, зокрема, щодо їх зовнішнього вигляду, змісту, розміру та інших характеристик. Надані позивачем до суду апеляційної інстанції ксерокопії рекламних листівок не можуть свідчити про виконання умов вищезазначених договорів, оскільки придбання саме наданих листівок, як і будь-яких інших, не визначено.

Крім того, в силу ст.1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, звіти комісіонера (ТОВ «Віктор») складені лише щодо проведення робіт з придбання рекламних буклетів, натомість, позивачем не надано звітів комісіонера щодо розповсюдження рекламних буклетів в м.Києві, що не дає підстав вважати, що правочини за дорученням ТОВ «Алта-Фрост» вчинені та вищезазначені договори комісії виконані.

Із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, надані до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення позивача щодо рекламування товару ТОВ «Морозко» з метою просування на території України не підтверджують пов'язаність придбаних послуг за договорами з ТОВ «Віктор» з господарською діяльністю позивача, оскільки не надано належних та допустимих доказів щодо існування договірних взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Морозко» та рекламування з метою подальшої реалізації продукції, яка зазначена в ксерокопіях рекламних листівок, доданих до пояснень.

Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів щодо наявності графічного зображення рекламного характеру на паперових чи електронних носіях, зразків рекламної продукції, придбаних виконавцем послуг, а також інших доказів щодо реального виконання умов вищенаведеного договору.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо непідтвердження матеріалами справи реального виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Віктор» та використання їх в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, відповідачем під час перевірки були встановлені інші порушення позивачем податкового законодавства, які судом першої інстанції не перевірялись та обставини за якими не досліджувались.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем згідно даних бухгалтерського обліку включено до складу валових витрат в рядок 04.1 суму в розмірі 2934637 грн., згідно даних бухгалтерського та податкового обліку витрати на придбання товарів (робіт, послуг) складають 2667335 грн., відхилення становить 257302 грн., позивачем не надано документів, які б підтверджували право підприємства на визнання даних витрат, крім того, згідно даних бухгалтерського та податкового обліку у підприємства дані витрати відсутні, внаслідок чого в порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати за І квартал 2009 року на суму 257302 грн. та занижено податок на прибуток за І квартал 2009 року на суму 64326 грн.

Враховуючи, що в силу пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; натомість, позивачем до перевірки, а також до суду першої та апеляційної інстанції не надано відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які б підтверджували витрати позивача, згідно даних бухгалтерського та податкового обліку у підприємства дані витрати відсутні, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності висновку податкового органу про завищення ТОВ «Алта-Фрост» валових витрат за І квартал 2009 року на суму 257302 грн. та заниження податку на прибуток за І квартал 2009 року на суму 64326 грн.

Також при перевірці валових витрат за 4 квартал 2010 року встановлено, що згідно журналу-ордеру та відомості по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами (в розрізі замовлень)» позивачем протягом листопада-грудня 2010 року оприбутковано ТМЦ на суму 157614 грн. При перевірці оборотно-сальдової відомості по рахунку «Валові витрати» за 4 квартал 2010 року встановлено, що в даній відомості вищезазначені витрати відображені в податковому обліку як «витрати на поліпшення основних фондів», внаслідок чого в порушення пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати за 4 квартал 2010 року на суму 157614 грн.

Згідно пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

У відповідності до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 вищезазначеного Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу валових витрат віднесено 10 відсотків сукупної балансової вартості основних фондів, а тому відповідач дійшов обгрунтованого висновку щодо порушення позивачем пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під час включення витрат на поліпшення основних фондів в сумі 157614 грн. до складу валових витрат, при попередньому віднесенні до валових витрат 10% сукупної балансової вартості основних фондів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС №0000632302, №0000642302 від 13 лютого 2012 року, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено реального виконання господарських зобов'язань за договорами комісії з ТОВ «Віктор» та використання їх в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту, а також дотримання вимог податкового законодавства під час включення витрат, що не підтверджені відповідними первинними документами, та витрат на поліпшення основних фондів до складу валових витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, а також порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 червня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 червня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000632302, №0000642302 від 13 лютого 2012 року відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.