Ухвала суду № 34239638, 15.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6314/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Війтовичу Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм Центр» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм Центр» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування повідомлення-рішення №0000022250 від 02 січня 2013 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм Центр» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування повідомлення-рішення №0000022250 від 02 січня 2013 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сейл-Менеджмент», договір у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС, правонаступником якої на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ректайм Центр» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сейл-Менеджмент» за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, за результатами якої складено акт від 01 листопада 2012 року №502/22-511/37974357, в якому встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 85534,00 грн., у тому числі за липень 2012 року - 85534,00 грн.

На підставі акту перевірки №502/22-511/37974357 від 01 листопада 2012 року ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 січня 2013 року №0000022250, згідно якого за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 106918,00 грн., у тому числі 85534,00 грн. за основним платежем та 21384,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ректайм Центр» (замовник) та ТОВ «Сейл-Менеджмент» (виконавець) були укладені наступні договори надання послуг: договір №546-0712 про надання послуг від 03 липня 2012 року, в п.1.1 якого зазначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з пошуку нових клієнтів, які зацікавлені в отриманні послуг з дератизації, технічного обслуговування, комплексного прибирання приміщень, проведення інвентаризацій; договори №533-0712 та №532-0712 про надання послуг від 03 липня 2012 року, в п.1.1 яких зазначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги з питань перепрофілювання мережі магазинів оптово-роздрібної торгівлі продуктового ряду в мережу магазинів оптово-роздрібної торгівлі будівельними матеріалами та іншими супутніми товарами; договори №531-0712 та №530-0712 про надання послуг від 03 липня 2012 року, в п.1.1 яких зазначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги по роботі з банками для отримання кредитів; договори №529-0712 та №528-0712 про надання послуг від 03 липня 2012 року, в п.1.1 яких зазначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з проведення аналізу та управлінню дебіторською заборгованістю за І півріччя 2012 року; договори №548-0712 та №547-0712 про надання послуг від 05 липня 2012 року, в п.1.1 яких зазначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги з питань створення логістичних центрів мережі магазинів оптово-роздрібної торгівлі будівельними матеріалами та іншими супутніми товарами.

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами про надання послуг було надано акти прийому-передачі наданих послуг, податкові накладні, звіти про надання послуг до договору №530-0712 від 03 липня 2012 та до договору №531-0712 від 03 липня 2012, платіжні доручення про перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Сейл-Менеджмент».

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами надання ТОВ «Сейл-Менеджмент» послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, надані позивачем документи не є належними доказами надання ТОВ «Сейл-Менеджмент» послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів Укураїни від 24 травня 1995 року №88, для підтвердження правомірності включення понесених витрат на отримання послуг до складу податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання (одиниця виміру господарської операції), однак в актах прийому-передачі наданих послуг зазначено лише загальне найменування послуг згідно договорів та їх вартість без конкретизування, які саме послуги надавались, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими надавались послуги, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, позивачем не надано доказів щодо надання послуг за вищезазначеними договорами та отримання їх результатів, зокрема, відсутні докази пошуку клієнтів, ведення переговорів та укладення договорів, проведення аудиту, отримання інформації від банків про надання кредитів, надання приміщень в оренду, підбору клієнтів та надання їм певних послуг, забезпечення позивачем ТОВ «Сейл-Менеджмент» необхідними документами та матеріалами для виконання зобов'язань за договорами згідно пунктів 3.1.1 договорів, внаслідок чого віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним. З наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС від 02 січня 2013 року №0000022250, яке прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Сейл-Менеджмент», надання послуг позивачу, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм Центр» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.