Ухвала суду № 34237195, 03.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. справа № 2а-3859/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі №2а-3859/10/1170 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, за участю третіх осіб - заступника начальника управління - начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному судочинстві Генеральної прокуратури України Пап М.Ф., Державного казначейства України про визнання дій незаконними та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (т.2 а.с.24), просив визнати протиправною дію (бездіяльність) заступника начальника управління - начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному судочинстві Генеральної прокуратури України Пап М.Ф., якою звернення ОСОБА_1 направлено для розгляду на адресу суб'єкта оскарження (без вирішення по суті в органах прокуратури України); стягнути з Генеральної прокуратури України за рахунок коштів державного бюджету (Державного казначейства України) на користь позивача 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною дією (бездіяльністю) посадової особи Генеральної прокуратури України при здійсненні своїх повноважень. Позов обґрунтованим порушенням відповідачем вимог ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», в частині направлення заяви позивача про порушення його прав органу, дії фактично якого оскаржувались позивачем до Генеральної прокуратури.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову. Апеляційна скарга обгрунтована порушенням судом першої інстанції вимог Закону України «Про звернення громадян», частиною 4 статті 7 якого прямо заборонено направлення заяв до органу, дії посадової особи якого по суті оскаржуються в заяві.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.08.2006 року ОСОБА_3 звернувся до Міністерства юстиції України із заявою про ініціювання питання перед кваліфікаційною комісією суддів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_8, відповідно до ст. 97 Закону України «Про судоустрій України».

На адресу Петрівської виправної колонії №49 надійшов лист - відповідь від 29.09.2006 року вих. №Б-18341-22 на лист позивача від 17.08.2006 року для оголошення засудженому ОСОБА_3, в якому зазначено, що проведення перевірок діяльності суддів та працівників правоохоронних органів не належить до компетенції Міністерства юстиції України т.1. а.с.61).

З листа-відповідді Міністерства юстиції України від 27.12.2006 року вих. №Б-23515-22 вбачається, що Міністерством юстиції розглянуто заяви ОСОБА_4 від 23 листопада 2006 року щодо ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність суддів Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та заява ОСОБА_4 від 17.08.2006р. При цьому, Міністерством повідомлено, що раніше, листом від 29.09.2006 року №Б-18341-22 засудженому ОСОБА_5 було надано відповідь про відсутність у Міністерства юстиції України повноважень на проведення перевірок діяльності суддів та працівників правоохоронних органів (т.2 а.с.97).

Вказуючи на те, що ним не отримано відповідь від Міністерства юстиції України на свою заяву від 17.08.2006р., ОСОБА_4 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою від 22.08.2007р. (т.1 а.с.21-22). У вказані заяві ОСОБА_4 просив: 1) перевірити викладені в заяві факти, встановити осіб, винних у порушенні прав заявника, а саме у неотриманні відповіді та притягнути винних до відповідальності; 2) інформувати заявника про результати розгляду заяви.

Вказану заяву ОСОБА_4, за підписом заступника начальника управління - начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному судочинстві Генеральної прокуратури України Папа М., було направлено за належністю до Міністерства юстиції України (т.2 а.с.94). Про що повідомлено позивача під розпис.

Позивач вважає, що відправивши його заяву до Міністерства юстиції України, відповідач порушив вимоги ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», оскільки направлення заяв до органу, дії посадової особи якого по суті оскаржуються в заяві.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадови особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив, з того, що оскільки у заяві до Генеральної прокуратури України від 22.08.2007р. позивач просив перевірити, викладені в заяві факти, встановити осіб, винних у порушенні його прав та притягнути винних до відповідальності, то з його заяви не можливо зробити висновок про те, що позивачем оскаржувались дії, бездіяльність саме посадових осіб Міністерства юстиції України, у зв'язку з чим не можливо стверджувати про те, що відповідачем порушено вимоги ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян».

Вказані висновки суду узгоджуються із змістом заяви позивача від 22.08.2007р. та оскільки в ній не зазначено який орган та які посадові особи винні у неотриманні позивачем відповіді на заяву, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав стверджувати про порушення відповідачем вимог ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі №2а-3859/10/1170 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 04.10.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк