Ухвала суду № 34237182, 03.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. справа № 1170/2а-1944/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі №1170/2а-1944/12 за позовом приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Етал» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Етал», звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення №0000202327 від 08.11.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 37897, 49 коп., та нараховано штрафні санкції на суму 9474, 38 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки посадових осіб ДПІ щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення податкового кредиту, що у свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована не відповідністю висновків посадових осіб ДПІ, які зроблено в Акті перевірки, вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави та порядок формування платником податкового кредиту підприємства.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно вказав на реальність господарських операцій, які не визнаються ДПІ з огляду на не підтвердження їх первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами невиїзної документальної перевірки приватного акціонерного товариства «НВО «Етал», стосовно взаємовідносин підприємства по ланцюгу постачання з ТОВ "Хімвест" за період березень-травень 2010 року, та з питань правових відносин ТОВ "Торгівельно-будівельна компанія "Ріккос" у червні 2010 року, з питань правових відносин ТОВ "Компанія "Інтер-пласт" у листопаді 2009 року, що вплинуло на суму заявленого бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в деклараціях за квітень, травень, липень 2010 року та листопад 2009 року, складено Акт №592/2330/05814256 від 04.11.2011 року.

В зазначеному акті зроблено висновок про порушення підприємством вимог п.1.8 ст.1, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого:

- завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за березень 2010 року на 4 869,20 грн., а відповідно, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2010 року. В результаті, товариством завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету в податковій декларації за квітень 2010 року на 4 869,20 грн.;

- завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за квітень 2010 року на 2 540 грн., а відповідно, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень 2010 року. В результаті, товариством завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету в податковій декларації за травень 2010 року на 2 540 грн.;

- завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за червень 2010 року на 20 624,01 грн., а відповідно, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень 2010 року. В результаті, товариством завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету в податковій декларації за липень 2010 року на 20 624,01 грн.;

- завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за листопад 2009 року на 45 276,20 грн., а відповідно, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад 2009 року. В результаті, товариством завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету в податковій декларації за грудень 2009 року на 45 276,20 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з придбання товарів у ТОВ "Хімвест", ТОВ "ТБК "Ріккос", ТОВ "Компанія Інтер-пласт", зустрічними перевірками яких не вдалося встановити факт сплати ними до бюджету сум ПДВ з вартості відвантажених позивачу товарів, що, на думку відповідача, унеможливило підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування, оскільки у межах Державного бюджету України відсутнє джерело такого відшкодування.

Тобто, з огляду на акт перевірки, податковим органом фактично поставлено право позивача на бюджетне відшкодування в залежність від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету його постачальниками у перевіряємому періоді. Така позиція ДПІ обґрунтована посиланням на п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до якого, на думку ДПІ, відшкодуванню підлягають лише суми, які фактично були сплачені до бюджету постачальниками товару (робіт, послуг). Тобто, право платника на бюджетне відшкодування залежить від належного виконання своїх обов'язків, у тому числі сплата податку до бюджету, постачальниками товарів по ланцюгу до виробника і у разі не встановлення податковим органом фактичної сплати податку до бюджету всіма постачальниками по ланцюгу, покупець не набуває права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених у вартості поставленого товару.

На підставі Акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202327 від 08.11.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 37897, 49 коп., та нараховано штрафні санкції на суму 9474, 38 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначалося, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, виникнення права на бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податкового кредиту.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, придбані товари (роботи, послуги) мають використовуватися у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідачем, з огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, не заперечувалась реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Хімвест", ТОВ "ТБК "Ріккос", ТОВ "Компанія Інтер-пласт", не заперечувалась і сплата позивачем ПДВ у вартості поставлених товарів, що підтверджено відповідними податковими накладними.

Натомість, позиція відповідача у спірних правовідносинах полягала у тому, що право у покупця виникає на податковий кредит у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця, при цьому обов'язковою підставою включення сум ПДВ до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Тобто, відповідачем поставлено право позивача на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету його постачальником.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 - ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 - ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно відмітити, що пп..7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками, у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту покупцем.

Таким чином, відповідно до положень Закону про ПДВ, сума ПДВ, що включена до ціни товару (робіт, послуг) є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету, а отже, право платника на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, не може бути поставлено в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками товару (робіт, послуг).

Будь-яких інших обставин, з яким б ДПІ пов'язувала порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Акт перевірки не містить.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, ДПІ, під час розгляду справи, фактично змінила свою позицію щодо підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та вказує на нереальність господарських операцій, з огляду на не підтвердження їх первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними.

Таку правову позицію ДПІ не можливо визнати обґрунтованою, оскільки по-перше: акт перевірки не містить таких доводів, в той час як спірне податкове повідомлення-рішення прийнято саме на підставі акту перевірки. По-друге: суд першої інстанції надав належну правову оцінку і таких доводам відповідача та встановивши обставини справи, обгрунтовано вказав на безпідставність таких посилань ДПІ.

Так, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про наступне.

Факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Компанія "Інтер-Пласт" стосовно придбання товарів, її реальний характер підтверджено наданими позивачем належним чином оформленими первинними документами:

- договором поставки №12/01-01 від 12.01.06, додатками та доповненнями до договору (а.с. 1-3, 47-50, т.2);

- видатковими накладними №РН-0000450 від 31.10.09, №РН-0000431 від 07.10.09, №РН-0000467 від 21.10.09, №РН-0000417 від 01.10.09, №РН-0000479 від 30.10.09, №РН-0000482 від 02.11.09 (а.с. 31, 39, 46, 54, 63, т.1, а.с. 53, 66, 71, 77, 82, т.2, а.с. 33 т.3);

- рахунками-фактурами №СФ-0000493 від 30.10.09, №СФ-0000429 від 28.09.09, СФ-0000475 від 21.10.09, №СФ-0000381 від 07.09.09 (а.с. 32, 47, 55, т.1, а.с. 54, 72, 78, 83, т.2);

- платіжними дорученнями №1552 від 04.11.09, №1621 від 10.11.09, №5535 від 16.11.09, №1698 від 19.11.09, №497 від 20.11.09, №5568 від 20.11.09, №1711 від 23.11.09, №1498 від 26.10.09, №1534 від 30.10.09 (а.с. 20-26, 48, 66, т.1, а.с. 57-60, т.2);

- прибутковими ордерами №9 від 15.10.09, №5 від 13.10.09, №14 від 21.10.09, №3 від 12.10.09, №11 від 02.11.09, (а.с. 27, 35, 42, 50, 58, т.1, а.с. 51, 64, 69, 75, 81, т.2);

- переліками комплектуючих виробів та матеріалів, що надійшли на склад (а.с. 28, 36, 43, 51, 59, т.1);

- витягами з журналу реєстрації виданих довіреностей ( а.с. 28, 37, 44, 52, 60, т.1, а.с. 65, 68, 74, 81, 85, т.2);

- товарно-транспортними накладними (а.с. 33, 40, 56, 65, т.1, а.с. 1-4, 55, 67, 73, 84 т.2) та подорожніми листами (а.с. 8-11, т.2);

На запит суду від ТОВ "Компанія "Інтер-Пласт" на підтвердження спірних господарських взаємовідносин надано документи, які є ідентичними примірникам, що надані ПрАТ "НВО Етал" (а.с. 3-26, т.3).

Наведені обставини свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Компанія "Інтер-Пласт".

Факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Хімвест" щодо придбання товарів, їх реальний характер підтверджено належним чином оформленими первинними документами:

- договором поставки №0520-4/59-39 від 18.11.08 (а.с. 12, т.2);

- накладними №61 від 10.03.10, №62 від 10.03.10, №70 від 15.03.10, №97 від 13.04.10, №98 від 14.04.10 (а.с. 73, 81, 89, 96, 104, т.1, а.с. 88, 95, 103, 108, 112, т.2);

- рахунками-фактурами №СФ-63 від 25.02.10, №67 від 01.03.10, №79 від 10.03.10, №106 від 29.03.10, №121 від 09.04.10 (а.с. 74, 82, 90, 97, 106, т.1, а.с. 89, 97, 104, 109, 113, т.2);

- платіжними дорученнями №470 від 11.03.10, №634 від 24.03.10, №501 від 15.03.10, №596 від 27.04.10, №900 від 20.04.10 (а.с. 76, 83, 91, 107, т.1, а.с. 91, 98, 106, 110,115, т.2)

- прибутковими ордерами №8 від 15.03.10, №9 від 15.03.10, №17 від 25.03.10, №4 від 15.04.10, №23 від 26.04.10 (а.с. 70, 78, 86, 93, 101, т.1, а.с. 87, 94, 101, 107, 111, т.2);

- переліками комплектуючих виробів та матеріалів, що надійшли на склад (а.с. 71, 79, 87, 94, 102, т.1);

- витягами з журналу реєстрації виданих довіреностей (а.с. 72, 80, 88, 95, 103, т.1, а.с. 100, 118, т.2);

- товарно-транспортними накладними (а.с. 75, 84, 98, 105, т.1, а.с. 14, 16, 90, 96, 105, т.2) та подорожніми листами (а.с. 13, 15, т.2);

- сертифікатами якості (а.с. 93, 116, 117, т.2).

Крім цього, висновком довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва №1850/23-11/2338914 від 10.06.11 "Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ "Хімвест" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПАТ "НВО Етал" за березень, квітень 2010 року" констатовано, що звіркою ТОВ "Хімвест" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПрАТ "НВО Етал" та встановлено відображення ТОВ "Хімвест" в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПрАТ "НВО Етал" (а.с. 18-20, т.2).

Безпосередньо з ТОВ "ТД Рондо" та ТОВ "ЛТД Автохім", зустрічні перевірки яких не вдалося провести податковим органам, позивач господарських операцій не здійснював.

Наведені обставини свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Хімвест".

Факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "ТБК "Ріккос" щодо придбання товарів, їх реальний характер підтверджено належним чином оформленими первинними документами:

- накладними №06.02 від 02.06.10, №0601 від 01.06.10, №0615 від 15.06.10, №06073 від 07.06.10, №0607 від 07.06.10, №0611 від 11.06.10 (а.с. 112, 131, 151, 159, 167, т.1, а.с. 120, 130, 135, 144, 153, 160, 166, т.2, а.с. 34 зв., т.3);

- рахунками №0602 від 02.06.10, №0603 від 03.06.10, №0531 від 31.05.10, №0611 від 11.06.10, №0615 від 15.06.10, №06073 від 07.06.10, №0607 від 07.06.10 (а.с. 113, 123, 132, 142, 152, 161, 166, т.1, а.с. 121, 131, 136, 145, 154, 161, 167, т.2);

- платіжними дорученнями №746 від 25.05.10, №1380 від 03.06.10, №1556 від 17.06.10, №1582 від 18.06.10, №1484 від 11.06.10, №1520 від 15.06.10, №1573 від 18.06.10, №2169 від 06.06.10, №1206 від 02.07.10 (а.с. 116-118, 125, 136, 145, 153, 160, 169 т.1, а.с. 123-124, 132, 139, 147, 155, 162, 168, т.2);

- прибутковими ордерами №1 від 02.06.10, №11 від 10.06.10, №12 від 10.06.10, №14 від 15.06.10, №22 від 17.06.10, №23 від 18.06.10, №24 від 18.06.10 (а.с. 109, 120, 128, 139, 147, 155, 163, т.1, а.с. 119, 128, 134, 143, 151, 159, 164, т.2);

- переліками комплектуючих виробів та матеріалів, що надійшли на склад (а.с. 110, 121, 129, 140, 148, 156, 164, т.1);

- витягами з журналу реєстрації виданих довіреностей (а.с. 122, 130, 157, 165, т.1);

- товарно-транспортними накладними (а.с. 114, 124, 135, 162, 170 т.1, а.с. 169, т.2);

- паспортами та сертифікатами якості (а.с. 125-127, 133, 142, 149 -150, 157, 158, 163, т.2)

- деклараціями прийняття вантажу (а.с. 141, 149, 171, т.1, а.с. 170-173, т.2);

Наведені обставини свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "ТБК "Ріккос".

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у ДПІ правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі №1170/2а-1944/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 04.10.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк