Постанова № 34235165, 15.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р. Справа № 805/13372/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Реєстраційної служби Артемівського міського управління юстиції Донецької області, комунального підприємства «Артемівське бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Реєстраційної служби Артемівського міського управління юстиції Донецької області, Комунального підприємства «Артемівське бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту позивач уклав, зокрема, з ОСОБА_2 - договір поруки № 2 від 21.02.2008 р. Укладання договору поруки з ОСОБА_2 було обумовлено тим, що вона як один з трьох засновників товариства, безпосередньо ініціювала отримання кредиту, що підтверджує протокол вищого керівного органу Товариства - Зборів учасників ТОВ «Форос-плюс» від 28.01.2008 р. № 27. Свої зобов'язання за договором кредиту Товариство систематично не виконувало. Артемівський міськрайонний суд ухвалою від 08.07.2009 р. про забезпечення позову задовольнив заяву банку про забезпечення позову, наклавши арешт на квартиру поручителя ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. З тексту ухвали від 08.07.2009 р. убачається, що позивач звернувся з позовом 28.05.2009 р. Позов банку від 28 травня 2009 року про примусове стягнення боргу з поручителів, в тому числі і з ОСОБА_2, розглядався судами першої і апеляційної інстанцій тривалий час, в результаті розгляду справи Апеляційний суд Донецької області ухвалив рішення від 27 грудня 2012 р., яким стягнув, в т.ч. з ОСОБА_2, заборгованість за договором кредиту у розмірі 1112356,69 грн. Рішення суду у добровільному порядку ОСОБА_2 не виконала, отже, на дату складання цього адміністративного позову відсутні підстави для скасування арешту, накладеного на квартиру поручителя ОСОБА_2

Як зазначає позивач, 09.07.2009 р. ВДВС Артемівського МРУЮ відкрив на підставі ухвали Артемівського міськрайонного суду про забезпечення позову від 08.07.2009 р. виконавче провадження № 13638383 і зареєстрував 09.07.2009 р. об 11:09 обтяження - арешт, відносно квартири ОСОБА_2 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 8866552, що засвідчує відповідний витяг № 24027265 від 09.07.2009 р.

Однак, 20.03.2013р. позивач отримав інформацію від державного реєстратора, з якої дізнався, що 13.08.2009 р. КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення про державну реєстрацію (реєстраційний номер 27454746) права власності ОСОБА_3 на однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування, посвідченого 06.06.2009 р. ОСОБА_4, приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2148.

Таким чином, заява про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна - однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, подана після державної реєстрації обтяження, яке мало місце 09.07.2009 р. об 11:09. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 13.08.2013 року під реєстраційним номером 27454746 права власності ОСОБА_3 на однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування, посвідченого 06.06.2009 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2148.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 08.10.2013 року до суду надійшло клопотання від представника позивача, в якій той просить розглянути справу без його участі.

Представник відповідача Реєстраційної служби Артемівського міського управління юстиції Донецької області в судове засідання не прибув, надіслав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що реєстраційні дії реєстраційною службою відносно вищевказаного об'єкту не проводились, а дані, що містяться в «реєстрі до 2013 року» переданому 01.01.2013 Артемівським комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» доступні лише як джерело для отримання інформації, наприклад, інформаційних довідок. Тому вважає, що Реєстраційна служба Артемівського міського управління юстиції Донецької області є неналежним відповідачем по справі. Просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача комунального підприємства «Артемівське бюро технічної інвентаризації» та треті особи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

06 червня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 2148.

08 липня 2009 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду про забезпечення позову накладено арешт на квартиру ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

09 липня 2009 року відділом державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 13638383 щодо виконання вищевказаного рішення суду про накладання арешту на квартиру ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

09 липня 2009 року об 11:09 год. зареєстровано відповідне обтяження у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна під реєстраційним номером 8866552.

12 серпня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» із заявою про державну реєстрацію на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1.

13 серпня 2009 року КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно, яке виникло на підставі договору дарування від 06.06.2009 року.

Позивач оскаржує державну реєстрацію прав ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно, як таку, що відбулася із порушення вимог закону та стала відома ПАТ «Укрсоцбанк» 20.03.2013р., після отримання відповідної інформацію від державного реєстратора.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, зокрема, серед іншого, право власності на нерухоме майно.

Відповідно ч. 2 ст. 7 даного Закону № 1952-IV місцеві органи державної реєстрації прав проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації.

Згідно ч.2 ст.8 зазначеного Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації

Державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду (ч. 4 ст. 8 Закону № 1952-IV).

Статтею 18 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Разом із заявою про державну реєстрацію права власності, інших речових прав, їх обмежень, документами, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права, подається документ про сплату державного мита.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно на час прийняття спірного рішення визначався Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі Тимчасове положення), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5, яке визначає і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Відповідно до пп. 2.1 п.2 Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Тимчасовим положенням. Правовстановлювальні документи, які відповідно до закону підлягають обов'язковій державній реєстрації, приймаються за умови проведення їх державної реєстрації.

Пунктом 2.4. Тимчасового положення встановлено, що для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми (додаток 3).

Таким чином, вказаними нормативно-правовими актами чітко визначений порядок звернення про реєстрацію прав на нерухоме майно, визначені відповідні документи, що мають бути подані та встановлені вимоги до таких документів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» із заявою про державну реєстрацію на нерухоме майно (квартира АДРЕСА_1) 12.08.2009 року.

Одним з етапів державної реєстрації прав відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 1952-IV є встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частина 1 ст. 24 Закону визначає підстави відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (ст. 2 Закону № 1952-IV).

Пунктом 3.5.7. Тимчасового положення передбачено, що державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо, зокрема, право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.

Отже, за наявності державної реєстрації обтяження на нерухоме майно орган державної реєстрації прав на нерухоме майно (БТІ) не може зареєструвати право на таке нерухоме майно, зокрема право власності на нього. Тобто, наявність запису в Єдиному реєстрі заборони відчуження, не дозволяє державному реєстратору здійснити державну реєстрацію.

Відповідна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України від 31.01.2012 року у справі № К/9991/75846/11 та від 12.09.2013 року у справі № К/9991/43483/12.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, 09 липня 2009 року об 11:09 год. зареєстровано відповідне обтяження у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна під реєстраційним номером 8866552 стосовно нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, на момент звернення ОСОБА_3 (12 серпня 2009 року) до КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» із заявою про реєстрацію права власті на нерухоме майно, на дану квартиру був накладений арешт. Тобто, зареєстроване відповідне обтяження.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація обмежень речових прав скасовується на підставі актів органів державної влади чи органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом, або у разі припинення відповідного договору, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Згідно Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна від 20.03.2013 року, відповідне обтяження щодо квартири АДРЕСА_1 є чинним станом на вказану дату, тобто на 20.03.2013р.

Так як записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб, на момент звернення ОСОБА_3 із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно у відповідача були відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації права власності на вказаний у заяві об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, що свідчать про реєстрацію обтяжень до моменту звернення ОСОБА_3 із письмовою заявою, суд приходить до висновку, що рішення КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» від 13.08.2009р. про державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначений законодавством України, яке регулює спірні правовідносини, а отже є незаконним.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви позивач просить суд визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо не необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Пунктом п ч. 2 ст. 162 КАС передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до приписів ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та розділу 3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстратор приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності, після чого вносить відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, в даному випадку, належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є скасування рішення реєстраційного органу про державну реєстрацію прав власності.

Таким чином, для повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» від 13.08.2009р. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також, враховуючи те, що договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено 06 червня 2009 року, а ухвала Артемівського міськрайонного суду про забезпечення позову постановлена 08 липня 2009 року, суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Отже, якщо предметом договору дарування є нерухома річ, то право власності на неї у обдаровуваного виникне лише з моменту державної реєстрації договору.

У випадку необхідності здійснення державної реєстрації договору дарування слід враховувати положення Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою, а інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Даним Законом (ст. 3) імперативом передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Причому будь-які правочини щодо нерухомого майна, у тому числі відчуження на підставі договору дарування, укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано відповідно з вимогами цього Закону. Водночас, ст. 4 даного Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягає, зокрема, право власності на нерухоме майно, у якості якого може виступати дарунок за договором дарування.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд не приймає до уваги той фак., що договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчено раніше постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 13 серпня 2009 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Реєстраційної служби Артемівського міського управління юстиції Донецької області, комунального підприємства «Артемівське бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комунального підприємства «Артемівське бюро технічної інвентаризації» від 13.08.2009 року про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 27454746.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 понесені судові витрати у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 88 коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лазарєв В.В.