Рішення № 34234782, 10.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/10358/2013 Головуючий у 1 інстанції - Куренков Є.С.

м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

Позивач 22 липня 2011 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідачів, в якому просив: стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь позивача суму заборгованості по кредиту, пені, 3% річних і інфляційних витрат в розмірі 2689525,24 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.; звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на користь позивача на суму заборгованості по кредиту, пені, 3% річних і інфляційних витрат в розмірі 2689525,24 грн. шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для його реалізації згідно експертної оцінки; звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6 на користь позивача на суму заборгованості по кредиту, пені, 3% річних і інфляційних витрат в розмірі 2689525,24 грн. шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для його реалізації згідно експертної оцінки; звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки LAND ROVER модель RANGEROVER, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно договору застави транспортного засобу № 102.2/СЖ-001.09.1 від 25 грудня 2009 року, що належить ОСОБА_2 на користь позивача на суму заборгованості по кредиту, пені, 3% річних і інфляційних витрат в розмірі 2689525,24 грн. шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета застави для його реалізації згідно експертної оцінки.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість 2689525,24 грн. за кредитним договором № 102.2/СЖ-001.09.1 від 25 грудня 2009 року.

В рахунок погашення заборгованої суми 2689525,24 грн. звернуто стягнення на користь ПАТ «Родовід Банк» на предмети іпотеки: на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 та на квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для її реалізації згідно експертної оцінки, та на предмет застави - автомобіль марки LAND ROVER, моделі RENGE ROVER, 2007 року випуску, чорного кольору, шасі НОМЕР_7, тип ТЗ - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_6, що належить ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмет застави для її реалізації згідно експертної оцінки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» 425 грн. сплаченого судового збору, 30 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього: 455 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» 425 грн. сплаченого судового збору, 30 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього: 455 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Родовід Банк» 425 грн. сплаченого судового збору, 30 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього: 455 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» 425 грн. сплаченого судового збору, 30 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього: 455 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір нарахованої пені.

Посилається на те що, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовано обставини справи, не досліджено та не надано належно оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру збитків завданих банку неналежними виконанням відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань.

Апелянт зазначає, що загальний розмір пені визначений судом першої інстанції з урахуванням спеціальної позовної давності становить 1461529,14 грн., що значно перевищує розмір основного зобов'язання, не зрозуміло яким чином суд першої інстанції прийшов до такого висновку, оскільки вказаний розмір пені не відповідає наданим позивачем розрахунку заборгованості.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заборгованість по процентам становить 0,00 грн., але пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту в межах строку спеціальної позовної давності становить 31542,82 грн., представник позивача не зміг обґрунтувати позицію банку з цього питання.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належними чином, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки останній буде приймати участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва призначеному на 10.40 год. Колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання з причин участі його в інших судових засіданнях.

Відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини своєї неявки не повідомили. Колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарг, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи 25 грудня 2009 року між ПАТ «Родовід Банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 102.2/СЖ-001.09.1, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 1452600 грн. на споживчі цілі строком до 25 грудня 2010 року зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 20 % річних.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором кредиту 25 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки № 102.2/СЖ-001.09.1.

Пунктом 1.3 вказаного договору поруки було передбачено солідарну відповідальність відповідачів перед позивачем.

Відповідно до п.4.3 договору поруки строк позовної давності за цим договором встановлюється в межах трьох років.

25 грудня 2009 року між позивачем та ОСОБА_5 з метою забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2342.

Умовами договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмету іпотеки становить 880715 грн.

25 грудня 2009 року з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань відповідачем, між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2344.

Умовами договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмету іпотеки становить 1024832 грн.

Відповідно до п.2.1.3 вказаних договорів іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 цього договору та задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та усіх витрат пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат пов'язаних із вчиненням виконавчого напису, тощо.

Згідно з ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

25 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено договір застави транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі RENGE ROVER, 2007 року випуску, чорного кольору, шасі НОМЕР_7, тип ТЗ - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_6.

Умовами договору застави сторони визначили, що вартість предмету іпотеки становить 439450 грн.

Згідно з п. 2.1.4 договору застави заставодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання заставодавцем основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому розділом 3 даного договору та задовольнити свої вимоги, визначені на момент фактичного задоволення, за рахунок предмета застави в повному обсязі, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних із пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та звернення стягнення на предмет застави, тощо.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1 та 2 ст.590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом строк.

Частиною 1 ст.546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

В силу ч.1 ст.543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і від будь-кого із них окремо.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору у останнього виникла заборгованість, яка на станом на 24 червня 2011 року становить 2689525,24 грн., з яких: сума простроченого кредиту становить 1232997,71 грн., три проценти річних становить 22294,24 грн., сума пені становить 1356233,44 грн., сума інфляційних витрат становить 77999,85 грн.

Відповідачі 24 травня 2011 року особисто отримали повідомлення від банку про порушення ОСОБА_2 зобов'язання по кредитному договору № 102.2/СЖ-001.09.1 від 25 грудня 2009 року з вимогою виконання зобов'язань за кредитним договором та з попередженням про звернення стягнення на майно.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором № 102.2/СЖ-001.09.1 від 25 грудня 2009 року з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягає стягненню солідарно заборгованість по кредиту та судом звернуто стягнення на предмет іпотеки та застави в рахунок погашення заборгованості.

Колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягнення заборгованості з усіх відповідачів, оскільки відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є майновими поручителями та їх відповідальність,як майнових поручителів, визначена договором іпотеки, шляхомзвернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_2

Так, пунктом 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року визначено, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК України не передбачена.

Крім того, відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звертаючись з позовом до відповідачів просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором, судові витрати, звернути стягнення на майно, яке є предметом іпотеки та застави та належить відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, не врахував правову позицію викладену в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», не врахував норми ст.559 ЦК України та прийшов до помилкового висновку про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст.267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом до відповідачів 22 липня 2011 року, а з розрахунку заборгованості наданого на підтвердження позовних вимог вбачається, що пеня за прострочення погашення кредиту розрахована за період з 27 січня 2010 року по 23 червня 2011 року.

В матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув уваги та в порушення норм ст.ст. 258, 267 ЦК України стягнув з відповідачів пеню за період з 27 січня 2010 року по 22 липня 2010 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені за прострочення погашення кредиту та пені за прострочення сплати відсотків за період з 27 січня 2010 року по 22 липня 2010 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені, оскільки вона значно перевищує розмір завданих збитків, проте судом першої інстанції не була надана належна оцінка вказаним обставинам.

Частиною 3 ст.551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У зв'язку з тим, що сума неустойки значно перевищує розмір збитків та враховуючи заяву представника відповідача ОСОБА_2 колегія суддів вважає можливим зменшити розмір пені до 678117,02 грн.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним рішенням, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 заборгованості по кредитному договору в сумі 2011408,52 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 1232997,21 грн., заборгованості по процентам в сумі 22294,44 грн., пені в сумі 678117,02, інфляційних витрат в сумі 77999,85 грн. та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 в сумі 2011408,52 грн. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки LAND ROVER, моделі RENGE ROVER, 2007 року випуску, чорного кольору, шасі НОМЕР_7, тип ТЗ - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_6, що належить ОСОБА_2 шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 в сумі 2011408,52 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 та квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6 шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивачавитрати по сплаті судового збору по 425 грн. та та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 30 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позов публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання АДРЕСА_3 та ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце проживання АДРЕСА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», ЄДРПОУ 14349442, місцезнаходження: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3 заборгованість за кредитним договором в сумі 2011408 (два мільйони одинадцять тисяч чотириста вісім) грн. 52 коп.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» за кредитним договором в сумі 2011408 грн. 52 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 37,30 кв.м, загальною площею 72,40 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_5 ідентифікаційний номер НОМЕР_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» за кредитним договором в сумі 2011408 грн. 52 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 40,90 кв.м, загальною площею 81,80 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_6 ідентифікаційний номер НОМЕР_5, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» за кредитним договором в сумі 2011408 грн. 52 коп. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки LAND ROVER, моделі RENGE ROVER, 2007 року випуску, чорного кольору, шасі НОМЕР_7, тип ТЗ - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_6, що належить на праві власності ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» витрати по сплаті судового збору по 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. та та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 30 грн. з кожного.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: