Постанова № 34233921, 18.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2013 р. Справа № 918/549/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник Процюк А.С. дов. б/н від 15.05.2012р.;

Від відповідача - представник Негрей О.М. діє відповідно до договору про надання правової допомоги від 06.08.2013р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця Кічановської Людмили Василівни на рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.13 р. у справі №918/549/13 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до фізичної особи-підприємця Кічановської Людмили Василівни

про стягнення в сумі 197 629 грн. 71 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця Кічановської Людмили Василівни про стягнення заборгованості в розмірі 119 471 грн. 35 коп., неустойки в розмірі 31 200 грн. 00 коп., пені в розмірі, пені в розмірі 671 грн. 42 коп. та зобов'язання відповідача повернути орендоване приміщення.

24.05.2013р. позивач подав заяву, в якій, у зв'язку з тим що відповідач продовжив користуватися приміщенням, збільшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 144 158 грн. 29 коп. заборгованості, 52 800 грн. 00 коп. неустойки, 671 грн. 42 коп. пені та зобов'язання відповідача повернути орендоване приміщення. Судом прийнято дану заяву до розгляду.

29.07.2013р. позивач подав заяву, в якій, у зв'язку з тим що відповідач добровільно повернув приміщення та підписав акт прийому-передачі, просить зменшити розмір позовних вимог та обмежитися лише вимогами щодо стягнення 144 158 грн. 29 коп. заборгованості, 52 800 грн. 00 коп. неустойки та 671 грн. 42 коп. пені. Судом прийнято дану заяву до розгляду.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.07.2013 року позов задоволено з врахуванням збільшення та зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Кічановської Людмили Василівни (34705, Рівненська область, Корецький район, с. Новий Корець, вул. Молодіжна, буд. 22, кв. 1, ідент. номер 2092905245) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 2 "а", код ЄДРПОУ 14282829) - 144 158 грн. 29 коп. заборгованості по орендним та комунальним платежам, 52 800 грн. 00 коп. неустойки, 671 грн. 42 коп. пені та 3 952 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець Кічановська Людмила Василівна подала апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Оскаржує його частково. Просить:

- зменшити суму заборгованості, що підлягає стягненню з фізичної особи-підприємця Кічановська Людмила Василівна по орендним платежам на 16 258 грн.;

- відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки на суму 52 800 грн.;

- зменшити суму судового збору, що підлягає стягненню з фізичної особи - підприємця Кічановська Людмила Василівна на 1720,50 грн.;

- покласти витрати по сплаті судового збору на апеляційне оскарження, які понесла Кічановська Людмила Василівна, на Публічне акціонерне товариства «Перший Український Міжнародний Банк».

Апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір оренди приміщення був розірваний в односторонньому порядку 28.03.2013 року. Доводить, що лист від 15.03.2013 року №DНO-10/32, який був вручений відповідачу 28.03.2013 р., та на який посилався Позивач як на початок строку прострочення користування річчю, не є доказом розірвання договору. Він є попередженням про певні дії позивача при продовженні порушення умов договору, тому відсутні підстави для нарахування неустойки в сумі 52800 грн. за період з 28.03.2013р. по 18.04.2013 року.

Апелянт заперечує про стягнення неустойки встановленої ст.785 ЦК України в сумі 52800 грн., оскільки договором оренди нежитлового приміщення від 28 грудня 2012 року №1920/112 стягнення неустойки не передбачено.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд допустив помилку в обрахуванні орендної плати.

Як встановив суд термін користування приміщенням був розпочатий 18.01.2013 року та закінчений - 18.04.2013 року (день опечатування орендованого приміщення Позивачем). Таким чином, Відповідач користувався орендованим приміщенням протягом 3 місяців. В той же час при обрахуванні суми орендної плати суд врахував з 18.01.2013 року по 01.05.2013 року. Через вказані обставини суд зайве присудив стягнути з позивача 16 258 грн. 04 коп.

Тому рішення суду має бути частково скасоване.

Крім того відповідач посилається на відсутність досудового врегулювання спору вимог майнового характеру.

В процесі розгляду апеляційної скарги представник відповідача надав копію квитанції від 15 квітня 2013 року (а.с.170) про те, що відповідачем сплачено 2000 грн. орендної плати за квітень 2013 року. Вважає, що сума основного боргу 144 158, 29 грн. повинна бути зменшена на 2000 грн.

В заяві від 17.10.2013 року апелянт посилається на ті ж обставини, що в попередніх заявах.

Представник позивача заперечує доводи апеляційної скарги, просить залишити без змін рішення місцевого господарського суду, з підстав викладених в позовній заяві, відзиві на апеляційну скаргу.

В письмових поясненнях (а.с.174) позивач не спростував та не підтвердив факт сплати відповідачем 2000 грн. орендної плати квитанцією від 15 квітня 2013 року.

Вважає, що апеляційна інстанція не вправі приймати такий додатковий доказ, оскільки відповідач не довів неможливість його подання суду першої інстанції.

Давши оцінку доказам у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, 28.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кічановською Людмилою Василівною (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1920/112 (далі - Договір; а.с. 8-13).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 та 1.3 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Рівне вул. Міцкевича, 32, загальною площею 571,4 кв.м., в тому числі 298,3 кв.м. у підвальному приміщенні і 273,1 кв.м. на першому поверсі, для використання в господарський діяльності, балансова вартість оренди якого на момент складення Договору складає 6 989 017 грн. 04 коп..

Відповідно до пункту 2.1.1. Договору визначено, що передача орендареві майна здійснюється на підставі акту прийому-передачі об'єкта оренди, який підписується повноважними представниками сторін, не пізніше 10 робочих днів з моменту підписання цього Договору.

Даний договір відповідно до пункту 3.1. набирає чинності після його підписання і діє до 01.12.2015р..

На виконання умов Договору згідно акта приймання-передачі від 18.01.2013р. (а.с. 15-16) позивач передав, а відповідач прийняв у своє користування об'єкт оренди.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за даним Договором становить 36 000,00 грн. (тридцять шість тисяч) гривень, у тому числі ПДВ 6 000,00 (шість тисяч) грн., що є еквівалентом 4 504 ( чотири тисячі п'ятсот чотири) долара США, згідно курсу НБУ, становить 7,993 гривень за 1 долар на день укладання цього Договору. Оплата орендних платежів здійснюється за весь час користування об'єктом оренди з моменту передачі об'єкта оренди орендареві і до моменту його повернення орендодавцеві по акту прийому-передачі. Оплата за послуги, які надаються в поточному місяці, проводиться щомісячно в безготівковій формі на підставі виставлених орендодавцем до 15 числа поточного місяця рахунків. Орендна плата, згідно виставлених рахунків, підлягає корегуванню щомісячно згідно офіційного курсу НБУ станом на кожний перший банківський день місяця в якому здійснюється падання послуг.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що орендар перераховує на користь орендодавця, гарантій платіж, який дорівнює сумі за два місяці, із розрахунку розміру орендної плати за перший місяць. гарантійний платіж в сумі 36 000,00 грн. орендар зобов'язаний оплатити в 10-ти денний термін від дня підписання Договору оренди. Другу частину гарантійного платежу орендар зобов'язаний оплатити протягом місяця після підписання акту прийому-передачі приміщення.

У відповідності до пункту 4.4. Договору окрім орендної плати орендар компенсує орендодавцю на підставі показників відповідних лічильників та пропорційно займаній площі витрати по оплаті комунальних платежів.

Згідно пункту 4.6. Договору оплата орендних платежів (крім платежів за перший та останній місяці) здійснюється на підставі рахунку орендодавця, але у будь-якому разі не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця за який здійснюється оплата.

Пунктом 6.1.12. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та комунальні послуги на умовах, передбачених даним Договором.

На виконання умов Договору позивачем були виставленні відповідачу рахунки на оплату орендних платежів та комунальних платежів (а.с.17-23, 104-105) на загальну суму 214 528 грн. 29 коп..

Місцевий господарський суд вказує, що відповідач частково оплатив вказані рахунки в сумі 70 370 грн. (а.с.24-41), в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 144 158 грн. 29 коп..

Однак, як вбачається з квитанції від 15.04.2013 року (а.с.17) відповідач сплатив 2000 грн. орендної плати за квітень 2013 року. Тому сума заборгованості по орендній платі становить 142 158 грн. 29 коп..

Місцевий господарський суд на день прийняття оскаржуваного рішення не перевірив наявність розрахунків. Вказана сума 2000 грн. сплачена відповідачем до звернення з позовом до суду. Тому оскаржуване рішення слід скасувати в частині стягнення 2000 грн. боргу.

Не приймаються до уваги доводи позивача, про відсутність підстав для прийняття додаткового доказу (квитанції від 15.04.2013 року).

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України - апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Позивач не спростував сплату вказаних коштів відповідачем.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про розірвання договору оренди 28.03.2013 року.

Згідно пункту 9.2 Договору орендодавець може виступати з ініціативою щодо внесення змін до Договору оренди, або його дострокового розірвання, у разі погіршення санітарного або технічного стану об'єкта оренди у наслідок неналежного його використання або невиконання орендарем своїх зобов'язань за даним Договором.

Згідно пунктів 11.1 та 11.2 Договору цей Договір може бути розірваний або змінений за письмовою угодою сторін. Дострокове розірвання договору за ініціативою однієї із сторін можливо лише на підставах, передбачених чинним законодавством і цим Договором з обов'язковим письмовим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 30 календарних днів та може бути достроково розірваний в односторонньому порядку у разі невиконання/порушення орендарем умов.

Позивач направляв відповідачу листи № DHO-10/32 від 12.02.2013 р., №DHO-10/49 від 15.03.2013р. в яких вимагав від відповідача сплатити суму заборгованості по орендній платі. Однак відповідач залишив вказані претензії без відповіді та задоволення (а.с. 42-43).

Позивач в позовній заяві, в інших документах посилається на лист від 26.03.2013 року (як додаток до позовної заяви 15) яким вимагав відповідача сплатити заборгованість та повідомляв про розірвання договору. Суд першої інстанції теж послався на лист від 26.03.2013 року. Однак, в матеріалах справи відсутній лист від такої дати. В додатку 15 до позовної заяви зазначено лист від 15.03.2013 року (а.с.43). З тексту вбачається повідомлення про розірвання договору. Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує отримання такого листа 28.03.2013 року.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення вказаного листа 28.03.2013 року.

Отже помилка суду першої інстанції та позивача в даті листа про повідомлення в розірванні договору не впливає на висновок про розірвання договору 28.03.2013 року.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України підлягає стягненню з відповідача неустойки за період з 28.03.2013 року по 18.04.2013 року, оскільки відповідач здійснив повернення об'єкту оренди лише 01.05.2002 року (а.с.133).

Неустойка нарахована по 18.04.2013 року до порушення провадження у справі, а не до 01.05.2013 року, що є правом позивача здійснити нарахування за менший період.

Однак судова колегія не погоджується з нарахуванням неустойки в сумі 52 800 грн..

Дійсно, відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, та розрахунку позивача (а.с.110) загальна сума неустойки становила б 52 800 грн. за вказаний період.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено після розірвання договору 3800 грн. 29.03.2013 року, 2000 грн. 15.04.2013 року. Договір розірвано 28.03.2013 року.

Судова колегія виходить з того, що встановлена спеціальною нормою ч.2 ст.785 ЦК України неустойка є спеціальним видом відповідальності, яка застосовується виключно у разі несвоєчасного повернення орендованого майна після припинення договору оренди.

Однак неустойка повинна стягуватись за мінусом сум орендної плати сплачених після розірвання договору, тобто як різниця між подвійною платою, визначеною ч.2 ст.785 ЦК України та фактично сплаченою орендарем орендною платою після розірвання договору. А саме із суми 52 800 грн. слід взяти суму 3800 грн. сплачену 29.03.2013 року та суму 2000 грн. сплачену 15.04.2013 року для уникнення потрійного стягнення розміру орендної плати.

Така позиція викладена в постановах ВГСУ від 08.08.2013 року №924/205/13-г, від 13.12.2011 року №12/183.

Тому суму неустойки 52 800 грн. слід зменшити на 5800 грн., тобто рішення місцевого господарського суду в частині стягнення неустойки слід скасувати на вказану суму. Підлягає стягненню 47 000 грн. неустойки.

Відповідальність встановлена ч.2 ст.785 ЦК України не потребує узгодження договором, оскільки є спеціальним видом відповідальності.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення пені в сумі 671 грн. 42 коп.. Розрахунок відповідає фактичним обставинам справи (а.с.51-52).

Відповідно до пунктів 10.2. та 10.4. Договору за невчасне або неповне внесення орендної плати, плати за спожиті комунальні послуги, а також інших платежів, передбачених цим Договором, орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Сторони не звільняються від сплати пені при належного виконання узятих на себе за Договором.

Судова колегія зазначає, що сплачена відповідачем сума 2000 грн. орендної плати 15 квітня 2013 року не впливає на розмір нарахованої пені, оскільки пеня в сумі 671 грн. 42 коп. нарахована станом на 09 квітня 2013 року.

Судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції мало місце порушення норм процесуального права.

Так, предметом позову були майнові вимоги, та вимоги немайнового характеру про повернення приміщення.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с.132), позивач посилаючись на те, що відповідачем добровільно повернуто приміщення, просив не розглядати вимогу немайнового характеру.

Місцевий господарський суд погодився з позивачем, прийняв зменшення розміру позовних вимог, що суперечить ст.22 ГПК України. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісної величини, а не вимоги немайнового характеру. За таких обставин, суду першої інстанції слід було припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України - відсутність предмету спору.

Вказане порушення не може бути усунене судом першої інстанції відповідно до п.1 ч.1 ст.88 ГПК України, оскільки вказана вимога не розглядалась в засіданні місцевого господарського суду.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII ГПК України - якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, (абзац пункту 9 із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №9).

Таким чином, судова колегія припиняє провадження у справі в частині вимоги про повернення відповідачем приміщення.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено по вимогах майнового характеру на 96,05%.

Тому за вирішення спору судом першої інстанції слід стягнути 3796 грн. 60 коп. витрат по судовому збору з відповідача на користь позивача.

За подання апеляційної скарги відповідач сплатив 860 грн. 25 коп. Слід відшкодувати відповідачу 33 грн. 95 коп. витрат по судовому збору за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, п.1-1 ч.1 ст.80, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кічановської Людмили Василівни на рішення господарського суду Рівненської області від 29 липня 2013 року у справі №918/549/13 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 29 липня 2013 року у справі №918/549/13 скасувати в частині стягнення основного боргу в сумі 2000 грн. та в частині стягнення неустойки в сумі 5800 грн.

3. Провадження у справі в частині повернення приміщення в м. Рівне по вул.Міцкевича, 32 припинити.

4. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Кічановської Людмили Василівни (34705, Рівненська область, Корецький район, с. Новий Корець, вул. Молодіжна, буд. 22, кв. 1, ідент. номер 2092905245) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 2 "а", код ЄДРПОУ 14282829) - 3796 грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з позивача Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 2 "а", код ЄДРПОУ 14282829) на користь відповідача Фізичної особи-підприємця Кічановської Людмили Василівни (34705, Рівненська область, Корецький район, с. Новий Корець, вул. Молодіжна, буд. 22, кв. 1, ідент. номер 2092905245) - 33 грн. 95 коп. витрат за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду Рівненської області..

7. Матеріали справи №918/549/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Миханюк М.В.