Рішення № 34231823, 14.10.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15435/13-ц

Провадження № 2/161/4427/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Філюк Т.М.

при секретарі Коритнюк А.П.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Пащука В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

Свій позов мотивує тим, що з 15 серпня 2006 року він на підставі наказу № 21 працював на посаді виконавця робіт в ТзОВ «Прометей». 31 травня 2012 року відповідно до наказу № 5 його було звільнено з вказаного місця роботи за згодою сторін.

Вказує, що після звільнення відповідач не провів з ним остаточного розрахунку по заробітній платі, а саме не було йому виплачено нараховану заробітну плату за травень 2012 року з компенсацією за невикористані щорічні відпустки в сумі 3010 гривень 47 копійок.

Зазначає, що у зв'язку з невиплатою ТзОВ «Прометей» належної йому суми при звільненні, відповідач зобов'язаний йому відшкодувати середній його заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, вказує, що неправомірними діями відповідача, що виразилось у невиплаті йому зарплати при звільненні, йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 5000 гривень.

Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача в його користь заробітну плату за травень 2012 року в сумі 3010 гривень 47 копійок та середній заробіток за час затримання розрахунку при звільнені в період з 01 червня 2012 року по 04 вересня 2013 року в сумі 18498 гривень 64 копійки, також 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

В ході розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги, а саме просив суд стягнути з відповідача в його користь заробітну плату за травень 2012 року в сумі 2466 гривень 78 копійок та середній заробіток за час затримання розрахунку при звільнені в період з 01 червня 2012 року по 04 вересня 2013 року в сумі 18498 гривень 64 копійки та 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував щодо стягнення заробітної плати в сумі 2144 гривні 90 копійок. Вказував, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільнені та моральної шкоди є безпідставною.

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 15 серпня 2006 року працював на посаді виконавця робіт в ТзОВ «Прометей». Даний факт стверджується копією трудової книжки від 07 червня 1974 року (а.с 2).

Відповідно до наказу № 5 від 31 травня 2012 року ОСОБА_3 було звільнено з вказаного місця роботи за згодою сторін (а.с 2).

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що відповідач при звільненні не виплатив ОСОБА_3 заборгованої заробітної плати в розмірі 2466 грн. 78 коп., у зв'язку з чим він має право на відшкодування середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільнені в період з 01 червня 2012 року по 04 вересня 2013 року в сумі 18498 гривень 64 копійки. Представник відповідача дану позовну вимогу визнав частково, вказував, що позивачем не враховано відрахування податку на доходи фізичних осіб та сплати єдиного соціального внеску, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільнені є безпідставною.

Відповідно до положень статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Зі змісту вищеназваної норми випливає, що матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що, у випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку зі звільненим працівником - виплати всіх сум, що належать йому, а у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Оскільки обов'язок своєчасної виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку покладається саме на власника підприємства або уповноваженого ним органу, тому суд вважає, що саме роботодавець повинен доводити ту обставину, що заборгованість по заробітній платі у нього перед працівником відсутня.

Виходячи із розміру нарахованої та невиплаченої заробітної плати та при цьому, враховуючи відрахування з нарахованої заробітної плати податку на доходи фізичних осіб в сумі 865 гривень 57 копійок та сплати єдиного соціального внеску в сумі 108 грн. 38 коп., суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованої заробітної плати - 2144 грн. 90 коп.

Суд не приймає до уваги заперечення представника позивача про те, що розмір заробітної плати, яка підлягає до виплати становить 2466 грн. 78 коп., оскільки розрахунково-платіжна відомість № НЗП-000010 за травень 2012 року містить недостовірну та неправдиву інформацію стосовно суми утримання із заробітної плати. Дана обставина не підтверджується та не спростовується дослідженими по справі доказами.

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем, передбаченого статтею 116 КЗпП України обов'язку по виплаті працівнику всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення, то для відповідача наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, - виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, 31 травня 2012 року ОСОБА_3 було звільнено з ТзОВ «Прометей» за згодою сторін. (а.с. 2).

Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) від 31 травня 2012 року виданою ТзОВ «Прометей», середня заробітна плата ОСОБА_3 складає 55 гривень 59 копійок.

Враховуючи норми законодавства та роз'яснення пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» часом затримки розрахунку при звільненні позивача відповідно є період з часу його звільнення по день постановлення судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, середній заробіток за весь час затримки виплати позивачу заробітної плати у відповідності до вищенаведеного та з врахуванням заявлених позивачем позовних вимог буде становити 17566 грн. 44 коп. (період затримки виплати - 316 днів * розмір середнього заробітку в день - 55 грн. 59 коп.), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з ТзОВ «Прометей» на користь позивача слід стягнути 2144 гривні 90 копійок заборгованості по заробітній платі та 17 566 гривень 44 копійки середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 01 червня 2012 року по 04 вересня 2013 року (в межах заявлених позовних вимог).

Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд керується ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Позивачами не наведено факту заподіяння моральної шкоди діями відповідача та не подано про це належних доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов'язкового негайного виконання.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов'язкового негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218, п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України, на підставі ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» в користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 2144 гривні 90 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» в користь ОСОБА_3 17 566 гривень 44 копійки середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 01 червня 2012 року по 04 вересня 2013 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» в дохід держави судовий збір в сумі 229 гривень 40 копійок.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.