Рішення № 34230212, 21.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/9902/12 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В. Провадження № 22-ц/780/4494/13 Доповідач у 2 інстанції ІвановаКатегорія 26 21.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Даценко Л.М., Данілова О.М.,

при секретарі - Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач ПАТ "Універсал Банк" звернувся з даним позовом, в якому зазначив, що 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є він та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ВL 3422 (кредитна лінія), відповідно до якого відповідач ОСОБА_1, як позичальник отримав кредит в сумі 30 000 доларів США строком до 30.04.2011 року зі сплатою 22,50 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в цей же день 04 квітня 2008 року, між ВАТ "Універсал Банк" та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки № ВІ3422-П1.

Далі позивач зазначив, що банк виконав всі обов'язки в повному обсязі, перерахував кредитні кошти 30 000 доларів на рахунок позичальника, який належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим, станом на 17.07.2012 року має заборгованість перед банком в сумі 29 596,02 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату виконання розрахунку становить 236 560,99 грн., з яких : прострочена заборгованість по кредиту - 15 934,10 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 127 361,26 грн.; відсотки - 8 246,15 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 65 011,48 грн.; підвищені відсотки - 5 415,77 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 43 288,25 грн.

У зв'язку з викладеними обставинами, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно загальну суму заборгованості в розмірі 236 560,99 грн. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, посилаючись на те, що підписував кредитний договір (кредитну лінію), сплачував кошти за договором, однак не отримував саме 30 000 доларів США, банк не довів таку суму кредиту, тому просив відмовити у позові.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, банк подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, мотивуючи тим, що суд не врахував, що відповідач, як позичальник за договором, до цього часу не виконав зобов'язання передбачені кредитним договором, не сплачує заборгованість по кредиту та процентам, тому просить скасувати рішення і ухвалити нове по суті позовних вимог та стягнути з відповідачів судові витрати.

У запереченнях на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на відсутність обґрунтування скарги та правильність рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 квітня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ВL 3422 (кредитна лінія), відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язався встановити позичальнику ліміт кредитної лінії в межах суми 30 000 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти, надані в межах ліміту кредитної лінії та сплатити плату за користування кредитною лінією, ліміт якої встановлюється у розмірі, зазначеному в цьому пункті договору, а позичальник має поновлюване право на отримання кредитних коштів (траншів), в межах вищевказаного ліміту кредитної лінії та протягом строку кредитування визначених цим договором. Відповідно до п. 1.2 договору банк встановив позичальнику ліміт кредитної лінії на строк 12 місяців, при цьому позичальник повинен повернути всю суму кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії, не пізніше 31 березня 2009 року; відповідно до п. 1.3.1 банк здійснює видачу позичальнику кредитних коштів шляхом надання окремих траншів на підставі його письмової заяви, шляхом списання коштів із позичкового рахунку та перерахування їх на вказаний позичальником його почтовий рахунок у відповідній валюті, кредит може надаватися однією сумою або частинами. Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору за користування кредитними коштами, наданими у межах ліміту кредитної лінії та строку кредитування, визначених цим договором, встановлюється процентна ставка в розмірі 22,5 % річних; у відповідності до п. 1.5.2 кредитного договору за користування кредитними коштами понад строк кредитування та/або терміни погашення, встановлені цим договором, процентна ставка встановлюється у розмірі 25% річних ( підвищена процентна ставка).

Крім того, встановлено, що згідно Додатку № 2 до кредитного договору банк з метою обліку грошових зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором відкриває позичальнику рахунки: позичковий рахунок НОМЕР_2 - для обліку заборгованості позичальника за наданим кредитом, за нарахованими процентами за користування таким кредитом і винагород банку та сплати позичальником кредиту, нарахованих процентів і винагород банку на цей рахунок; банк надає позичальнику кредит шляхом списання коштів із вищевказаного позичкового рахунку та перерахування їх на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1.

Встановлено, що 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № ВІ3422-П1, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли за вищевказаним кредитним договором, при цьому відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

З розрахунку заборгованості від 17.07.2012 року вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору станом на 17.07.2012 року складає 29 596,02 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату виконання розрахунку становить 236 560,99 гривень, з яких : прострочена заборгованість по кредиту - 15 934,10 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату виконання розрахунку становить 127 361,26 гривень; відсотки - 8 246,15 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату виконання розрахунку становить 65 011,48 гривень; підвищені відсотки - 5 415,77 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату виконання розрахунку становить 43 288,25 гривень.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався, на те, що в судовому засіданні не було беззаперечно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримував у позивача кредит саме у розмірі 30 000 доларів США, оскільки згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за НОМЕР_1, 04.04.2008 року банком перераховано на даний рахунок - 10 000,0 доларів США, інших документів, що підтверджують надання чи переказ позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів (платіжне доручення, меморіальний ордер тощо) банком не надано з посиланням на знаходження їх в архіві банку.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з наступних підстав.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд послався на єдину підставу відмови у позові - це ненадання банком платіжних документів про отримання позичальником 30 000 доларів США.

Разом з тим, суд першої інстанції встановив той факт, що відповідач підписав кредитний договір, отримав кредитні кошти і сплачував кошти банку в рахунок повернення кредиту.

В суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що вся сума кредиту у розмірі 30 000 доларів США знаходилась на позичковому рахунку ОСОБА_1, відкритому для списання коштів на поточний особовий рахунок позичальника для отримання готівки у необхідному йому розмірі та для обліку заборгованості позичальника і сплати ним кредиту, а виписка з особового рахунку ОСОБА_1 за НОМЕР_1 свідчить про те, що після укладення договору 04.04.2008 року ОСОБА_1 отримав готівку в розмірі 10 000 доларів США, інші кошти він отримував частками за потребою, про що свідчить виписка з особового рахунку відповідача за НОМЕР_2 з 03.04.2008 року по 26.03.2013 року, яка знаходиться у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснив, що не заперечує факт отримання кредитних коштів, однак у меншій сумі, оскільки отримав приблизно 15 000 доларів США, які банку повернув. Документи про отримання кредитних коштів він не зберіг.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив, що погодився з предметом договору про встановлення банком ліміту кредитної лінії в межах суми 30 000 доларів США та зобов'язався повернути Банку кредитні кошти, надані в межах ліміту кредитної лінії та сплатити плату за користування кредитною лінією.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Даний кредитний договір та договір поруки були добровільно підписані сторонами.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 при підписанні кредитного договору погодився з його умовами та не заперечував проти зазначеної у договорі суми кредитних коштів.

На думку колегії суддів, матеріали справи не містять доказів, що відповідач не отримував кредитні кошти у межах вищевказаного ліміту кредитної лінії, такі докази відповідач не надав і суду апеляційної інстанції.

Проте, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надані відповідні докази, а саме кредитний договір про встановлення ліміту кредитної лінії в межах суми 30 000 доларів США, Додаток № 2 до кредитного договору про відкриття рахунків позичальнику, договір поруки, розрахунок заборгованості за кредитним договором, виписка з особового рахунку позичальника від 04.04.2008 року про отримання готівки у сумі 10000 доларів США (а.с.5-17), виписка з особового рахунку позичальника, яка деталізує подальше отримання кредитних коштів та сплату кредиту і відсотків (а.с.113-122).

Також відповідачами не спростований розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий Банком.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості обґрунтовані.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він сплатив борг банку, про що свідчать платіжні доручення, які є в матеріалах справи не спростовують позовні вимоги про наявність боргу за договором.

Таким чином, суд встановивши обставини справи, дав їм неправильну оцінку, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у справі про задоволенням позовних вимог банку.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 236 560 (двісті тридцять шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 99 коп., з яких: 127 361 грн. 26 коп. - кредитна заборгованість; 65 011,48 грн. - відсотки; 43 288 грн. 25 коп. - підвищенні відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати з кожного у розмірі 1774 грн. 25 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :