Рішення № 34227847, 17.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2145/13-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М.Провадження № 22-ц/780/4161/13 Доповідач у 2 інстанції СухановаКатегорія 47 17.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

при секретарі : Бевзюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.

Зазначив, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2013 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково та змінено розмір аліментів: стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, а саме у розмірі 800 гривень щомісячно.

Також, в обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що на сьогоднішній день його матеріальний стан та стан здоров'я змінився, він офіційно працевлаштований, у зв'язку з чим вирішив звернутися до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням Васильківського міськрайонного суду від 23 січня 2013 року та стягнути їх на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів - задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 за рішенням Васильківського міськрайонного суду від 23 січня 2013 року та стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено, що сторони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, актовий запис про народження № 16, видане виконкомом Гребінківської сел. радою Васильківського району, Київської області.

Згідно з рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2013 року № 1008/6351/12 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів задоволено частково. Розмір аліментів змінено. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 800 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до повноліття дитини.

Як вбачається із довідки від 05 лютого 2013 року, виданої ДЖЕП «Дослідницьке» ОСОБА_2 дійсно працює за професією: слюсар-сантехнік з 24 січня 2013 року.

Згідно з довідкою про доходи № 11 від 08 квітня 2013 року ОСОБА_2 з 24 січня 2013 року працює в ДЖЕП «Дослідницьке» різноробочим. За період з січня по березень 2013 року загальна сума доходу становить 3 363 грн. 79 коп.

Відповідно до виписки із історії хвороби стаціонарного хворого № 169 (дата госпіталізації 13 березня 2013 року; дата виписки - 26 березня 2013 року) ОСОБА_2 перебував на лікуванні хвороби з діагнозом «хронічне обструктивне захворювання легенів у стадії загострення, 2 стадія емфізема легень». Також захворювання підтверджується листками непрацездатності.

ОСОБА_2 має сім'ю, яка складається з двох осіб: із нього та дружини ОСОБА_4, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Гребінківської селищної ради № 618 від 5 квітня 2013 року.

Відповідно до довідки від 17 квітня 2013 року № 699, виданої виконкомом Гребінківської селищної ради, у будинку АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_5, 1951 року народження, ОСОБА_2, 1978 року народження та невістка - ОСОБА_4, 1982 року народження.

Як вбачається з рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовлено.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2012 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів.

Як вбачається із наданої відповіді, на звернення ОСОБА_1 щодо ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів, Васильківська міжрайонна прокуратура Київської області від 13 березня 2013 року повідомила, що відповідно до вимог ст. 214 КПК України, за вищевказаним фактом, відкрито кримінальне провадження № 42013100140000068, та розпочато досудове розслідування.

Як вбачається із доданих виписок щодо консультацій, наданих ОСОБА_3, дитина має проблеми із зором.

Із наданих відповідачкою квитанції вбачається, що вона несе додаткові витрати на лікування дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Частиною 1 ст. 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, колегія суддів встановивши та перевіривши правильність обставин та доказів, які були підставою для задоволення позовних вимог позивача, прийшла до висновку про недоведеність позову та ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки зібраним доказам, що призвело до ухвалення незаконного рішення судом першої інстанції. В оскаржуваному рішенні, в обґрунтування наявності підстав для задоволення заявлених Позивачем позовних вимог зазначається, що на виконання положень ст. 192 СК України, якою закріплено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а також з урахуванням того, що оскільки у платника аліментів змінилось матеріальне становище: він має постійне місце роботи, отримує постійний заробіток, стан здоров'я його погіршився для чого потребує додаткових лікувань, а також враховуючи вік дитини, стан здоров'я дитини, те що вона потребує матеріальної допомоги,

позов підлягає до часткового задоволення.

Однак, вищезазначені доводи суду першої інстанції не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки обставини, які повідомлялися позивачем в судовому засіданні, що, на його думку, зумовлюють необхідність зменшення розміру аліментів, не знайшли свого підтвердження.

Так, суд першої інстанції приймає, як підставу для зменшення розміру аліментів, ту обставину, що позивач працевлаштувався і відтепер має постійний заробіток, а тому аліменти, визначені рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2013 року на рівні 800 гривень необхідно встановити у розмірі 1/3 частки від доходів позивача.

Однак, як вбачається з довідки про доходи, наданої позивачем, шляхом співставлення розміру доходів останнього за період часу з січня по березень 2013 року та вирахування від цих сум 1/3, розмір аліментів складає: січень 2013 року- 142,85 гривень; лютий 2013 року - 554,94 гривень; березень 2013 року-423,46 гривень.

Станом на день ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення прожитковий мінімум для осіб у віці від 6 до 18 років становить 1210 гривень.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідно до чинного законодавства України батьки несуть рівні обов'язки по утриманню і вихованню дитини, на позивача ОСОБА_2 покладається менший обов'язок по забезпеченню дитини, ніж на ОСОБА_1

Суд першої інстанції повинен був врахувати, що позивач крім того, що не бажає сплачувати аліменти на утримання доньки, взагалі не займається її вихованням, не цікавиться станом її здоров'я та можливістю розвитку її здібностей, що в свою чергу, покладає більший тягар з виховання дитини саме на відповідачку - апелянта - ОСОБА_1

Такі висновки суду першої інстанції фактично суперечать положенням чинного законодавства.

Апелянт ОСОБА_1, повідомляла, що позивач декілька років не працював, у зв»язку з чим у нього утворилась заборгованість по аліментам, а на момент його звернення до суду, він влаштувався на роботу та суд помилково привів цей аргумент, в якості підстав для часткового задоволення його позовних вимог.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що з рішення суду є незрозумілим, які саме обставини з січня 2013 року до моменту звернення Позивача до суду відбулися, що повинні були би стати предметом дослідження у даному процесу, Позивач про це так і не повідомив, що знову свідчить про надуманість і безпідставність доводів Позивача, які суд прийняв як обґрунтовані.

Суд також, зазначаючи, що Позивач «потребує додаткових лікувань», за відсутності належних і допустимих доказів тому, що Позивач несе будь-які додаткові витрати (в усному порядку Позивач повідомив, що він на лікування щомісячно витрачає загалом близько 100 (ста гривень), не бере до уваги те, що неповнолітня дитина, крім того, що відвідує додаткові заняття для розвитку своїх здібностей, змушена тривалий час лікуватися у зв'язку з тим, що має хворі очі. При цьому Відповідачем в судовому засіданні були надані докази того, що дитина дійсно хворіє і на лікування витрачаються грошові кошти. Однак, суд першої інстанції, з незрозумілих причин, послався безпідставно на доведеність позову позивача .

Натомість жодних доказів тяжкого матеріального становища або тяжкої хвороби, позивач суду першої інстанції не надав.

Згідно з вимогами ст. 58 ЦПК України зазначається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Наведене Позивачем, в обґрунтування наявності підстав для задоволення заявлених позовних вимог, будь-якими належними доказами не підтвердилося.

Суд, всупереч вимог ч. 3 ст. 213 ЦПК України, стосовно повноти і всебічності з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, доводи Позивача до уваги не взяв та, не виконавши вимог ст. 215 ЦПК України, прийняв незаконне рішення, всупереч дійсним обставинам справи.

У зв'язку з вищевикладеним при прийнятті Васильківським міськрайонним судом Київської області 21.05.2013 року рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, недоведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

У зв»язку з недоведеністю позовних вимог позивача, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування рішення суду та ухваленням нового рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 180, 183, 192 СК України, ст.ст. 293, 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Головуючий

Судді