Ухвала суду № 34225051, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9015/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П.,Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СРБУ Ліфт-Промекс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СРБУ Ліфт-Промекс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СРБУ Ліфт-Промекс" (далі - ТОВ "СРБУ Ліфт-Промекс") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС) , в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2012 року № 0000672305 про збільшення ТОВ "СРБУ Ліфт-Промекс" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на 337 923,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 84 481,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2012 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «СРБУ Ліфт-Промекс» зареєстроване як юридична особа Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.10.2005 року.

ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС на підставі наказу від 22.02.2012 №400, направлення від 23.02.2012 №472 та згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «СРБУ Ліфт-Промекс» з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Бета Трейдінг, ТОВ «Преображение», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профіткомпані», ТОВ «Профінком», ТОВ «Екобудтежнолоджи», ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Корнест», ТОВ «Корон-Інвестгруп», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Профіт-Голд», ТОВ «Вестком -Груп» за весь період діяльності позивача.

За результатами перевірки було складено Акт від 06.03.2012р. №27/23-522-33543616, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість;

- п.1 п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, здійсненими ТОВ «СРБУ Ліфт-Промекс» з постачальниками ТОВ «Преображение», ТОВ «Екобудтежнолоджи», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс» та ТОВ «Тібурон».

На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від №0000672305 від 30.03.2012 р., яким ТОВ «СРБУ Ліфт-Промекс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 337 923,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 84 481,00 грн.

Позивач заперечує правомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить його скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Положенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

При дослідженні матеріалів колегією суддів було встановлено, що упродовж періоду своєї діяльності позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Преображение», ТОВ «Екобудтежнолоджи», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс» та ТОВ «Тібурон».

В період з 01.12.2008 р. по 31.10.2010 р. позивачем було задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в загальній сумі 835 111,00 грн.

Під час перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.08 р. по 31.10.10 р. податковим органом було встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 407 482,0 грн., в тому числі: за грудень 2008 - 30 049,4 грн., січень 2009 - 35 770 грн., лютий 2009 - 3 740 грн., березень 2009 - 21 757 грн., травень 2009- 1 222,5 грн., червень 2009- 13 317,33 грн., липень 2009 - 20 172,9 грн., серпень 2009 - 78 001,59 грн., вересень 2009 - 34 858,89 грн., жовтень 2009 - 26496 грн., листопад 2009 - 37 400 грн., грудень 2009 - 4 828,33 грн., лютий 2010 - 3 800 грн., березень 2010 - 29 100 грн., квітень 2010 - 20 500 грн., травень 2010- 3 860 грн., жовтень 2010 - 42 608 грн.

Згідно бази даних «Системне автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» вбачається встановлення факту неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості отриманих товарів (послуг) по наступним контрагентам: ТОВ «Преображение», ТОВ «Екобудтежнолоджи», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс» та ТОВ «Тібурон».

Так, ТОВ «ТС Альянс» не було відображено взаємовідносини з ТОВ «СРБУ Ліфт-Промекс» за лютий 2010 року. На момент вчинення господарських зобов'язань з ТОВ «ТС Альянс» позивачем було віднесено до складу податкового кредиту 229 605,27 грн. (у тому числі ПДВ - 45 921,05). Дана обставина підтверджується наступними податковими накладними: №647 від 15.07.2009, №1600 від 25.08.2009 та №1880 від 07.09.2009.

Проте, як вбачається з протокол допиту свідка від 06.10.2011 гр., який надійшов на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва разом з постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 30.11.11 про призначення позапланової перевірки, гр. ОСОБА_3 жодного відношення до ТОВ «ТС Альянс» не має, документів фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не підписував, податкову звітність до органів ДПС не подавав.

Вказане також стосується і взаємовідносин позивача з ТОВ «Преображение», де в базі даних «Системне автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» містяться розбіжності за квітень та травень 2010 року.

Так, у періоді, що перевірявся, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту 267 300,00 грн. (у тому числі ПДВ - 53 460,00 грн.). Дана обставина підтверджується наступними податковими накладними: №1334 від 31.03.2010, №1335 від 31.03.2010, №1918 від 30.04.2010, №2277 від 31.05.2010.

Проте, як вбачається з протокол допиту свідка від 06.10.2011 гр., який надійшов на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва разом з постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 30.11.11 про призначення позапланової перевірки, гр. ОСОБА_4 жодного відношення до ТОВ «Преображение» не має, документів фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не підписував, податкову звітність до органів ДПС не подавав.

Крім того, в ході проведення перевірки було встановлено факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Корнест», де в базі даних «Системне автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» містяться розбіжності за лютий 2010 року.

За вказаний період позивачем було віднесено до складу податкового кредиту 823 102,34 грн. (у тому числі ПДВ - 164 619,33). Дана обставина підтверджується наступними податковими накладними: №265 від 29.06.2009, №1163 від 30.07.2009, №1857 від 31.08.2009, №1856 від 31.08.2009, №3893 від 30.11.2009, №603 від 10.07.2009, №1160 від 30.07.2009, №1500 від 13.08.2009, №1860 від 31.08.2009, №3838 від 30.11.2009, №1159 від 30.07.2009, №1161 від 30.07.2009, №1162 від 30.07.2009,№1855 від 31.08.2009, №1859 від 31.08.2009, №3839 від 30.11.2009, №1858 від 31.08.2009, №2496 від 30.09.2009, №2571 від 30.09.2009, №3241 від 30.10.2009, №3894 від 30.11.2009, №4480 від 28.12.2009, №4482 від 29.12.2009, №2494 від 29.09.2009, №3198 від 29.10.2009, №3892 від 30.11.2009, №4481 від 28.12.2009, №767 від 26.02.2010.

Проте, як вбачається з протокол допиту свідка від 06.10.2011 гр., який надійшов на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва разом з постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 30.11.11 про призначення позапланової перевірки, гр. ОСОБА_5 жодного відношення до ТОВ «Корнест» не має, документів фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не підписував, податкову звітність до органів ДПС не подавав.

Крім того, в ході проведення перевірки було встановлено факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Екобудтежнолоджи», в результаті чого позивачем було віднесено до складу податкового кредиту 213 040,00 грн. (у тому числі ПДВ - 42 608,00 грн.), що підтверджується наступними накладними: №954 від 29.10.2010, №951 від 29.10.2010, №952 від 29.10.2010, №953 від 29.10.2010.

Проте, як вбачається з протоколу допиту свідка від 06.10.2011 гр., який надійшов на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва разом з постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 30.11.11 про призначення позапланової перевірки, гр.ОСОБА_6 жодного відношення до ТОВ «Екобудтежнолоджи» не має, документів фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не підписував, податкову звітність до органів ДПС не подавав.

Разом з тим, в ході проведення перевірки було встановлено факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Тібурон», в результаті чого позивачем було віднесено до складу податкового кредиту 504 363,00 грн. (у тому числі ПДВ - 100 872,40 грн.), що підтверджується наступними накладними: №292 від 26.11.2008, №358 від 27.11.2008, №2234 від 19.01.2009, №2581 від 27.01.2009, №2883 від 27.02.2009, №3877 від 25.03.2009, №3717 від 25.03.2009, №5032 від 28.05.2009, №6263 від 09.06.2009.

Проте, як вбачається з протоколу допиту свідка від 06.10.2011 гр., який надійшов на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва разом з постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 30.11.11 про призначення позапланової перевірки, гр.ОСОБА_7 жодного відношення до ТОВ «Тібурон» не має, документів фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не підписував, податкову звітність до органів ДПС не подавав.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент . вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку, що договори укладені між TOB "СРБУ Ліфт-Промекс" та ТОВ «Преображение», ТОВ «Екобудтежнолоджи», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Тібурон» не спричиняють настання правових наслідків, оскільки операції по взаємовідносинах між даними товариствами не мали реального характеру. Крім того, в ході перевірки було встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників за період з 01.12.2008 р. по 31.10.2010 р.

Разом з тим, на момент проведення перевірки контрагенти позивача не мали відомостей щодо наявності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, у зв'язку з чим ТОВ «Преображение», ТОВ «Екобудтежнолоджи», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Тібурон» безпідставно були виписані податкові накладні по податкових зобов'язаннях з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, у тому числі TOB "СРБУ Ліфт-Промекс" за період, що перевірявся.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09. 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р., встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, зважаючи на норми діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Преображение», ТОВ «Екобудтежнолоджи», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Тібурон» не мали на меті настання реальних правових наслідків, що свідчить про безтоварність господарських операцій позивача в період з 01.12.2008 р. по 31.10.2010 р.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СРБУ Ліфт-Промекс" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.