Рішення № 34223206, 08.10.2013, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 1316/4131/12 Провадження № 2/450/386/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого - судді Кіпчарського М.О.,

при секретарі Микитів Н.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3 та Бухеник І.Б.,

третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7 (Відповідач 1) та Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» ( Відповідач 2), треті особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 28.10.2012 р. звернулася в суд з даним позовом в інтересах її неповнолітньої доньки ОСОБА_6 Позовні вимоги, з врахуванням їх уточнення від 28.12.2012р., обґрунтовує тим, що 16 серпня 2006р., на залізничному переїзді у с.Сороки-Львівські Пустомитівського району Львівської області маршрутне таксі - мікроавтобус «Мерседес-Бенц 410Д», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_5, зіткнувся з маневровим одиночним електровозом НОМЕР_5 під керуванням машиніста ОСОБА_8

Під час ДТП в салоні автомобіля «Мерседес» знаходилась її малолітня донька ОСОБА_6, яка отримала важкі тілесні ушкодження . З місця ДТП її дочка була доставлена у лікарню, де їй для врятування життя було проведено ряд операцій, дитина перебувала на стаціонарному лікуванні до 25 вересня 2006р. та продовжувала після того амбулаторне лікування.

Як наслідок отриманих в результаті ДТП травм, її дочка відчувала та відчуває до даного часу фізичні та моральні страждання. Усі травми організму, які отримала її дочка в результаті ДТП, напряму негативно відобразилися на подальшому стані здоров»я дитини. Беручи до уваги усі болі, переживання та моральні страждання, які прийшлось перенести її дочці як під час, так і після ДТП , враховуючи погіршення загального стану здоров»я дитини, вона оцінює завдану її дочці моральну шкоду у розмірі 100 тис. грн.

На момент ДТП власником автомобіля «Мерседес-Бенц 410Д», д.н.з. НОМЕР_1 являлась ОСОБА_7, а власником маневрового одиночного електровозу НОМЕР_5 являлось Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця». Тому, у відповідності з ч.2 ст.1167, ст.1187, ч.2 ст.1188, ст.1190 ЦК України, спричинену моральну шкоду просить стягнути солідарно з Відповідачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримала позов з вищезазначених підстав та просить його задовольнити. Також просить суд врахувати, що зазначені в позовній заяві травми дитина отримала у віці 11 років, у якої до даного часу залишилися шрами на тілі, із-за чого дитина терпить незручності та соромиться їх при сторонніх людях. На даний час дитина навчається в університеті, зовні виглядає фізично здоровою , але як наслідок отриманих в результаті ДТП травм, дитина часто втомлюється, при зміні погоди відчуває біль, а тому періодично змушена приймати знеболюючі ліки та проходити обстеження у лікарів.

Зазначила, що в перші дні після ДТП власник автомобіля «Мерседес» ОСОБА_7 провідувала у лікарні її дитину та передала приблизно 1500,00 грн. на лікування дитини. Але ні водій автомобіля та машиніст електровозу, ні представники залізниці до неї не зверталися та не надавали будь-якої матеріальної допомоги.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов та зазначив, що дана ДТП відбулася за участю двох джерел підвищеної небезпеки, а тому, в силу ч.2 ст.1188 ЦК України шкоду, завдану в результаті цього неповнолітній ОСОБА_6, зобов»язані відшкодувати спільно Відповідачі, як власники автомобіля та електровозу. Просить врахувати те, що згідно постанови Пустомитівського районного суду від 16.10.2009р., водій автомобіля Мерседес визнаний винним у вчиненні даної ДТП, а також , що основна травмуюча сила під час ДТП була спричинена електровозом.

Представник відповідача 1 - ОСОБА_3 заявлений позов не визнав, вважає такий безпідставним, в задоволенні якого просить відмовити. Зазначив, що дійсно ОСОБА_7 на час ДТП була власником автомобіля «Мерседес», але в даному випадку, згідно ст.1167 ЦК України, нести відповідальність за спричинену шкоду повинен водій ОСОБА_5, який допустив порушення ПДР України та на момент вчинення ДТП не виконував трудові обов»язки, оскільки їздив на згаданому автомобілі у власних цілях. Крім того просить врахувати, що основна травмуючи сила під час ДТП була завдана іншим джерелом підвищеної небезпеки - електровозом. Тому вважає, що водій ОСОБА_5 та ДТГО «Львівська залізниця» мають спільно відшкодовувати спричинену позивачу моральну шкоду, розмір якої , на його думку, необґрунтовано завищений.

Представник відповідача 2 - Бухеник І.Б. заявлений позов не визнав та в його задоволенні просить відмовити. В поданому запереченні та даних в судовому засіданні поясненнях стверджує, що дана ДТП сталася з вини водія автомобіля «Мерседес» ОСОБА_5, що підтверджено матеріалами кримінальної справи, по якій Пустомитівським районним судом останній визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Просить врахувати, що судом беззаперечно встановлена неправомірність дій з боку заподіювача шкоди - водія мікроавтобуса ОСОБА_5 та правомірність дій машиніста електровозу ОСОБА_8 Вважає, що машиніст електровозу діяв в умовах непереборної сили, яка полягала в неправомірних діях водія автомобіля ОСОБА_5, а тому до даних спірних правовідносин необхідно застосувати ч.5 ст.1187 ЦК України.

Третя особа ОСОБА_5 та його представник, в наданих суду письмових поясненнях стверджують, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 є наслідком зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки на залізничному переїзді - маршрутного автомобіля «Мерседес» та локомотива НОМЕР_5. Тому , згідно ч.2 ст.1188 ЦК України, відповідальність за спричинену шкоду повинна бути покладена на власника автомобіля «Мерседес» - ОСОБА_7 , та власника локомотива - ДТГО «Львівська залізниця», солідарно. Вважають, що розмір заявленої моральної шкоди не відповідає ступеню тяжкості діяння та не може бути адекватною дійсним стражданням. Тому просять встановити розмір завданої ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 20 тис. грн.

Третя особа ОСОБА_8, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не явився та не повідомив причини неявки, що в силу ст. 169 ЦПК України не являється перешкодою для розгляду справи.

З»ясувавши дійсні обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, давши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення в силу наступного.

Встановлено, що 16 серпня 2006р. 0 19 год.15 хв., при проїзді не охоронюваного залізничного переїзду у с.Сороки-Львівські Пустомитівського району Львівської області, маршрутний автомобіль «Мерседес-Бенц 410Д», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_5, зіткнувся з маневровим одиночним електровозом НОМЕР_5під керуванням машиніста ОСОБА_8

Під час даної ДТП в салоні автомобіля «Мерседес-Бенц 410Д» знаходилась дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1., яка в результаті ДТП отримала важкі тілесні ушкодження та перебувала на стаціонарному лікуванні з 16 серпня по 25 вересня 2006р.

Факт отримання малолітньою ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та перебування на лікування підтверджується витягами з медичних карт №166992, №7427, 5573 ( а.с.4-9).

По даному факту ДТП була порушена кримінальна справа та водій автомобіля «Мерседес-Бенц 410Д» ОСОБА_5 притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.286 КК України. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.10.2009р. ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні ДТП, що мала місце 16.08.2006р., та на підставі Закону України «Про амністію», звільнений від кримінальної відповідальності.

За клопотанням позивача судом оглянуті матеріали кримінальної справи №1-17/09 по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України, та до матеріалів даної цивільної справи долучені копії наступних письмових документів, якими підтверджуються факти, що мають значення для справи, та які судом враховуються при прийнятті рішення, зокрема :

Згідно Висновку судової автотехнічної експертизи №3582 від 18.11.2006р., дорожньо-транспортна пригода 16.08.2006р. сталася з вини водія мікроавтобуса «Мерседес-Бенц 410Д», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5, який у порушення пунктів 1.2, 1.3, 1.5; Р 10 п.п.10.1; Р 20 п.п.20.2,20.5 ПДР України, проігнорував вимоги забороняючих світлового та звукового сигналів, проявивши злочинну недбалість та неуважність до дорожньої обстав ноки та її змін, розпочав рух через залізничний переїзд, що призвело до зіткнення керованого ним мікроавтобуса із маневровим одиночним електровозом НОМЕР_5 під керуванням машиніста ОСОБА_8

Як зазначено у Висновку №698/06 судово-медичної експертизи від 28.09.2006р., внаслідок зіткнення автомобіля «Мерседес-Бенц 410Д» з електровозом, дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала важкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя, зокрема : черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забійну рану лобної ділянки, тупу травму грудної клітки, забій правої легені, тупу травму живота, розриви селезінки та правої нирки, внутрішньочеревну кровотечу, перелом кісток тазу та лівого передпліччя, рвану рану на правому стегні, розходження симфізу, травматичний шок 2 ст.

Статтею 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

З цих підстав суд визнає, що мікроавтобус «Мерседес-Бенц 410Д», д.н.з. НОМЕР_1 та маневровий одиночний електровоз НОМЕР_5, під час зіткнення яких малолітній ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження, являлися джерелами підвищеної небезпеки.

Згідно із ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з частиною 2 статті 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи , яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоду, зобов»язані її відшкодувати незалежно від їх вини.

Згідно ч.1 ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

Згідно матеріалів кримінальної справи №1-17/09 по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України, на момент даної ДТП автомобілем «Мерседес-Бенц 410Д», д.н.з. НОМЕР_1 керував водій ОСОБА_5, який знаходився у трудових відносинах з власником даного транспортного засобу ОСОБА_7 Даних про можливе неправомірне заволодіння даним транспортним засобом водієм ОСОБА_5 судом не встановлено, а тому суд не приймає до уваги твердження представника Відповідача 1 про те, що водій ОСОБА_5 повинен нести відповідальність за спричинену шкоду, а не власник автомобіля ОСОБА_7

Судом встановлено, і сторонами даний факт не заперечується, що на момент даної ДТП маневровим одиночним електровозом НОМЕР_5 керував машиніст ОСОБА_8 під час виконання трудових обов»язків, оскільки перебував у трудових відносинах з власником даного транспортного засобу - Державним територіально-галузевим об»єднанням «Львівська залізниця». Даних про можливе неправомірне заволодіння даним транспортним засобом машиністом ОСОБА_8, судом не встановлено.

Що стосується тверджень представника Відповідача 2 про те, що машиніст електровозу діяв в умовах непереборної сили, а тому ДТГО «Львівська залізниця» не повинно нести відповідальності за завдану шкоду, то такі судом не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку була взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки.

Згідно роз»яснень, даних Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові №4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судоми законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», пункт 6 , не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв»язку з виконанням своїх трудових (службових) обов»язків на підставі трудового договору ( контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

На особу, яка перебувала у трудових відносинах і завдала шкоди життю чи здоров»ю у зв»язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно ( ч.3 і 4 ст.1187 ЦК України).

З підстав, вище зазначених суд вважає, що відповідальність за завдання шкоди, спричиненої малолітній ОСОБА_6 в результаті ДТП , що мало місце 16.08.2006р. за участю двох джерел підвищеної небезпеки - мікроавтобуса «Мерседес-Бенц 410Д», д.н.з. НОМЕР_1 та маневрового одиночного електровозу НОМЕР_5, повинні нести власники даних транспортних засобів ОСОБА_7 та ДТГО «Львівська залізниця».

При прийняття рішення суд керується також Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової) шкоди», в пункті 3 якої зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В судовому засіданні позивач навела міркування, з яких вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди. Зокрема те, що в результаті ДТП її 11-літня дитина отримала небезпечні для життя тілесні ушкодження, а тому лікарі боролися за її життя та змушені були провести хірургічне втручання, в результаті якого видалили пошкоджену селезінку, зашивали нирку, провели операцію по видаленню вільної рідини з черевної порожнини, зашивали тканини стегна. Із-за відсутності селезінки та травми нирки, дитина на все своє життя має відмовитися від жирної та смаженої їжі. Після ДТП дитина проходила тривалі ( понад три роки) курси реабілітації. Дитина отримала травматичний шок, який проявився пізніше у страху їздити у «маршрутках». Вважає, що визначена нею сума не зможе відновити селезінку, вилікувати печінку чи відновити втрачену пам»ять, але ця компенсація зможе забезпечити якісніше лікування та відновлення організму.

З цих підстав суд вважає обґрунтованими і враховує доводи позивача з приводу заподіяння її неповнолітній дочці ОСОБА_6 моральної шкоди. Однак, визначений позивачем розмір відшкодування у 100 тисяч грн. суд оцінює як такий, що істотно перевищує реальний розмір такої шкоди та явно порушує баланс між відповідальністю і відшкодуванням, призведе до збагачення потерпілого.

Тому суд дійшов висновку, що співрозмірний розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_6, становить 35 000,00 грн. та вважає, що такий розмір відшкодування є справедливою сатисфакцією, рівноцінно і об'єктивно відповідає заподіяній потерпілій моральній шкоді та сприятиме відновленню її попереднього стану.

Суд дійшов висновку , що такий розмір відшкодування відповідає засадам розумності, майновому стану відповідачів та положенню ст.3 Конституції України, згідно якого людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Керуючись ст.3 Конституції України, ст.ст. 23,1167,1172, 1188, 1190 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової) шкоди», Постановою Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судоми законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст.8,10, 57, 60,169,209, 212- 215,218, 223,292,294 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 та Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», код ЄДРПОУ 01059900 , юридична адреса м.Львів, вул.Гоголя,1, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, проживаючої у АДРЕСА_2 , 35 000,00 грн. ( тридцять п»ять тисяч гривень 00 копійок). в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний Львівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення

виготовлений 11.10.2013р.

СуддяМ. О. Кіпчарський